WEB-ресурс научно-практических конференций

Юрченко С. C., Цукаленко К.М., Яброцька Я.В.

Миколаївське державне вище училище культури

ВОДООЧИЩЕННЯ - ПЕРШИЙ КРОК НА ШЛЯХУ ВІДНОВЛЕННЯ ДОВКІЛЛЯ МИКОЛАЇВЩИНИ

Однією з найбільш чудових особливостей Миколаєва є його розташування на Південному Бузі, з яким нерозривно пов'язана історія міста, його життєді­ яльність, і нажаль, основні екологічні проблеми.

Південний Буг у Миколаєві - це не просто річка, яка несе вниз за течією все міське забруднення. Це лиман - затока, створена Чорним морем.

Потрапляючи у води лиману забруднення часто не одразу йдуть в море, а проробляють складні шляхи по акваторії в міській околиці.

Найбільші джерела забруднення - це стічні води міськводоканалу і міської поверхні дощового стоку. Пе­ ревантаження системи каналізації і міських очисних споруд призводять до щодобового викиду у лиман де­сятків тисяч кубометрів неочищених та недоочищених стічних вод, "багатих" бактеріями, фосфором, азотом, нафтопродуктами та рідкими викидами підприємств. За даними аналітичного центру екологічно-безпечно­го розвитку, тільки з територій міських автотранспор­тних підприємств щорічно викидається до 20 тонн на­фтопродуктів. Не секрет, що труби дощової каналізації у нас не просихають під час найбільшої тривалої літньої засухи - до неї самовільно підключені і житлові бу­динки і підприємства.

Сумний результат відомий: води лиману забруд­нені поверх норми нафтопродуктами, фенолами, фос­фатами, азотом; бактеріальне забруднення у літній час таке велике, що купання в лимані стає небезпечним; воно стало причиною холери.

Дніпро-Бузька гирлова екосистема є однією з найбільш рибо продукти в них у світі. У 1931-1940 рр. її середня промислова продуктивність становила 72-80 кг/га. На жаль висока реальна та потенційна рибопродуктивність гирлових систем, поєднується з їх підвищеною чутливістю до гідротехнічного будування і забруднення.

У Дніпро-Бузькому лимані мешкають такі види риби, що потрапили під захист, в т. ч. ендеміки - судак-буговець , дніпровсько-азовська шемая та вусач дніпровський. До Південного Бугу на нерест заходять осетрові, але нерестилища розташовані вище м. Ми­колаєва.

Щоб переконатися, на скільки великий внесок Миколаєва у забруднення лиману, слід піднятися в гору по південному Бугу в район між Мигією та Южноукраїнськом або ж, що ближче, по Інгулу. Нижча части­на Інгулу входить в систему Бузького лиману і також сильно забруднена викидами каналізації, промислових підприємств і міським дощовим стоком. Вода мутна, влітку дуже цвіте. Але достатньо піднятися трохи вище мосту і в районі міських дач ми побачимо зовсім інше: прозора вода протікає крізь водорості, і на глибині півтора метри чітко видно дно.

Те, що відбувається з нашим лиманом, не тільки завдає незручності і негативно відбивається на нашо­му здоров'ї, але і наносить значний збиток економіці міста. Миколаїв - південне місто ніколи не стане містом відпочинку жителів північних регіонів лише тому, що неможливо безпечно купатися у лимані.

Простого і швидкого виходу з ситуації немає. Потрібні дуже великі внески засобів у міське каналіза­ційне господарство, а цих грошей немає ні у міста, ні у держави.

