WEB-ресурс научно-практических конференций

Яцкова О.П.

Національний технічний університет України «КПІ»

ПРОБЛЕМА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Інтеграція української економіки в світову може бути ефективною лише за умови досягнення значного рівня загальної конкурентоспроможності України, всіх її господарюючих суб’єктів, а також продукції, яка виробляється на зовнішньому та внутрішньому ринках. Для того, щоб стати конкурентоспроможною країною Україна має відповідати певним вимогам, а саме: сповідувати ті ж принципи, що і цивілізовані країни, враховувати динамічні зміни у світовій економіці, і звісно, оновлюватися – адже, оновлення – це процес взаємного навчання, який поєднує весь світовий простір.

Основою сучасної конкурентоспроможності є інновації – так як вони створюють конкурентні переваги і дозволяють країнам, що ними володіють посісти відповідне і гідне місце у світовому розвитку. Що стосується України, то вона знаходиться на 83-му місці (щодо Індексу зростання конкурентоспроможності) в світі.

Конкурентоспроможність, як відомо, має два аспекти - ціновий та якісний. Неконкурентоспроможна ціна української продукції обумовлена надто високими витратами на її виробництво. У зв’язку з 50%-ввідсотковою фізичною зношеністю основних фондів та моральною застарілістю технологій, витрати матеріальних ресурсів на одиницю ВВП в Україні від 2 до 5 разів більше, ніж у розвинутих країнах світу. Крім того, у зв'язку із зниженням рівня використання потужностей витрати на утримання основних фондів розподіляються на меншу кількість продукції, що призводить до зростання собівартості і ціни продукції.

В Україні відсутня державна політика підтримки експорту, тоді як багато країн використовують субсидування поставок для забезпечення конкурентоспроможної ціни продукції національного виробника на зовнішньому ринку. У деяких випадках українська продукція не може конкурувати внаслідок відсутності відповідних сертифікатів якості, або ж використання систем оцінки якості товарів, що не відповідають загальноприйнятим у світі.

Ефективним напрямком інноваційної діяльності є придбання ліцензій та інших видів промислової власності і освоєння на їх основі принципово нової продукції. Звісно, активізація інноваційної діяльності потребує інвестиційних ресурсів. Сьогодні Україна не має власних ресурсів для гідного інноваційного розвитку. Саме тому, необхідно залучити іноземний капітал. Загальною передумовою для конкурентоспроможності національної економіки є рівень її капіталізації. Тому одна з центральних проблем полягає в активізації інвестиційно-інноваційної модернізації економіки та її технологічному оновленні.

Важливо оцінити та визначити які саме галузі економіки України спроможні підвищити рівень конкурентоспроможності, тобто які з них мають взяти на себе провідну роль у розвитку економіки. Для України це: переробні галузі матеріаловиробляючого комплексу (металургійна, хімічна, будівельних матеріалів), наукоємні високотехнологічні галузі машинобудування та оборонної техніки, а також легкої і харчової промисловості.

Конкурентна політика в Україні потребує коригування для того, щоб уникнути протидії еволюційним процесам у світовій економіці. Для того, щоб створити конкурентне середовище ми маємо формуватися з урахуванням впливу потенціальної конкуренції з боку вітчизняних й іноземних компаній. Для цього антимонопольні заходи слід спрямувати на усунення економічних та адміністративних перешкод для вільного переміщення товарів, створення сприятливих фінансово-економічних, організаційних і правових умов для входження на ринки нових суб’єктів.

Підсумовуючи, можна зробити такі висновки:

Забезпечення конкурентоспроможності української економіки потребує насамперед активізації інноваційної діяльності. Тільки на цьому шляху Україна зможе на гідних засадах інтегруватися у світове співтовариство, забезпечити необхідний рівень економічної безпеки та добробуту населення.

З метою активізації інноваційного процесу в Україні вбачається за доцільне запровадити в практику заходи законодавчого і організаційного характеру.

Найважливішим, що Україна має виділити для себе є: чітка цілеспрямованість на концентрацію виробництва, сприяння становленню великого бізнесу, врахування чинника потенціальної конкуренції, виважена експортно-імпортна політика, розвиток сіткових форм організації бізнесу, регулювання діяльності ТНК в Україні. Саме вони повинні враховуватися при розробці принципів макрорегулювання, перспективних програм соціально-економічного розвитку, щоб забезпечити Україні гідне місце на світовому ринку.

Список літератури:

1. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М.: ИНФРА-М, 2007.

2. Розпорядження Президента України “Про деякі питання забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в процесі європейської та євроатлантичної інтеграції” № 1184/2005р. від 03.10.05 “Урядовий кур’єр” від 12.10.05.

3. Голляк Ю.Б. Теоретичні аспекти конкурентоспроможності стратегічних галузей української економіки// Актуальні проблеми економіки. - 2006. - №6. - С. 78-82.