WEB-ресурс научно-практических конференций

Блонська О.Л.

Науково-дослідний економічний інститут, м. Київ

ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЙ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

В пошуках відповідей на “риторичні” запитання щодо майбутнього економіки, людство весь час створює нові моделі, принципи, засади, підходи для створення передумов для стійкого економічного розвитку. Проте основні закономірності та принципи функціонування економіки людству відомі ще з давніх давен, вони були визначені та використовувались із формуванням перших державних утворень, тобто ще до нашої ери.

Однією з перших пам'яток економічної думки є кодекс царя Хамураппі (1792 – 1750 рр. до н.е.), який відобразив економічні основи суспільства та найважливіші тенденції його розвитку. В законах Хаммурапі вперше були відображені право на приватну власність та виробничу діяльність, розвиток товарно-грошових відносин як необхідний атрибут економічного розвитку. В кодексі Хаммурапі передбачається обов’язок влади захищати інтереси власних виробників, особливо дрібних [3] .

В розвиток світової економічної думки свій внесок зробили древні китайські філософи і мудреці. Першим з них був Конфуцій (551- 479 рр. до н.е.), який обґрунтовував консерватизм тодішньої рабовласницької системи класового устрою [5] . Противагою конфуціанству був моїзм, його прихильники, на чолі з Мо-цзи (475—395 pp. до н.е.), висунули наступні твердження: світовий розвиток виробництва для задоволення потреб всього населення, суцільна участь людей у фізичній праці, розвиток вільної ініціативи дрібних виробників, що певним чином пов'язує їх погляди з законами Хамураппі [7].

Китай подарував світу ще одну визначну пам'ятку – трактат “Гуань-цзи” (І V - ІІІ ст. до н.е.) автори якого невідомі. В трактаті проводиться думка про необхідність стабільного розвитку економіки, стверджується, що умовою цього повинно бути державне стимулювання розвитку внутрішнього ринку, зокрема, регулювання цін на хліб, створення запасів хліба, пільгове кредитування землеробства, введення непрямих податків з метою стимулювання виробництва необхідних товарів [5]. Наведені методи державного регулювання економіки є першою системою економічних важелів управління.

Свій вклад в розвиток економічної науки внесли і індійські мудреці. Зокрема, Закони Ману (І ст. до н.е.) обґрунтовують необхідність державного регулювання економіки для забезпечення її стійкого розвитку, забезпечення державою доходів своїх підлеглих, тобто закладаються основи соціального захисту населення [8]. Видатним пам'ятником економічної думки Індії є трактат “Артхашастра” (кінець І V - початок ІІІ ст. до н.е). В трактаті обґрунтовувалась необхідність активного втручання держави в господарське життя країни, в регламентацію соціально-економічних відносин, впровадження суспільного поділу праці та обміну, розвиток інфраструктури (ірригаційних систем, колодязів, створення нових сіл, міст) залучення до виробничої діяльності специфічного контингенту робітників – вдови, сироти, бідняки, інваліди, засуджені (що також є основою соціального захисту найбільш незахищених верств населення) [2].

Проблеми економічного розвитку цікавили і вчених Стародавньої Греції. В І ст. до н. е. Варрон написав трактат „Про сільське господарство”. В своїй праці він обґрунтовує ідею, що для зміцнення економіки країни необхідні розвиток землеробства, тваринництва, застосування агрономічних наук, зростання інтенсивності виробництва, удосконалення методів експлуатації рабів та ін. Комплекс всіх цих заходів сприятиме насиченню внутрішнього ринку країни, регулюватиме ефективність його функціонування та сприятиме сталому розвитку економіки [5, с.30].

Більш нові теорії економічного розвитку ґрунтуються, в своїй більшості саме на постулатах найдревніших пам'яток економічної науки. Проаналізуємо економічні постулати найбільш відомих економічних течій: меркантилістів, фізіократів, класиків та неокласиків.

