WEB-ресурс научно-практических конференций

К.держ.упр . Балуєва О.В.

Донецький державний університет управління

КОМП`ЮТЕРНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ СИСТЕМ ЯК ЗАСІБ УПРАВЛІННЯ СТАНОМ ДОВКІЛЛЯ

Протягом останнього періоду розвитку економіки України існує проблема конфлікту між наслідками економічних процесів і екологічною безпекою. Має місце певна залежність між основним показником, що характеризує стан економіки - ВВП і показниками основних забруднювачів навколишнього природного середовища. Так, при збільшенні першого, останні мають тенденцію до погіршення.

Одним із факторів посилення економічного розвитку, зокрема споживання є зростання населення. За минулі сто років населення світу зросло більш ніж у три рази і зовсім недавно перевищило шість мільярдів. Логічно, що зростання чисельності народонаселення має супроводжуватись зростанням світового виробництва, за даними дослідників, в 3-5 разів до 2050 р. і в 10-15 разів до 2100 р. [1]. Таке зростання є неможливим без збільшення споживання енергії, яке в свою чергу, пов`язано із збільшенням викидів небезпечних речовин (таких як двоокис сірки, оксид азоту, дрібнодисперсні аерозолі та ін.) в атмосферу.

До напрямів і пріоритетів, що узгоджуються з екологічною політикою і економічним розвитком слід віднести: підвищення ефективності використання природних ресурсів; розвиток новітніх технологій переробки та утилізації відходів; широке впровадження у виробництво екологічно безпечних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій; здійснення заходів щодо зниження викидів парникових газів тощо.

Отже, необхідним є застосування методів і моделей, здатних забезпечити належний рівень екологічної безпеки, враховуючи наслідки економічних процесів.

Слід виділити екологічні наслідки впливу економічних процесів, які умовно поділяють на:

природно-екологічні (зникнення рівноваги в навколишньому природному середовищі, зникнення або значне зменшення окремих видів ресурсів); порушення цілісності ландшафтів, зміни в кліматі);

техногенні ризики, ризики катастроф (забруднення навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності; результати інноваційної діяльності, природні катастрофи, техногенні катастрофи, аварії);

еколого-демографічні (захворювання жителів території, регіону, професійні захворювання; зменшення природного приросту населення, збільшення дитячих захворювань і смертності);

еколого-економічні (загострення ресурсно-сировинного становища регіону, економічний стан підприємств-забруднювачів, загострення ресурсно-сировинного становища країни, фінансування природоохоронної діяльності) [2].

Питома вага потенційно небезпечних виробництв у структурі промислового виробництва України становить понад 40 % вартості основних виробничих фондів. Значна частка потенційно небезпечних виробництв, порушення функціонування яких може спричинити тяжкі соціально-економічні, екологічні наслідки розташовано у Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Київській областях.

Виходячи з цього необхідним є спрямування зусиль на підтримання належного рівня екологічної безпеки з використанням сучасних надбань науки і техніки. Але вирішення існуючих проблем щодо екологічних наслідків економічних процесів і забезпечення захисту навколишнього середовища не можливо без використання методів екологічної інформатики і математичного моделювання екологічних систем.

Слід зазначити, що побудова інформаційного суспільства, інтенсивне використання інформаційних технологій в усіх сферах життєдіяльності зумовлює необхідність застосування інформаційних надбань і в управлінні станом навколишнього середовища, при моделюванні розвитку екологічних систем. Особливо це є доцільним і актуальним в умовах стрімкого погіршення екологічного стану окремих територій, на яких сконцентрована велика кількість промислових підприємств. Теоретико-методологічною основою інформатизації екосистем є екологічна інформація і екоінформатика .

Методи і засоби, які використовуються в екоінформатиці умовно поділяються на три блоки:

1. методи і засоби фізико-хімічного аналізу стану навколишнього середовища: контроль переміщення енергії, управління виробничими процесами, системи моніторингу навколишнього середовища, інформаційні лабораторні системи;

2. засоби інформаційно-комунікаційних технологій: бази даних, екологічні інформаційні системи ( Environmental Information System ), географічні інформаційні системи ( Geographic Information System ), супутникові системи відображення ( Satellite Information System ), глобальні системи позиціонування ( Global Positioning System );

3. системи прийняття рішень: системи на основі даних, системи розробки моделей і комп`ютерного моделювання ( Modeling system ), інтелектуальні системи розробки оптимальних організаційно-управлінських і технологічних рішень системи на основі ( Knowledge Based System ) знань, експертні системи, системи підтримки прийняття рішень, екологічні інформаційні системи, які забезпечують збір і обробку екоданих про стан повітря, атмосфери, води, а також про екосистему і навколишнє середовище в цілому.

Використовуючи дані, отримані вище викладеними методами і засобами, дозволять проводити розрахункові експерименти для відображення екопроцесів і є вихідним матеріалом для розробки математичних моделей і комп`ютерного моделювання, які мають важливе значення для прийняття рішень щодо управління станом довкілля, враховуючи наслідки економічних процесів, розвиток промисловості, торгової інфраструктури, споживання товарів і послуг населенням.

Отже, застосовуючи методи екоінформатики для збору, обробки і аналізу екоданих , методів моделювання екологічних систем можливим є отримання результатів оцінки поточного стану території і здійснити прогноз характеристик навколишнього середовища при збільшені обсягів виробництва підприємств, розташованих на даній території, дослідити взаємозв`язок промислових підприємств і навколишнього середовища.

Список літератури:

1. Сталий розвиток: еколого-економічна оптимізація територіально-виробничих систем : Навч . посібник / Н.В. Караваєва , Р.В. Корпан , Т.А. Коцко та ін. / За заг . ред. І.В. Недіна . – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – С.73.

2. Ілляшенко С.М., Божкова В.В. Управління ризиками інновацій: Монографія/ За ред. С.М. Ілляшенка . – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – С.82.