WEB-ресурс научно-практических конференций

Курець В. С.

Львівський національний університет ім. Івана Франка

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНІМИ ШКОЛАМИ УКРАЇНИ – НАГАЛЬНА ПРОБЛЕМА ЧАСУ

За сучасних умов трансформаційних процесів в Україні у сфері освіти актуальним постало питання децентралізації фінансового управління загальноосвітніми школами.

Так, на сьогоднішній день в освітянській сфері існує три рівні державного управління : національний рівень (Міністерство освіти і науки, Міністерство фінансів); регіональний рівень (управління освіти областей України); районний рівень (органи місцевих державних адміністрацій).

Для з’ясування питання щодо повноважень вище вказаних рівнів управління в процесі планування та фінансування видатків загальноосвітніх шкіл, нами було проведено дослідження на прикладі Рогатинського району Івано-Франківської області.

Так, на основі розроблених Міністерством освіти і науки нормативів та норм централізована бухгалтерія відділу освіти районної державної адміністрації складає проект бюджету загальноосвітніх шкіл району на наступний навчальний (бюджетний) рік і подає у фінансове управління районної державної адміністрації, в свою чергу фінансове управління – головному фінансовому управлінню обласної держадміністрації.

Головне фінансове управління обласної держадміністрації узагальнюючи проекти бюджетів загальноосвітніх шкіл районів, подає в Міністерство фінансів України.

Міністерство фінансів України, маючи перевагу у вирішенні фінансових питань в освітянській сфері, крім отриманих проектів бюджетів, на основі розрахункової формули на одного учня, розробленої Міністерством освіти і науки, планує загальний обсяг видатків на утримання загальноосвітніх шкіл і проводить розподіл коштів безпосередньо до фінансового управління районної держадміністрації.

Доведені з Міністерства фінансів контрольні цифри бюджету загальноосвітніх шкіл району виносять на розгляд сесії районної ради, де його затверджують і, фінансування видатків проводять з місцевого бюджету.

Отже, на практиці в процес планування та розподіл фінансових ресурсів загальноосвітніх шкіл включені два міністерства і, “Міністерство освіти і науки здійснює заходи щодо розвитку освіти, проте не може самостійно перерозподіляти кошти на фінансування освіти згідно з визначеними пріоритетами, Міністерство фінансів розподіляє кошти на освіту відповідно до встановлених нормативів, проте не аналізує вплив фінансування на її розвиток”[1], особливо це негативно позначається на фінансуванні загальноосвітніх шкіл сільських районів.

Проведене дослідження свідчить також про те, що обласні управління освітою державних адміністрацій не задіяні в процес формування бюджету та фінансування загальноосвітніх шкіл. Це можна пояснити тим, що згідно з прийнятим в 2001 році Бюджетним кодексом України, повноваження щодо фінансування видатків загальноосвітніх шкіл перекладено на місцеві органи виконавчої влади.

Згідно з чинним законодавством місцевим органам виконавчої влади надані значні повноваження щодо фінансового управління загальноосвітніми школами, які розташовані на їх території. Так, в статті 14 Закону України “Про освіту” зазначено, що місцеві органи виконавчої влади “встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів бюджетного фінансування закладів освіти та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування”[2.ст.14]. В статті 32 Закону України “Про місцеве самоврядування” сказано, що до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить “управління закладами освіти, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення” [3.ст.53] .

Отже, відповідно до чинного законодавства, місцевим органам виконавчої влади надається більша автономія у прийнятті рішень щодо фінансово-господарської діяльності закладів шкільної освіти, які розташовані на їх території.

Аналізуючи все вище написане можна зробити наступний висновок:

оскільки Міністерство освіти і науки України визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти, то відповідно доцільно повноваження щодо встановлення нормативів розподілу фінансових ресурсів на видатки загальноосвітніх шкіл з місцевих бюджетів передати з Міністерства фінансів до Міністерства освіти і науки.

Процес децентралізації передбачає делегування прав в управлінні на місцеві органи виконавчої влади, то доцільно розширити повноваження місцевим органам виконавчої влади в управлінні закладами шкільної освіти, надавши їм більшої самостійності у вирішенні організаційних, управлінських, фінансових питань, що зумовлено необхідністю кращого врахування освітніх потреб даної місцевості.

Список використаної літератури :

1. Войтов Володимир. Фінансування освітніх послуг із місцевих бюджетів. / Директор школи України. – 2005. - № 1-2. – с. 17.

2. Закон України “Про освіту”. / Загальна середня освіта : Збірник нормативно - правових докумен т ів. Частина І. – К. : ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. – c.47.

3. Закон України “Про місцеве самоврядування”. / Іщенко О.М. Місцеве самоврядування: світовий досвід та особливості української моделі. – К., - 2003. – с. 227.