В Х V І ст. з'явились перші зародки концепції ринкової економіки – меркантилізму. Меркантилісти вбачали основу економічного розвитку в розвитку експортного потенціалу країни. Для забезпечення стійкого розвитку вони вбачали за необхідне розвивати внутрішній ринок на основі зовнішніх поставок сировини та матеріалів та захисту національного товаровиробника від іноземних конкурентів (про що в своїх працях згадували моїсти та автор "Артхашастри"). Як ми бачимо, деякі ідеї протекціоністів (наприклад, як експорт готової продукції, імпорт дешевої сировини) є актуальними і сьогодні [5, с. 40].

Першими аналітичними дослідженнями функціонування національної економіки в цілому і внутрішнього ринку зокрема, можна вважати праці фізіократів. На думку найвідомішого представника фізіократії Ф.Кене (1694-1774р.р.), основою природного порядку є державні закони, які охороняють приватну власність та забезпечують відтворення та правильний розподіл благ (про що зазначалось ще в законах Хамураппі). Основу розвитку внутрішнього ринку і економічного розвитку країни в цілому фізіократи вбачали в сільському господарстві [ 5 , с.67-71].

В ХІІ-ХІІІ ст. в економічній науці почав формуватися класичний напрям, економістам-класикам (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж.Ст. Мілль) був притаманний сміливий та відкритий підхід до економічної науки, вони досліджували, в основному, проблеми економічного розвитку, намагалися визначити які саме процеси складають основу довгострокового зростання сукупного доходу та сукупного продукту країни. Необхідними атрибутами економічного розвитку прихильники цього напряму вбачали в вільній зовнішній та внутрішній торгівлі, в мінімальному державному втручанні в економіку, відмові від адміністративних методів управління (про що зазначалося в древньокитайському трактаті "Гуань-Цзи").

Представники неокласичного напрямку економічної науки, який з’явився в останній третині ХІХ ст., (Г. Кассель, А. Маршалл, К. Віксель), до принципів вільної торгівлі ставилися набагато обережніше за класиків. Вони зауважили не лише існування „молодих” галузей промисловості, а й наприклад, необхідність рахуватися з тим, що технічні нововведення можуть призвести до зниження реального доходу країни, негативно впливаючи на умови зовнішньої торгівлі, можливість використовувати податки для покращення цих умов, про що знову ж таки зазначалося ще древніх пам'ятках економічної думки.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що основи ведення господарства були закладені ще до нашої ери. Ще древні мудреці зазначили важливість та необхідність впровадження для забезпечення умов стійкого економічного розвитку таких постулатів, як захист приватної власності, свобода вибору діяльності, розвиток зовнішньої та внутрішньої торгівлі, розвиток внутрішнього ринку та захист вітчизняних виробників, особливо дрібних, захист найбільш вразливих верств населення, забезпечення максимальної зайнятості населення тощо. Тобто, все нове – це добре забуте старе.

Список літератури:

1. А Новак. Економічне майбутнє – в далекому минулому [Електронний ресурс] andriynovak . info / pub / doc / mabth . doc

2. Артхашастра, или Наука политики / Перевод с санскрита С.Ф.Ольденбурга, Ф.И.Щербатского, Е.Е.Обермиллера, А.И.Вострикова, Б.В.Семичова. Издание подготовил В.И.Кальянов. Примечания В.И.Кальянова. Указатели В.Г.Эрмана. Редакционная комиссия издания: В.В.Струве (ответственный редактор), Б.А.Ларин, В.И.Кальянов, И.П.Байков. - М.-Л.: Издательство Академии наук СССР, 1959. 796 с.

3. Закони вавілонського царя Хаммурапі (повний текст)//Електронна бібліотека Історичного факультету МГУ імені М.Г. Ломоносова [ Електронний ресурс ] www . hist . msu . ru / ER / Etext / hammurap . htm

4. Маслов А.А. Китай: колокольца в п ыли. Странствия мага и интеллектуала. – М.: Алетейя, 2003 . - С. 110-115.

5. Юхименко П.І., Леоненко П.М. Історія економічних учень: Підручник. – К.: Знання, 2005. – 583с. – (Вища освіта ХХІ століття).

6. Guanzi : Guan , Zhong . Princeton University Press , 1985. – 547 p

7. www . uk . wikipedia . org / wiki /Мо-цзи

8. www . vuzlib . net / mudruc /14. htm