WEB-ресурс научно-практических конференций

Токарчук Г.В.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Сільський туризм як стратегічний напрям розвитку української економіки

За останні десятиліття кількість туристів у світі неухильно зростала і досягла третини населення землі. За прогнозами фахівців, ХХІ століття буде століттям туризму, і до цього потрібно відповідно готуватися.

Бурхливий розвиток туризму, що розпочався в Україні, зіштовхнувся з кризовими явищами у світовій економіці. Вивчаючи кризу, провідні західні аналітики проводять паралель з циклічністю існування систем в загальному світовому просторі. Економісти ставлять акценти в кризі саме на початкові моменти становлення нового і розвитку омолодженого витку діяльності. Проте, незважаючи на причини і обсяг впливу, фахівці упевнені, що криза поступово відступає. В останніх звітах Всесвітньої туристичної організації (UNWTO) говориться про те, що світова індустрія туризму вже пережила найгірші часи, і в 2010 почнеться відновлення галузі. По прогнозах експертів, бурхливий розвиток міжнародного туризму буде продовжуватися і далі. За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком[5].

Вплив світової кризи на туристичну діяльність України важко скоригувати, оскільки за думкою багатьох експертів головними першопричинами занепаду є внутрішнє середовище, повне недосконалості і корумпованості. Можна стверджувати, що свої «власні» причини кризи має кожна країна. Тому за даними, наведеними у традиційному щорічному аналізі світової туріндустрії UNWTO ( World Tourism Barometer ), наслідки сучасної кризи і політичної нестабільності в окремих регіонах по-різному відобразяться на країнах. Реакція країн буде різко індивідуальною, більш обумовленою станом внутрішнього ринку праці, рівнем заробітної праці й економіки, ніж зовнішніми проблемами.

Сьогоднішній стан економіки України звичайно вимагає термінових кардинальних дій для приведення до прийнятних європейських показників розвитку.

Туристична галузь в Україні є п’ятою за значенням складовою поповнення бюджету і її питома вага має значно зрости з огляду на такі об’єктивні передумови, як вигідне геополітичне розташування України в центрі Європи, наявність значного туристично-рекреаційного потенціалу, сприятливий клімат, багаті флору і фауну, чисельні культурно-історичні пам’ятки світового рівня [4].

Світові експерти в туризмі стверджують, що ця галузь міжнародного господарства найменше постраждала від глобального падіння виробництва, знецінення грошей і пасивних течій в економіці. В період до 2020 року ріст міжнародного туризму складе приблизно 4%. Це нижче темпів минулих років, коли туризм демонстрував виключно високий ріст обсягів, але все ж таки без спадів. У останні 20 років середньорічні темпи зростання числа прибуттів іноземних туристів в світі становили 5,1%, валютних надходжень – 14%. Згідно з даними всесвітньої туристичної організації, в 2005 році в світі було зареєстровано 576 мільйонів прибуттів туристів, надходження від міжнародного туризму досягло 372 мільярди доларів (без урахування надходжень від міжнародного транспорту). Загалом об'єми валютних надходжень від туризму за період з 1950 по 2005 рік виросли в 144 рази [9].

Найактивнішими туристичними країнами стануть країни Близького Сходу, Азії, Африки. Європа в цілому збереже незначні темпи приросту, оскільки галузь знаходиться вже в достатньо розвиненому стані.

Враховуючи початковий потенціал України, можна об’єктивно стверджувати, що в країні є всі умови для розвитку туристичної галузі як основного і домінуючого джерела поповнення бюджету та чинника становлення оновленого іміджу України в міжнародних відносинах. Країна має багато стратегічних переваг, зокрема, розташування між «Західним і Східним Полюсами», наявність транспортних магістралей, помірний, м’який клімат, достатньо великі порівняно з європейськими стандартами зелені, неурбанізовані землі. Ці чинники є дефіцитом в розвинутих країнах зі зрілим рівнем розвитку туризму. Наприклад, в Бельгії щільність населення становить близько 318 чол./км ² , а в Україні – близько 80 чол./км ² [3].

Спостерігаються позитивні зрушення на національному ринку туристичних послуг, які позначені зростанням обсягів діяльності на внутрішньому ринку і зростанням потоку іноземних відвідувачів, помітною також є тенденція перевищення в'їзного потоку над виїзним у структурі міжнародного туризму.

Незважаючи на широку «географію» туристів, які приїжджають до нашої країни, їх переважну частину (50%) складають туристи з країн СНД 42 млн. осіб, на другому місці знаходяться країни ЄС – 3,3 млн. осіб (41 %) та на інші країни припадає 0,8 млн. осіб, що складає 9 %[3].