Та все-таки є можливість знизити забруднення лиману. Це:

- очистка дощових вод з окремих, найбільш заб­руднених територій, таких як автотранспортні підприє­мства, автозаправні станції, за допомогою відстій­ників і сорбенту на основі торфу;

- відключення самостійного підключення до до­щової каналізації;

- посилення контролю за складом стічних вод підприємств;

- введення в дію другої нитки каналізаційного колектора, що повинно зупинити викиди неочищених вод в околиці міста;

- реконструкція окремих насосно-каналізаційних станцій;

- забезпечення системи каналізації безперебійним електрооздобленням , тому що при його відключенні стічні води не направляються електронасосами на очисні споруди, а викидаються у лиман;

- ліквідація смітників (у непризначеному для них місці), особливо край берегів;

- локалізація забруднення нафтопродуктами від нафтобази.

Водопровід Миколаєва був побудований у 1902 р. В той час вода подавалась з підземних джерел. Сьо­годні місто бере воду в основному з Дніпра. Другим джерелом є водосховище, що наповнюється з річки Інгул.

Очисні споруди водопроводу знаходяться непо­далік цього водосховища. Вода проходить такі очистки як коагулірування , відстоювання, фільтрування та знешкодження бактерій.

Кількість очищеної води контролюється хімічною лабораторією міськводоканалу.

Як же оцінюють якість води самі працівники міськводоканалу? Як погану і шкідливу для здоров'я. Керівники міськводоканалу вважають, що місту дос­татньо лише 200-220 тис. м ³ чистої води, яку пода­ють зараз. Всім миколаївцям відомо, що питна вода часто використовується не раціонально: біжить струм­ками по вулицях із-за аварій, тече без контролю з кранів. Для вирішення цієї проблеми в першу чергу необхідно встановити водоміри у будинках і кварти­рах, на підприємствах, де це дозволяє технологія, не­обхідно вводити замкнуті цикли використання питної води.

Зараз же після використання ця сама питна вода потрапляє у міську каналізаційну мережу. Міські очисні споруди каналізації розташовані за межею міста. На цих спорудах стічні води проходять механічну і біохім­ічну очистку. Після біохімічної очистки стічні води викидаються в Бузький лиман по глибоководному ви­пуску.

Ступінь очистки на міських очисних спорудах ка­налізації недостатній, тому випуск не доочищених вод з них є джерелом додаткового забруднення лиману.

Значення води величезне в нашому житті. При різкому зниженні споживання води людина може зах­воріти. Але вона потрібна не лише для того, щоб її пити, - без води не можлива особиста гігієна. Хворо би, які передаються через забруднену воду, виклика­ ють у світі смерті величезної кількості людей, особли­ во дітей. Успіх у боротьбі з такими хворобами як холе­ ра, дизентерія, черевний тиф, залежить від того, як поставлена справа забезпечення населення водою як для пиття, так і для гігієнічних цілей.

Чиста вода необхідна для підприємств харчової промисловості і суспільного харчування, плавбасейнів і водолікувальниць .

Кількість води, яка необхідна одному жителю на добу залежить від клімату місцевості, культурного рівня населення, ступеню благоустрою міста і житлового фонду. Так, по водоспоживанню жителі нашого міста знаходяться на одному рівні із жителями Одеси.

В наш час основним джерелом водоспоживання Миколаєва є дніпровська вода, котра потрапляє по двох нитках водоводу Дніпро - Миколаїв, іншим джерелом продовжує залишатись Жовтневе водосховище.

Цікаво порівняти наші і зарубіжні норми якості питної води.

В основу наших і зарубіжних стандартів якості питної води покладений принцип забезпечення її епі­ деміологічної нешкідливості, безпечності хімічного складу, тощо. Основні відмінності полягають у тому, що наші стандарти передбачають значно менше число нумерованих показників.

Що важливо, як правило, процент нестандартності питної води і кількість аварій, невиконання термінів їх ліквідації тісно взаємопов'язані.

