WEB-ресурс научно-практических конференций

Заволока Ю.М.

Кременчуцький університет економіки , Україна

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ЧИННИК ЇЇ АКТИВІЗАЦІЇ

Державне регулювання інвестиційних процесів є елементом господарювання за ринкових умов. Щодо втручання держави в інвестиційну діяльність в літературі є два протилежні підходи. Перший – коли держава бере на себе якомога більше функцій інвестора. Другий – держава надає максимальну свободу інвесторам і впливає на інвестиційні процеси через макроекономічні регулятори (грошово-кредитну, податкову, амортизаційну політику, систему пільг, субсидій, санкцій).

Практика країн з розвиненою ринковою економікою засвідчує використання різноманіття заходів стимулювання інвестиційних процесів залежно від стану економіки.

Основою економічної та соціальної стратегії України має бути ефективна державна інвестиційна політика, завданням якої є прискорений розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища та суттєвого нарощування обсягів інвестицій. Інвестиційна політика держави, як відомо, зумовлюється багатьма факторами: станом основних виробничих фондів та продуктивністю факторів виробництва; рівнем науково-технічного прогресу; розвитком різних форм власності та рівнем централізації управління; рівнем макроекономічної рівноваги.

Важливе місце в державній інвестиційній політиці відводять визначенню пріоритетних об’єктів інвестування, які б сприяли вирішенню першочергових завдань стабілізації економіки та відповідали довготривалим національним інтересам держави.

Визначальну роль при формуванні сучасної інноваційно-інвестиційної політики в Україні має співвідношення між індустріальним та інформаційним (постіндустріальним) векторами інвестиційної діяльності. Тривалий час інвестиційна політика держави будувалася, виходячи з принципу, згідно з яким нарощування інвестицій автоматично призведе до впровадження інноваційних технологій у виробничі процеси. Проте такий ефект спостерігається лише тоді, коли інвестиції залучаються у високотехнологічні галузі, що вироблятимуть значну частку продукції інноваційного характеру. Натомість в Україні простежується ситуація, коли підприємства третього, далеко не передового, технологічного укладу виробляють 57% загального обсягу продукції промисловості, а їхня частка в інвестиціях становить 75%. Підприємства четвертого, вищого технологічного укладу виробляють 38% продукції, проте їхня частка в інвестиціях – 20% [214, с.9]. Отже, структура інвестицій, яка домінувала протягом останніх років в Україні, була вкрай неефективною. На жаль, на сьогодні фінансування інвестиційних витрат на інноваційну діяльність з Державного бюджету здійснюється за залишковим принципом. А обсяг державних інвестицій скорочено в бюджеті майже вдвічі. Враховуючи те, що в Україні недостатньо сформований ринок інвестиційних ресурсів, вкрай низька питома вага в загальних обсягах інвестицій бюджетного фінансування (11,1%) та кредитів банків (8,2%) з кожним роком все актуальнішим є питання удосконалення бюджетного та грошово-кредитного регулювання інвестиційної діяльності.

Ми вважаємо, що необхідно терміново змінити структуру бюджетних видатків, збільшивши фінансування інвестиційно-інноваційних програм за рахунок зменшення витрат дотаційного спрямування. З цією метою в бюджеті країни доцільно виділяти окрему статтю – бюджету розвитку, кошти скеровуватимуться на фінансування державних інвестиційних високотехнологічних проектів. Кошти на цю статтю можуть бути залучені через кредити Національного банку, Міжнародних організацій, повернення процентів за раніше наданими бюджетними позиками, надходження від випуску в обіг довгострокових інвестиційних облігацій.

Список літератури:

1. АбрамовичІ.Е. Напрями активізації державної політики щодо залучення інвестицій в економіку України / І.Е.Абрамович// Економіка та держава. ? 2007. ? №3. ? С.49-51.

2. Антончук Д.М. Соціально-економічні фактори зростання економіки України/ Д.М. Антончук // Вісник КНУ. Серія Економіка: Зб.наук.праць. ? 2003. ? Вип.64-65. ? С.81-82.

3. Аслунд А. Розбудова капіталізму. Економічні перетворення у країнах колишнього радянського блоку / Пер. з англ. ? К.: Дух і Літера, 2003.? 636с.

4. Астапов К. Стратегия развития в постиндустриальной экономике / К. Астапов // Мировая экономика и международные отношения . ? 2006. ? №2. ? С.57-65.

5. Бабенко В.Г. Страхування фінансових ризиків як механізм надання гарантій суб’єктам підприємницької діяльності. Дисс .канд. екон .наук.. 08.00.08. – Мелітополь. ? 2007. – 170с.

6. Базилевич В.Д. Посилення ролі фінансів у трансформаційній економіці// Фінанси України. - 2004. - №5. - С.5-9.

7. Бєляєв О.О. Держава і перехідна економіка: механізм взаємодії/ О.О. Бєляєв, А.С. Бебело , О.М. Комяков . - К.: КНЕУ, 2003. - 190 с.