WEB-ресурс научно-практических конференций

Кацап Ю.С.

Кримській економічний інститут ГВУЗ «Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана»

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА СКЛАДОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ЕКОНОМІК В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Процеси глобалізації сучасного світового господарства все у більшій мірі впливають на розвиток національної економіки. Відповідно до них рівноправна інтеграція країни у світову економіку можлива лише за умови її конкурентоспроможності.

Особливо інтерес до проблем дослідження людського потенціалу зріс у 80-і рр. минулого століття, коли глобалізація загострила проблеми конкурентоспроможності окремих країн. Тоді багато ідей, що висловлювалися згаданими вченими, зокрема стосовно соціальних і культурних чинників, що впливають на структуру попиту, зайнятість, організацію виробництва і на загальний господарський потенціал країни, одержали новий імпульс. Ціла низка зарубіжних вчених – М. Грановетер, М. Кастельс, Р. Сведберг, А. Сен, А. Турен, Ф. Шміттер,

В. Штрек, А. Етціоні в своїх дослідженнях підтвердили висновки про нерозривний зв'язок економіки з іншими сферами суспільного життя, про обумовленість економічних процесів такими факторами, як правові норми, адміністративні рішення, пануюча в суспільстві система цінностей, пріоритети, традиції, мораль, етика.

Еволюція теорії конкуренції показує, що в різні періоди розвитку суспільства і відповідних їм продуктивних сил змінювалися і пріоритети в оцінці факторах конкурентоспроможності країни. У 80-90-і рр. минулого століття дослідження факторів, що впливають на конкурентоспроможність, показало, що в умовах швидкого розвитку НТР особливого значення набувають такі її параметри, як загальний освітній рівень суспільства, науково-технічний потенціал країни, форми організації господарства, здатність швидко впроваджувати досягнення науки і техніки, стан інформації і засобів зв’язку та ін. В умовах розвитку глобалізації економіки та переходу країн до розвитку «нової економіки», найголовнішим чинником конкурентоспроможності країни стає людина – головна рушійна сила цього процесу, носій інтелекту, знань, досвіду, інформації.

Таким чином, все більше визначних вчених схиляються до думки про провідну роль у сучасних умовах економічного розвитку саме гуманітарного або соціального капіталу.

Дослідження конкурентоспроможності в економіці, її складових, зокрема інтелектуального, соціально-демографічного, політичного і т.д. факторів, ведуться вже тривалий час. Увесь хід історичного розвитку свідчить, що у функціонуванні і розвитку суспільного виробництва значення інтелектуального фактору невпинно зростає. Це відмічали у своїх дослідженнях представники так званої «економічної соціології», зокрема, Ф. Бродель, М. Вебер, Т. Веблен,

Е. Дюркгейм, Й. Шумпетер та ін. [1].

У період, коли світ вступив у постіндустріальну епоху становлення й розвитку економіки, людський капітал стає стратегічним ресурсом країни, якість якого в аспекті інтелекту, освіченості й кваліфікації відіграє основну роль у створенні конкурентоспроможної економіки, що значною мірою змінює характер конкуренції на світових ринках і визначає місце країни в міжнародному поділі праці.

Поняття "людського капіталу" - ключове для розуміння основних тенденцій у розвитку сучасного суспільства, держави й економіки. Незважаючи на труднощі й перешкоди, розвиток людського капіталу, у тому числі його науково-технічної складової, залишається життєво важливим національним пріоритетом.

Економічний і соціальний розвиток будь-якої країни, особливо в умовах глобалізації, у значній мірі залежить від ефективності процесу відтворення людського потенціалу й підвищення його якості. Практично у всіх країнах людський капітал становить більшу частину накопиченого національного багатства [2].

Високотехнологічні галузі, що базуються на знаннях, стали найбільш зростаючими секторами глобальної економіки. Успіх економічного розвитку, в кінцевому підсумку, вимагатиме від країн мати здатність вступати в ці сектори і конкурувати в них. Це означає, що вони повинні будуть спрямовувати все більше інвестицій на розвиток гуманітарного капіталу.

Таким чином, людський капітал у сучасних економічних системах є необхідним самостійним ресурсом і має важливе значення для забезпечення національної конкурентоспроможності. Розробка доктрини розвитку людського капіталу, як основного фактора прогресу суспільства - вимога сьогоднішнього дня. Чим більше можливостей - освітніх, інтелектуальних, інформаційних і т.д. - буде мати кожний член суспільства, тим вище інтелектуальний ресурс усієї нації і держави, тим динамічніші темпи зростання економіки, тим значніші можливості суспільства.

Не тільки на рівні окремого виробництва або корпорації, але й у національному масштабі людський фактор не має собі рівних. Саме від людини, його праці в найбільшій мірі залежить конкурентоспроможність будь-якої країни.

Список літератури:

1. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: монографія – [Д.Т. Лук’яненко, А.М. Поручник, Л.Л. Антонюк та ін.]; за заг. ред. Д.Т. Лук’яненко, А.М. Поручника. – ТII. - К.: КНЕУ. 2006. – 816 с.

2. Чуланова З.К. Человеческий капитал как фактор конкурентоспособности страны в условиях глобализации [электронный ресурс]//режим доступа: http://www.iwep .kz/index.php?option=com_content&task=view&id=2402&Itemid