WEB-ресурс научно-практических конференций

Дудка Ю.П.

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України

ВИКЛИКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЦІ

Глобалізація економічних зв’язків пов’язана зі структурними та циклічними змінами, що відбулися у світовій економіці. Джерелами таких трансформацій стали: зростаюча диверсифікація світових фінансових ринків та ринку праці, посилення ролі ТНК (Транснаціональних корпорацій) та ТНБ (Транснаціональних банків) у формуванні світового (глобального) капіталу, геометричне зростання обсягів міжнародної торгівлі, надходження прямих іноземних інвестицій (ПІІ), створення конкурентного середовища, поява системи глобального стратегічного менеджменту, посилення впливу міжнародних організацій на національні економіки [1].

Слід зазначити, що глобалізація є явищем відносно новим в економічній історії і її виникнення пов’язано, перш за все, з інтенсифікацією зв’язків між суб’єктами господарської діяльності. Також розвиток глобалізації пов’язаний з нівелюванням фактору часу та простору, завдяки досягненням новітніх технологій науково-технічного прогресу.

Глобалізація економіки є продуктом постіндустріального суспільства, яке, власне, і використовує її переваги. Інші держави, що в силу різних причин не можуть інтегрувати національні економічні системи у світогосподарський простір, відчувають на собі негативні сторони глобалізації. В результаті технологічно розвинуті глобальні країни, використовують відсталі технології і низький рівень життя держав так званого третього світу задля власного збагачення. Яскравим прикладом таких процесів може слугувати перенесення підприємств США та Японії в країни Індокитаю, де вони використовують місцеву дешеву робочу силу, мають можливість дешевше експлуатувати екологічно шкідливі підприємства тощо.

Серед найголовніших ознак глобалізації економіки слід назвати взаємозалежність національних економік, зростаючу цілісність світового господарства. В основі цих процесів лежить посилення відкритості національних ринків та поглиблення міжнародного поділу праці.

Наслідком інтенсифікації трансформаційних процесів є збільшення кількості держав – активних гравців у глобальному просторі. Особливим динамізмом характеризуються так звані «нові індустріальні країни» (НІК) в Азії (Сінгапур, Малайзія, Гонконг) та окремі держави Латинської Америки (Бразилія, Мексика).

Розглядаючи глобалізаційні процеси через призму трансформацій неможливо не відзначити посилення ролі міжнародних організацій, таких як: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Міжнародна організація праці (МОП), Світова організація торгівлі (СОТ); регіональних організацій та об’єднань держав (ЄС, НАФТА, АСЕАН, НАТО, МЕРКОСУР та ін.); інституціональних інвесторів (пенсійні та інвестиційні фонди, страхові компанії); неурядових організацій; глобальних міст (Нью-Йорк, Лондон, Токіо, Чикаго, Брюссель, Париж, Гонконг, Сінгапур та ін.). Цікавими фактами, що яскраво ілюструють значення ролі глобальних міст є наступні [2]:

а) Токіо виробляє товарів та послуг сумарно більше ніж Бразилія - країна з доволі динамічним ринком;

б) на Лондон (фінансова столиця світу) припадає 70% операцій з міжнародними облігаціями;

в) ВВП Нью-Йорка є більшим за ВВП Російської Федерації.

Глобальні міста мають такі особливості, як концентрація значних ресурсів людського та фінансового капіталу, розміщення центральних офісів ТНК, ТНБ і міжнародних організацій, підвищена активність культурного, інтелектуального та економічного середовища.

Розгортання процесу глобалізації вирізняється суперечливим впливом на національні економіки. З одного боку, глобалізація небачено розширює можливості окремих країн щодо використання та оптимальної комбінації різноманітних ресурсів, їхньої більш глибокої і всебічної участі в системі міжнародного поділу праці, а з іншого — глобальні процеси значно загострюють конкурентну боротьбу, спричиняють маніпулювання величезними фінансовими й інвестиційними ресурсами.

Таким чином, слід враховувати неоднозначність, впливу глобалізації на розвиток різних країн та галузей сучасного виробництва. В процесі глобальних структурних трансформацій, перевагу отримують галузі обробної промисловості та сфери послуг. Сюди ж здійснюється перелив капіталу і кваліфікованої робочої сили. Водночас інші галузі відчувають гострий дефіцит факторів виробництва (вугільна промисловість, гірничохімічний комплекс) [3].

Іншим наслідком глобальних структурних змін стає процес деіндустріалізації, який розпочався ще в 70-ті роки XX ст. під впливом світової енергетичної кризи («голландська хвороба» деіндустріалізації) [2]. На сьогоднішній день позитивним проявом деіндустріалізації можна вважати розвиток сервісної економіки, ноосферизацію виробництва, поступовий перехід до неоекономіки . Негативний аспект деіндустріалізації полягає в загрозі повернення до застарілих, традиційних, архаїчних структур господарства в країнах, що розвиваються.

Список літератури:

1. Білорус О.Г. Глобальні трансформації та стратегії розвитку / О.Г.Білорус, Д.Г.Лук’яненко // Монографія. – К., 1998. – 416 с.

2. Філіпенко А.С. Глобальні форми економічного розвитку: історія і сучасність / А.С. Філіпенко . — К. : Знання, 2007. — 670 c.

3. Павловський М. Глобалізація і національна стратегія України у ХХI столітті / М.Павловський, Б. Головенко // Економіст. - №5. – 2006. – С.16-18.