У зв'язку з непридатним для використання станів труб аварійними ситуаціями, великою кількістю без­вихідних точок водопроводу не завжди знаходилось. Для забезпечення потрібного знезараження води у ме­режах періодично вводився режим її збиткового наси­ чення хлором-гіперхлорування . З проведенням цього заходу за останні роки якість води за бактеріологічни­ ми показниками трохи покращилась і знаходилась на рівні потрібних показників. Гіперхлорування води на очисних спорудах, підтримка дохлоруванням встанов­ леної дози хлору на виході з насосових станцій дозво­лило знизити бактеріальне забруднення води, але, на жаль, хлорування не впливає на наявність вірусів у питній воді, котрі можуть потрапляти у воду при авар­ іях на мережах. Тому одна із запропонованих умов у профілактиці вірусного гепатиту А (хвороби Боткіна) є кип'ятіння води. Негативним фактором при хлору­ ванні води, а також при її гіперхлоруванні є те, що при наявності у питній воді гумінових речовин і їх об­ 'єднанні із хлором утворюються тригалометани . Основ­ ною причиною потрапляння гумінових речовин у пит­ ну воду є як не правильний вибір водного джерела, так і метод очищення води. Тригалометани на 90% скла­даються з хлороформу. При відстоюванні і кип'ятінні води триглометани випаровуються.

Значно покращити якість водопровідної води у домашніх умовах можливо за допомогою побутових фільтрів, котрі дозволяють звільнитись від хлору, час­тинок іржі, йонів , тяжких металів й інших забруднень. Деякі фільтри, що випускає промисловість, дозволя­ ють очистити воду від хвороботворних бактерій і вірусів.

У зв'язку із аварією на Чорнобильській АЕС і мож­ ливим надходженням радіонуклідів у пониззя річки Дніпро, вода якої використовується для постачання Миколаєва, виникло питання пошуку додаткових дже­ рел водопостачання із підземних горизонтів.

Вода із жорсткістю вище нормативної має неприє­ мний смак. Різкий перехід від використання м'якої води до використання жорсткої (а іноді й навпаки) порушує процеси засвоєння і діяльність кишечнику (послаблен­ ня). Дослідження свідчать про те, що у районах із спе котним кліматом протікання хвороб нирок погіршуєть­ ся при жорсткості води вище нормової . Солі жорсто­кості порушують всмоктування жирів у кишечнику у результаті утворення кальцієво-магнієвих нерозчин­них мил при омиленні жирів. Внаслідок їх подразню­ ючого впливу жорсткі води сприяють появі дерматитів.

Проблема якісного водопостачання населення виникла на землі із появою перших міст. В наш час стрімкої урбанізації вона загострилася до краю. І це зрозуміло, чим більше місто, тим більше необхідно води, тим потужнішими і досконалішими мають бути гідро­ технічні і очисні споруди. Тому завдання, як постача­ ти наше місто чистою водою, мабуть, ще довго буде актуальним.

Південний Буг та Інгул, химерно звиваючись, тур­ ботливо омивають наше місто з усіх боків, ніби прина джують половити рибу, скупатися, відправитись у ро­мантичну подорож, просто постояти на березі і поми­ луватися миловидним пейзажем. Лиман дає воду підприємствам, роботу суднобудівельникам , дає робо­ ту тим, хто працює у порту. Також лиман дає рибу до нашого столу, а також надає Миколаєву неповторний, дуже красивий вигляд.

Нажаль Миколаїв використовує лиман для викидів каналізаційних стічних вод. Можливості системи міської каналізації вже давно не забезпечують потреби міста: очисні споруди працюють неефективно оскільки відсут­ ня друга нитка напірного колектора з головної насос­ ної станції до Галицинівських очисних споруд і необх­ідна потужність перекачуваних насосних станцій, про­ довжується щоденний викид у "часи пік" неочищених не знешкоджених господарсько-побутових вод прямо у Південний Буг та Інгул.

У результаті водний басейн лиману у межі міста, а також нижче і вище нього став живильним середови­щем для розвитку хвороботворних вірусів бактерій ге­ патиту, кишкової палички, а головне-холери. Дуже прикро, що наше місто стало вогнищем цього небез­ печного захворювання.