Названі вище переваги формують умови розвитку екологічного, або зеленого туризму, який показує позитивні тенденції. Сфера сільського зеленого туризму є сьогодні найбільш динамічно зростаючим сектором світового туристичного господарства. Розвиток сільського зеленого туризму у Європі розпочався в середині ХІХ ст. Європейський Союз бачить в сільському туризмі основний важіль економічного підйому своїх сільських територій. Для України сільський зелений туризм – нове поняття, хоча відпочинок на селі використовувався відомими українськими письменниками, художниками, артистами і політиками з давніх часів.

Сільський зелений туризм в більшості країн світу розглядається як невід’ємна складова програми комплексного соціально-економічного розвитку села. Сільський зелений туризм позитивно впливає на відродження, збереження і розвиток місцевих народних звичаїв, промислів, пам’яток історико-культурної спадщини, а також сприяє розширенню можливостей реалізації продукції особистого підсобного господарства. Сприятливі умови для розвитку сільського зеленого туризму створюються на територіях національних і ландшафтних парків, де існує можливість поєднати повноцінний відпочинок з пізнаванням природничого та історико-культурного потенціалу регіону.

Уряд України також усвідомлює важливість розвитку сільського туризму як одного із напрямів відродження села та способу активізації внутрішнього та іноземного туризму. Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні визначається проектом “Національної програми розвитку агропромислового виробництва і відродження села на період до 2010 року”, “Основними напрямами розвитку туризму в Україні до 2010 року” та “Програмою розвитку туризму в Україні до 2010 року”. Крім того, розвиток сільського зеленого туризму в Україні підтримується спеціальними європейськими програмами ТАСІS, Міжнародного фонду “Відродження”, фонду “Євразія“, Європейської федерації сільського зеленого туризму “ Єврожітс ” та іншими [9].

За визначенням фахівців, найбільш пріоритетними районами для розвитку сільського зеленого туризму в Україні є такі: у західному регіоні – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Хмельницька області; у південному регіоні – АР Крим, Запорізька, Миколаївська, Херсонська області; у центральному і північному регіонах – Київська, Полтавська, Чернігівська області.

Пріоритетність розвитку сільського зеленого туризму в Україні зумовлюється нагальною необхідністю невідкладного розв’язання соціально-економічних проблем сучасного села. За роки незалежності України в сільській місцевості спостерігається зменшення населення, зростання безробіття, масова заробітчанська міграція.

Сучасне і майбутнє соціально-економічного розвитку України, безперечно, пов'язане з її участю у міжнародній економічній системі. Це зумовлюється тим, що для нинішнього етапу розвитку світової економіки характерним є поглиблення інтеграції держав, об'єднання їх економічних потенціалів і формування єдиної системи міжнародного поділу праці. Різні форми інтеграції – технологічна, економічна, наукова та інші – неминуче ведуть до формування глобальної економічної системи і виникнення транснаціональних об'єднань різних типів. Ринкова концепція економічного розвитку набула всепланетарного масштабу і позначається на господарській діяльності усіх країн світу. Це приводить до необхідності пошуку національними державами, галузями, корпораціями і підприємствами економічної поведінки, моделей і механізмів співпраці, які відповідають новим умовам, у світовому співтоваристві країн.

Таким чином можна дійти висновку, що формування галузі зеленого туризму і доведення її до рівня загальноприйнятих світових стандартів має стати одним із шляхів відродження економіки країни.

Список літератури:

1. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебник . - М.: Аспект Пресс, 2002. - 470 с.

2.Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» від 18.11.2003, № 1282-IV.

3.http://www.ukrstat.gov.ua

4. Дядечко. Економіка туристичного бізнесу: Навч . посібник. – К.: Центр навч . літератури, 2007. – 224с.

5. http://www.unwto.org

6. Петрасов И. Концепция устойчивого развития применительно к мировому туризму. - http://tourlib.net/books_tourism /petrasov2-3.htm

7. Социально-экономический потенциал устойчивого развития : Учебник / Под ред . проф. Л.Г. Мельник ( Украина ) и проф. Л. Хенса ( Бельгия ). – Сумы : ИТД « Университетская книга», 2007. – 1120с.

8. Tim Forsyth « Sustainable Tourism ». - www.fathom.com/course /21701788/index.html

9. Wei Hu , Geoffrey Wall « Environmental Management , Environmental Image and the Competitive Tourist Attraction » // Journal of Sustainable Tourism – 2005. – №6. – Р.617-635.