WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Поручник А.М.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

КРЕАТИВНИЙ РЕСУРС НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Постіндустріальна модель економічного розвитку, як ядро глобальної економіки ХХІ століття, базується на принципово новому технологічному способі виробництва, основу якого складають інформаційно-інтелектуальні технології, знання, творчість людини та енергія прогресу, котрі докорінно модернізують традиційну модель соціуму та визначають майбутні тренди світогосподарського розвитку. Її на сьогодні успішно реалізують лише розвинуті країни світу – лідери науково-технічного прогресу, які є головними генераторами радикальних технологічних інновацій та продуцентами високотехнологічної продукції. У зв’язку з цим високої актуальності набувають питання, пов’язані з оцінкою внеску креативного ресурсу у динаміку їх національного економічного розвитку та формування високого конкурентного статусу у глобальному середовищі.

Так, об’єктивною передумовою формування протягом останніх десятиліть у національних економіках провідних країн світу «четвертого» сектору, або сектору творчої (креативної, культурної) індустрії («С reative І ndustries ») стало н евпинне вивільнення робочої сили з традиційних галузей економіки на користь галузей сфери послуг. Креативна індустрія презентує галузі економіки, основною продуктивною силою яких є індивідуальні творчі здібності, майстерність та людський талант, та які мають потенціал створення вартості та робочих місць завдяки продукуванню та використанню інтелектуальної власності. У показниках макроекономічної динаміки провідних країн світу творчі індустрії охоплюють нині широкий спектр видів підприємницької діяльності, що спеціалізується на виробництві й розповсюдженні знань та інформації: європейські держави – візуальне й театральне мистецтво, засоби масової комунікації та виробництво програмного забезпечення та ін., а США – включають ще й наукові дослідження та розробки.

Якщо аналізувати внесок креативної індустрії у створення ВВП та робочих місць, то у провідних країнах світу у творчому секторі зайнято нині від 10 до 20% економічно активного населення. Креативна індустрія створила майже 1,5 млн. робочих місць, а у Німеччині упродовж останнього десятиліття загальна чисельність індивідуальних підприємців, котрі займаються творчою діяльністю, зросла на 21%, тоді як у інших сферах народного господарства – лише на 1,5% [1, c . 57]. Крім того, сектор творчих індустрій створює на сьогодні від 5 до 14% ВВП розвинутих країн [1, c . 55] та демонструє випереджальні темпи щорічного зростання обсягів виробництва продукції порівняно з традиційними галузями економіки.

Високий рівень доходності творчих індустрій активізує процеси перерозподілу на їх користь капіталу, який надходить з традиційних галу­зей економіки, та формує самостійний сегмент глобального ринку – ринок креативних продуктів. Наприклад, у США на по­чаток ХХІ ст. рівень доходності творчих індустрій зрівнявся з експортом продукції авіабудування; у Німеччині щорічний оборот творчої сфери складає нині понад 70 млрд. євро; у Великій Британії доходи креативного сектору досягають близько 160 млрд. дол. в рік (або 9,2% ВВП), а експорт продукції складає близько 9% сукупного обсягу експортних поставок цієї країни на світовий ринок. Загалом же світовий ринок креативних продуктів оцінюється нині у 0,7 млрд. дол. США, з яких на частку розвинутих країн припадає майже 70%.

Серед соціально-економічних завдань, які покликані вирішувати творчі індустрії на національному рівні, слід виокремити, насамперед, формування попиту на результати творчої праці, розширення джерел фінансування традиційних галузей економіки, динамізація розвитку сфери індивідуальних послуг, розвиток інфраструктури туризму, розваг і відпочинку, підтримка традиційних ремесел, впровадження наукових розробок і продукції інтелектуальної праці у традиційні сфери економічної діяльності та ін.

Що стосується глобального конкурентного середовища, то творчі індустрії відкривають нові можливості економічного зростання країн та зміцнення їх міжнародних конкурентних позицій. Адже на відміну від традиційних сировинних і виробничих галузей, на розвиток яких орієнтована економіка відсталих країн світу, творчі індустрії сприяють їх динамічній інтеграції у світову економіку навіть за відсутності чи обмеженості природних та технологічних ресурсів. Не випадково, що з кінця 1990-х років необхідність пошуку нових шляхів розвитку старих промислових міст, які прийшли в занепад внаслідок перенесення з них промисловості у країни третього світу, надала концепції розвитку творчих індустрій пріоритету у ключових напрямках реалізації державної політики багатьох країн світу. Так на розвиток творчих індустрій зорієнтовані економічні стратегії багатьох міст світу: у США – Сіетл, Фрайбург, Остін; в Австралії – Мельбурн; в Європі – Глазго, Хаддерсфілд, Амстердам, Антверпен, Відень, Хельсінкі, Барселона, Берлін, Генуя, Мілан, Ліон, Роттердам, Париж, Краків, Прага, Болонья, Авіньон, Рейк’явік тощо.

Резюмуючи вищенаведене, слід відзначити, що розвинуті країни світу нині вже реально вступили в нову девелопментизаційну фазу постіндустріального суспільства – креативну економіку, яка докорінно трансформує як суб’єктну, так і об’єктну структуру глобальної економічної системи. У результаті – найзапекліша конкурентна боротьба розгортається сьогодні не лише за володіння світовими сировинними, фінансовими та інформаційними ресурсами, але й за право монополізації сегменту найбільш креативної та висококваліфікованої робочої сили. Її ядром є специфічна соціальна група, основною економічною функцією яких є генерування нових знань, інформації та інновацій.

Література:

1. Дзюба С., Машіна Н., Сазонова М. До питання про розробку економічної стратегії розвитку творчої індустрії в Україні // Економіка України, 2006. – №6. – С. 54-59.