Першим джерелом зараження людей стало вико­ристання у їжу солоної тюльки. Холера спостерігалась в теплу пору року, коли температура води у Бузькому лимані досягала 170С і вище. В цей час вібріон холери був знайдений у водах лиману, тому будь-яке водови користання, пов'язане із Бузьким лиманом у Мико­ лаєві, а також вище і нижче нього, у літній період було заборонено, у тому числі і купання, рибалка, спортивні змагання, вихід на море маломірних суден і т. д. Коли температура у Бузькому лимані спадала нижче 170С, епідемія холери припинялася.

Збудники багатьох інфекційних захворювань, та­ ких як дизентерія Флексира , черевний тиф, холера, лептосипроз , вірусний гепатит А вирізняються підвищеною життєздатністю у водному середовищі. Так, збудники дизентерії і черевного тифу зберігаються у воді водоймищ протягом 2-12-денного терміну. В залежності від пори року, яка зумовлює температуру і кількість конкурентних сапрофітних організмів, ще більш довгі терміни виживання холерних вібріонів. Вважається, що вони не тільки зберігають життєз­ датність до 5 місяців і більше, але і розмножуються в річковій воді і здатні переносити замороження.

Звісно, що у ситуації, котра склалася ми все мен­ ше можемо користуватися тим, чим так щедро обдару­вала наше місто природа, в результаті заборони водо­ користування під час епідемій холери лиман має не­звичний вигляд: немає жодного човна і яхти на його просторах, порожні міські пляжі.

Лиман у межах міста призначений для купання, спорту, відпочинку населення. Заборони чи обмежен ня у водовикористанні вводяться тоді, коли санітарні показники якості води, котрі слугують надійним засо­ бом для здійснення поточного санітарного спостере­ ження, перестають відповідати нормативам.

Наш лиман - складна екосистема, в котрій без­ перервно відбуваються взаємопов'язані процеси пере­ творення органічних і неорганічних речовин. У зви­ чайних природних умовах, коли не створюються штучно високі концентрації забруднень, ці процеси йдуть у
напрямку, сприятливому у гігієнічному відношенні, тобто відбувається самоочищення води.

На теперішній час здатність лиману до самоочи­щення вичерпана, склалась вкрай несприятлива для здоров'я людей ситуація, коли закрився ланцюжок: людина-каналізація-лиман-риба (вода) - людина; по якому рухається збудник інфекційних захворювань.

Звичайно, якщо заборонено купання у межах міста, то купатися не варто, оскільки надто великий ризик захворіти холерою чи іншою небезпечною хво­ робою - черевним тифом, гепатитом А і т. д. Якщо немає офіційної заборони, то треба пам'ятати, що вода у межах міста, як правило не відповідає нормі по вмісту, що може викликати кишкові захворювання.

Наявність їх збудників у воді визначається так зва­ ним індексом лактозопозитивної палички, який не по­ винен перевищувати 5 тисяч. Звичайно цей показник набагато більший, виключення становить тільки пляж у районі заводу "Океан". Поблизу місць викидів нео­ чищених і незнезаражених стічних вод (район морпорта І Пурпурових вітрил", яхт-клубу, каналізаційно-насос­ них станцій КНС-4 у районі Лісків, КНС-5 і 10 на Інгулі, а також тих місць, де навіть у сухий спекотний день що-небудь тече із дощової каналізації), індекс лак­ тозопозитивної палички складає мільйони, тому купа­ тися там не варто, навіть якщо міські пляжі відкриті.

Безпечніше купатися вище нашого міста. Краще поїхати у миколаївські морські зони відпочинку, на­ приклад, у Рибаківку , Коблево , Чорноморку , Очаків або на Кінбурнзьку косу.

