WEB-ресурс научно-практических конференций

Бабко В.М.

Академія муніципального управління

МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ В РИНКОВИХ УМОВАХ

Обґрунтовуючи методику дослідження організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу, виходимо з того, що системоутворювальними його елементами виступають державне регулювання, саморегулювання і саморозвиток, інституційне і громадське регулювання. При цьому результативність їх функціонування, стратегія і тактика взаємозалежні, що створює постійні економічні відносини між ними.

Аграрний бізнес за своїм економічним, соціальним та екологічним значенням є однією з основних підсистем у народногосподарському комплексі, суттєвим за масштабами та незамінним для життєдіяльності людини. У методологічному сенсі потрібно виходити з того, що його функціонування характеризується закономірностями суспільного поділу праці і її кооперації. Саме цим визначається необхідність тісних зв’язків між усіма суб’єктами агробізнесу та поглиблення між ними горизонтальних і вертикальних зв’язків.

У дослідженні організаційно-економічного механізму агробізнесу особлива увага приділена його розвитку, тобто руху, при якому на основі старого виникає нове, прогресивніше, замість простих відносин проявляються більш складні, розширюються інтеграційні зв’язки [1, c . 56]. При цьому процес становлення агробізнесу розглядається як процес еволюційний. Такий підхід дає можливість з'ясувати основні етапи, напрями, тенденції, темпи й обсяги його розвитку та виявити основні причини відхилень від них.

Дослідження має комплексний характер, оскільки мусить охоплювати переважно всі сторони організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу, давати повну і усесторонню оцінку їх розвитку [3, c . 67]. Це досягається застосуванням різноманітних прийомів, законів, структурно-функціонального аналізу та оцінки причинних зв’язків, єдиної методичної та організаційної бази дослідження. Необхідність комплексності дослідження проблеми пов’язана з тим, що процес формування організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу – це складні не лише економічні, а й соціально-психологічні, моральні та інші відносини. Складність процесу становлення агробізнесу та формування організаційно-економічного механізму його розвитку полягає насамперед у тому, що при цьому переплітаються економічні, соціальні, політичні, юридичні та інші аспекти. Крім того, необхідно враховувати їх зворотний вплив, взаємозв’язок і взаємозалежність.

Таким чином, методика дослідження організаційно-економічного механізму розвитку агробізнесу на ринку продовольства базується на діалектиці та економічних законах, охоплює досягнення вітчизняної й зарубіжної економічної науки, відображає об’єктивну реальність. Реалізується дана методика через систему різних методів дослідження.

Першим етапом дослідження було статистичне спостереження – планомірна, систематична, науково обґрунтована робота, збирання даних про явища і процеси, які відбуваються в агропромисловому виробництві. Від повноти та якості вихідних даних залежить успіх усього дослідження. Недоліки первинних матеріалів не можуть бути усунуті навіть найбільш досконалою їх обробкою.

Для виявлення закономірностей явищ, їх розвитку в часі і просторі використовувалися групування, за допомогою яких впорядковувався первинний статистичний матеріал, поділявся за істотними ознаками на однорідні групи для того, щоб провести поглиблений аналіз.

Необхідність застосування методу статистичних групувань зумовлюється такими чинниками, як мінливість статистичної інформації під впливом часу, місця, інших супутніх чинників. Навіть найпростіші групування відкривають широке поле для пізнання первинної наукової інформації, дозволяють встановити склад певних статистичних сукупностей, їх взаємозв'язок і залежності, типологію цих зв'язків.

Абсолютними величинами показані розміри (рівні, обсяги) явищ, відносними – показники, які відображають числове співвідношення двох порівнюваних величин [2, c . 75] . Показники двох систем, як правило, взаємодоповнювались. Середніми величинами характеризувалися суспільні явища та властиві їм закономірності. Основною характерною рисою середніх величин є те, що за їх допомогою можна охарактеризувати низку елементів одним числом, не дивлячись на те, що середня величина абстрактна і може не збігатися з жодним з індивідуальних значень ознаки.

Порівняння середніх величин у динаміці дозволило виявити основні тенденції та закономірності розвитку суспільних явищ у часі, їх інтенсивність та характер коливань чи стабільності. Різні явища, які досліджуються статистично, систематично зазнають змін у часі: змінюється їх обсяг, склад, структура. Вихідною базою для виявлення і вимірювання цих змін служили ряди динаміки. Використовувалися як одномірні ряди динаміки (характеризують зміну одного показника), так і багатомірні (характеризують зміну двох і більше показників).

Висновки. Побудова й аналіз багатомірних рядів динаміки відкриває великі можливості для дослідження розвитку суспільних явищ у часі і взаємозалежності, у свою чергу зв'язок показників динамічного ряду може бути функціональним або кореляційним. Найважливішою вимогою щодо побудови динамічних рядів є забезпечення їх порівнянності. Порівнянність рівнів динамічного ряду є запорукою обґрунтованості і правильності висновків, одержаних в результаті аналізу.

Використовувалися в дослідженні методи вимірювання взаємозв'язків. Зв'язки між явищами, окремими їх ознаками дуже різноманітні, однак у будь-якому випадку одні ознаки виступають як чинники, що впливають на інші і зумовлюють їх зміну, інші - як результати дії цих чинників. Одні з них є причиною, інші - наслідком. Найпростішим видом зв'язку між величинами є функціональна залежність, коли кожному значенню однієї величини відповідає тільки одне значення іншої величини, або коли числовому значенню однієї величини відповідає не одне, а певна статистична сукупність значень.

Список літератури:

1. Андрусенко Г.О., Мартьянов В.П. та ін. Організація агробізнесу і підприємництва: Навч. посібник / За ред. В.П. Мартьянова; Харк. держ. аграр.ун-т ім. В.В.Докучаєва. – Х., 1998. – 280с.

2. Дем'яненко С., Свідерська І. До питання про стратегію розвитку аграрної політики України // Економіка України. – 2005. – № 5. – С.72-79.

3. Могильний О. Критерії ефективності державного регулювання аграрного сектора економіки // Економіка України. – 2003. – № 2.– С. 65-69.