WEB-ресурс научно-практических конференций

Зінченко О.А.

Донецький інститут залізничного транспорту, Україна

РЕГІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Наприкінці 20-го століття інформаційні технології стали одним з найважливіших чинників, що впливають на розвиток суспільства. Їх революційна дія спрямована на вдосконалення державних структур та суспільних інститутів, економічної і соціальної сфер, науки і освіти, культури і способу життя людей. Багато розвинених країн повною мірою усвідомили ті переваги, які несе з собою розвиток і розповсюдження інформаційних технологій. На сьогоднішній день не викликає сумніву той факт, що рух до інформаційної економіки – економіки, заснованої на широкомасштабному використанні інформаційних технологій в виробничій та невиробничій сферах суспільної діяльності та зростанні частки інформаційних продуктів і послуг у ВВП – це шлях в майбутнє людської цивілізації.

Поступово прогресує в процесах становлення інформаційної економіки і Україна. Так сфера інформатизації є найбільш прогресивною та зберігає позитивні тенденції у своєму розвитку, постійно збільшуючи свою частку у формуванні валового внутрішнього продукту країни, яка за період з 2003 року зросла з 4,6 до 6,5 % у 2008 році. В сфері розробки і впровадження інформаційних технологій працює більш ніж 3 % від усього зайнятого населення, що забезпечує близько 7,8 млрд. грн. податків, зборів та обов’язкових платежів до бюджетів всіх рівнів та цільових фондів [2].

Розвиток інформаційного сектору – явище об’єктивно детерміноване різким збільшенням інформаційних потреб людей, домогосподарств, підприємств, територіальних комплексів, національної економіки та суспільства загалом. Виникає необхідність зміни якісного рівня розвитку інфокомунікацій при зниженні вартості циркуляції потоків інформації між учасниками обміну [1, с. 52-53]. Результатом є формування єдиного інформаційно-економічного простору, заснованого на останніх досягненнях інформаційних технологій.

Однак в розвитку процесів інформатизації як основи формування інформаційної економіки існує ряд істотних проблем, однією з яких є нерівномірність протікання цих процесів на регіональному рівні. Більш активно інформатизаційні процеси здійснюються в регіонах з розвиненою виробничою та транспортною інфраструктурою, з потужною науковою та освітньою базою, густонаселеними пунктами. Так, за даними статистики за 2008р., найбільша кількість комп’ютеризованих суб’єктів господарської діяльності зосереджені у місті Києві (20,8 % від загальної кількості), а також у Донецькій (8,49 %), Харківській (7,4 %) та Дніпропетровській (7,29%) областях, найменша – у місті Севастополі (0,23 %), Тернопільській (1,22 %), Чернівецькій (1,33 %) та Кіровоградській (1,38 %) областях. Щодо показника кількості активних користувачів мережі Інтернет, то лідерами тут також є місто Київ (59,33 % від всієї кількості користувачів), Дніпропетровська (5,52 %), Донецька (5,13 %), Харківська (4,61 %), а також Одеська (6,52 %) та Львівська (3,51 %) області. Ці ж області лідирують і за показниками розвитку електронної комерції та інформатизації регіональних органів влади. В інших регіонах ці процеси протікають із знаним відставанням [2].

Така ситуація є негативною, бо струмує формування єдиного національного інформаційного простору, в рамках якого активно розвиватиметься інформаційна індустрія та ефективно функціонуватиме ринок інформаційних продуктів і технологій.

Тому для подолання нерівномірності в розвитку інформаційної економіки на регіональному рівні необхідно розробити певну стратегію регіонального розвитку держави, спрямовану на активне стимулювання інформатизації «інформаційно відсталих» регіонів та формування єдиного національного інформаційного простору.

При цьому регіони з більш розвиненою інформаційною інфраструктурою та підприємствами, що активно впроваджують інформаційні технології в своїй діяльності, повинні стати «полюсами зростання», здатними за допомогою «ефекту залучення» стимулювати розвиток більш відсталих в цьому плані регіонів. Це відбуватиметься за рахунок інтенсифікації інформаційних контактів між регіонами, інтеграції регіональних інформаційних інфраструктур, підвищення доступності інформаційних ресурсів, активізації інформаційного ринку, безперешкодного використання можливостей глобальної, національних та регіональних мереж тощо.

Однак такі процеси повинні проходити за певних умов, до яких, перед усім, слід віднести виважену політику державного диригування (безпосереднього впливу держави на процеси інформатизації), здатну гармонізувати диспропорційні явища в розвитку регіонів. На практиці це може бути забезпечене шляхом надання пільг тим підприємствам регіону, що діють в сферах, інформатизація яких визнана державою приоритетною, а також в широкомасштабних державних програмах інформатизації регіонального управління, розвитку інформаційної інфраструктури та формуванні міжрегіональних інформаційних зв’язків. Тільки комплекс заходів, в яких будуть брати участь як державні, так і недержавні структури сприятиме подоланню диспропорційності в інформаційному розвитку територій.

Список літератури:

1. Лазарев И.А., Хижа Г.С., Лазарев К.И. Новая информационная экономика и сетевые механизмы развития. – М.: Дашков и Ко, 2005. – 240 с.

2. Доповідь Кабінету Міністрів України Верховній Раді України «Про стан та перспективи розвитку інформатизації в Україні за 2008 р.». -www.dki.gov.ua/article/show/alias