Що стосується риби, то необхідно відмовитись від вилову під час заборон, а при їх відсутності - у рай­ онах викидів неочищених не заражених сільськогосп одарських фекальних вод. Виловлену рибу в інших місцях слід спеціально обробляти (термообробка).

Отже, треба робити все можливе, аби купання ста­ ло безпечним і із фактору ризику для миколаївців і гостей нашого міста перетворити у фактор здоров'я.

Надмірні витрати водних ресурсів і їх забрудненн я є болючою проблемою, котра вимагає невідкладно­ го вирішення.

Основним джерелом забруднення рік Європи є промислові підприємства, міська каналізація, сільське господарство і гірська промисловість.

У порівнянні із більшістю європейських країн наша область не має багато водних ресурсів. Основним джерелом водопостачання міста слугує Дніпро, що

протікає за межами Миколаївської області. Це третя за величиною річка Європи, що відрізняється у порівнянні з Волгою, високою зарегульованістю гирла греблями водосховищ. Як відомо, водосховища утворюють цілий ряд екологічних проблем, оскільки здійснюється не­ достатній водообмін: "перенасичення добривами", по­ живними речовинами ( евтрофірування ), зменшення біологічного різноманіття, забруднення нафтопродук­ тами, важкими металами, пестицидами і радіонукліда­ ми.

Якість річок в першу чергу характеризується по­казниками вмісту в воді органічних і поживних (азот і фосфор) речовин.

Отже, наша дніпровська вода має не зовсім іде­ альну якість...

Виходячи з тих можливостей, які має Миколаї­ вська міська рада можна виділити певні пріоритети на найближче майбутнє.

" Проектування водоохоронних зон і прибереж­ них смуг на території Миколаєва.

Дослідження міського поверхневого стоку і очи­ щення дощових стічних вод автозаправочних станцій, автотранспортних і промислових підприємств від на­ фтопродуктів із використанням сорбенту на основі тор­ фу, виготовлення котрого було організовано Миколаї­ вською міською радою у 1993 р.

Комплекс заходів по екологічному вихованню і навчанню дітей.

Реалізація побутових водоочищувачів .

" Доочищення водопровідної питної води у дитя­ чих садках, лікарнях, інших закладах шляхом придбан­ ня, установлення і сервісного обслуговування очищу­ вальних установок.

" Проведення екологічної експертизи діючих підприємств і об'єктів (район Лагерного поля, очищу­ вальних приладів міської каналізації, тощо).

" Проект роботи по знешкодженню питної води діоксидом хлору (як менш шкідливою, ніж хлор).

Важливо відмітити, що всі запропоновані поба­ жання відповідають рекомендаціям Програми дій для країн Центральної і Східної Європи.

Аби не було сумних наслідків кожен має пам'ята­ ти про те, що:

1. Основна мета розвитку суспільства - гармонія між суспільством і природою і в самому суспільстві.

2. Економічно вигідним має бути лише те, що є екологічно безпечним.

Також ми вважаємо влучним вислів Б. Уорда : "Необхідні подальші величезні зусилля, аби дії люди­ни стали мудрим, неупередженими й завбагливими . Якщо ж у її поведінці, як і досі переважатимуть роз'є­ днаність, антагонізм, пожадливість, то зруйнуються найтонші механізми, котрі підтримують рівновагу сил природи, що оточує нас. І тоді навряд чи в людині залишаться шанси вижити ".

Якби створити екологічний кодекс і записати дані правила, ми б отримали певні результати і багато чого можна було б змінити

Література

1. Баландин Р.К., Бондарев Л.Г. Природа и цивилизация . - М., 1988.

2. Григорьев А.А. Экологические уроки прошлого и современности . - М., 1991.

3. Дедю И.И. Экологический энциклопедический словарь . - Кишинев , 1990.

4. Крисаченко В.С. Екологічна культура. - К., 1996.

5. Межжерин В.В., Михалевич О.А. Основи науки об окружающей среде . - К., 1979.