WEB-ресурс научно-практических конференций

Лейба В.О.

Миколаївська філія Европейского університету

ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

Актуальність даної теми пов’язана з набуттям Україною державної незалежності, що зумовило виникнення принципово нової галузі економічних відносин – зовнішньоекономічної діяльності. Одним з найважливіших напрямів при здійсненні зовнішньоекономічних операцій є підвищення ефективності фінансових відносин підприємства, пов’язаних з оборотом капіталів, послуг, товарів, робіт. Підприємства у цій сфері повинні організувати свою фінансову роботу у відповідності до сучасних вимог світової торгівлі. Від фінансової роботи підприємства залежить своєчасність, повнота та ефективність фінансового забезпечення господарської діяльності і розвитку підприємства, виконання зобов’язань перед інопартнерами . Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основаними напрямками: фінансове прогнозування та планування; аналіз та контроль господарської діяльності;оперативна, поточна фінансово економічна робота. Особлива увага фінансових служб повинна концентруватися на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків. Ці ризики можна класифікувати наступним чином:

· Ризик зміни валют, в яких здійснюються розрахунки;

· Платіжний ризик, пов'язаний з можливістю нездійснення або несвоєчасного здійснення платежу партнером по угоді;

· Транспортний і складський ризики виникають при втраті чи ушкодженні товару під час його транспортування і зберігання;

· Політичний ризик.

Основною групою ризиків при здійснення зовнішньоекономічних операцій є платіжні ризики, які пов’язані з виникненням простроченої дебіторської заборгованості в експортері і імпортера рівень платіжного ризику залежить від обґрунтованості та ефективності використання форм розрахунків. У практиці фінансової діяльності використовуються такі основні способи здійснення розрахунків:

· Авансовий платіж;

· Документарний акредитив;

· Документарне інкасо;

· Платіж по відкритому рахунку.

В наш час авансовий платіж не є актуальною формою розрахунку. З погляду імпортера акредитив є вимушеною формою розрахунків що зумовлено дією таких чинників:

- у разі розрахунків за допомогою акредитивної форми у імпортера виникають додаткові банківські витрати при відкритті додаткового рахунку для депонування коштів і отриманні авізо;

- акредитив не дає стовідсоткової гарантії, що поставка товарів (робіт, послуг) буде здійснена повністю відповідно до договору;

- імпортер повинен відволікати кошти з обороту на період резервування коштів у рамках відкриття акредитива і втрачати певну суму доходу. За документарного інкасо банк бере на себе зобов’язання з одержання належної експортеру суми. На відміну від акредитивної форми розрахунку у разі використання документарного інкасо продавець відвантажує товар на користь покупця без здійснення ним попереднього резервування коштів на окремому рахунку. Покупець не може одержати відповідні документи на товари, не сплативши суму, зазначену в інкасовому дорученні, чи не акцептувавши вексель. В якості альтернативних способів фінансування можна розглядати форфейтинг та зовнішній факторинг. Форфейтинг і зовнішній факторинг здійснюються за участю банківської установи і розглядаються як форми трансформації комерційного кредиту в банківський. На практиці форфейтинг як вид кредитування здійснюється у формі викупу в експортера векселів та інших боргових вимог, акцептованих імпортером.

Порівнюючи порядок здійснення цих операцій є певні відмінності:

- укладання факторингової угоди імпортера з банком передбачає відкриття факторингового рахунку, на якому здійснюється облік усіх операцій з факторингу;

- при укладанні угоди факторингу збанком в момент подання всіх необхідних документів експортеру перераховується лише70-90% суми коштів за відвантажену продукцію, а лише після отримання платежу від покупця банк перераховує залишок коштів (30-10%) за мінусом відсотків за факторинговий кредит та комісійної винагороди;

- факторингова угода може передбачати не лише попередню оплату
боргових вимог експортера, але й ведення бухгалтерського обліку його зовнішніх торговельних операцій, страхування експортера від кредитного і всіх інших видів ризику.

Висновки . Розглянуті способи фінансування зовнішньоторговельних операцій для експортера мають переваги, до основних з яких можна віднести:

· зменшення рівня кредитного ризику;мінімізація валютних ризиків;

· мінімізація ризику змін процентних ставок;

· поліпшення ліквідності;

· можливість отримання короткострокового кредиту.

Недоліками форфейтингу та зовнішнього факторингу є: вища вартість цієї послуги порівняно зі звичайним короткостроковим кредитом; величина дисконтної ставки по операції форфейтингу залежить від кредитоспроможності боржника, строків погашення боргових зобов'язань, попиту та пропозиції на ринку форфейтингових послуг, середніх ставок на кредитному ринку.

Для визначення доцільності проведення операцій форфейтингу або зовнішнього факторингу слід порівняти їх вартість з вартістю альтернативних інструментів фінансування.