WEB-ресурс научно-практических конференций

Ясюкевич О.А.

ХарРІ НАДУ

РОЛЬ ДЕРЖАВИ В ІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

В умовах глобалізації, що особливо актуально для нашої держави, країна не може успішно функціонувати та розвиватися, не маючи науково обґрунтованої стратегії розвитку з урахуванням чітко розроблених цілей, пріоритетів та механізмів їх втілення на всіх рівнях. І, безумовно, індивідуальність та відмінність стану економіки держави вимагає специфічного підходу до визначення пріоритетів соціально-економічного розвитку. Однак, обираючи власний шлях розвитку, не слід забувати і про глобалізаційні світові процеси та виклики, що «.. стають для України імперативом, а як процес історичного вибору моделі розвитку– несе в собі виклики: технологічні, економічні, соціальні, цивілізаційні[3]. Дійсно, наша незалежна країна є досить молодою у порівнянні з більшістю світових держав, але, не зважаючи на свій «юний вік», «... Україна вступає у XXI століття державою, що динамічно розвивається і прагне більш активно включитися у світові суспільно-економічні процеси, інтегруватися в європейське співтовариство» [1], що унеможливлює національний розвиток без урахування світових тенденцій соціального, культурного, політичного і, насамперед, – економічного розвитку. Так, у проекті Стратегії розвитку України "Україна – 2020: стратегія національної модернізації" зазначено, що у нашої держави «.. нема альтернативи формуванню конкурентоспроможної і водночас адаптивної до зовнішніх збурень національної економіки» [2].

Необхідність врахування світових економічних процесів та зміни парадигми економічного розвитку вимагає дослідження основних трендів економічного розвитку сучасного світу. Так, наприклад, можна виділити трансформації національних економік від закритих до відкритих економік ринкового типу, на тлі яких світова економіка характеризується такими рисами: прискорення науково-технічного прогресу та скорочення часових проміжків між його основними етапами; «дематеріалізація» виробничих ресурсів; вичерпання екстенсивних чинників розвитку економіки; інформаційна та інтелектуальна переорієнтації виробничих процесів на основі прискореного розвитку науки та наукових досліджень, наукової творчості, інноваційних розробок та інших напрямів інтелектуальної, творчої праці членів суспільства; перехід від постіндустріального до інноваційного шляхів розвитку, що особливо актуально для нашої держави. Проект стратегії «Україна 2020. Стратегія національної модернізації» серед «мегатрендів світового економічного розвитку», зокрема, виділяє також наближення природного вичерпання енергетичних джерел [2].

Вищезазначені причини та підвищення вимог споживачів до якості та технологічного рівня продукції, що споживається, призвели до пошуків оптимальних шляхів подальшого розвитку світової та національної економіки, у тому числі за рахунок переорієнтації на постіндустріальний, інноваційний тип розвитку на основі ефективного використання не матеріальних чи природних ресурсів, а – інтелектуального потенціалу та стимулювання його розвитку. Адже, як наголошують вчені, світовій господарській практиці притаманна безліч прикладів бідних країн з багатими природними ресурсами та заможних країн з обмеженою їх кількістю, що в свою чергу викликало увагу наукової думки до проблем всебічного використання інтелектуального потенціалу нації як основного фактору промислового, технологічного розвитку і підвищення національної конкурентоспроможності та, зокрема, до проблем інтелектуальної власності [3] .

Підтвердженням такої інтелектуальної переорієнтації шляхів розвитку світового господарства та економіки може, також, слугувати той факт, що господарська діяльність все більш перетворюється на процес безперервних інтелектуальних нововведень. Нині конкурентоспроможність господарюючих суб'єктів, виживання цілих галузей і держав безпосередньо залежать від здатності сприймати і виробляти інтелектуальний продукт; особливе значення у подоланні кризи і відтворюванні економіки набуває феномен інтелектуальної власності, тобто власності на інтелектуальний продукт як результат інтелектуальної діяльності, творчої праці.

Безумовно, економічний розвиток виступає як багатогранний процес і залежить від багатьох факторів, кожен з яких в змозі як негативно, так і позитивно впливати на забезпечення сталого розвитку та конкурентоспроможності економіки тієї чи іншої країни. При цьому вищезазначений перелік світових тенденцій і трендів не є вичерпним і потребує подальших розробок. Але, на нашу думку, підвищення інформатизації та інтелектуалізації виробничих процесів, дедалі більше використання нематеріальних факторів виробництва та інтелектуального капіталу, а також однієї з найважливіших його складових – об’єктів права інтелектуальної власності є загальновизнаною тенденцію при переході до постіндустріального етапу цивілізаційного розвитку, що безумовно є актуальним і для України. При цьому, р озвиток інтелектуальної сфери та, зокрема, інституту «інтелектуальна власність» більшістю вчених визнається «вирішальним чинником підвищення конкурентоспроможності економіки», засобом забезпечення економічного зростання та підвищення рівня життя населення, а також оборонної, технологічної та екологічної безпеки [1].

Під час парламентських слухань "Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів", що відбулися 17 червня 2009 року було наголошено, що «…перехід до інноваційної економіки можливий лише за умови ефективного використання, інтелектуального потенціалу нації, розвитку інституту інтелектуальної власності, широкомасштабного впровадження в господарський обіг результатів творчої праці» [4, с.25].

Таким чином, виняткова роль інтелекту, знань та інтелектуальної власності як однієї з найважливіших економічних та правових форм їх відображення, реалізації та включення у економічні процеси є безумовно однією з найактуальніших тенденцій, що в свою чергу викликає потребу у проведенні наукових досліджень, спрямованих на пошук шляхів відновлення та забезпечення розвитку вітчизняної економіки на інноваційній основі з обов’язковим урахуванням з боку держави необхідності:

- всебічного використання інтелектуального потенціалу нації та забезпечення умов для його розвитку;

- сприяння розвитку відносин у сфері інтелектуальної власності;

- організації та стимулювання процесів передачі наукових розробок із сфери одержання знань у виробництво, у тому числі за рахунок розвитку інфраструктури ринку інтелектуальної власності;

- всебічної підтримки комерціалізації об’єктів права інтелектуальної власності;

- забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності власників таких прав і передусім – вітчизняним винахідникам, авторам та правовласникам.

В цих умовах першочерговою задачею держави є створення належних умов для інтелектуалізації економіки з урахуванням змін світових економічних процесів.

Список літератури:

1. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року» від 21 липня 2006 р. N 1001 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України: офіційний веб-сайт [сайт] – Режим доступа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1001-2006-%EF&p=1260404317024420 – Назва з екрану.

2. Проект Стратегії розвитку України "Україна – 2020: стратегія національної модернізації" [Електронний ресурс] // Рада підприємців при Кабінеті Міністрів України [сайт] – Режим доступа: http://www.radakmu.org.ua/uk/news_and_report/1079.html Назва з екрану.

3. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації : Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. – К. : КНЕУ, 2001. – 538 с.

4. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів / Авт. упоряд.: Г. О. Андрощук, І. Б. Жиляєв, Б. Г. Чижевський, М. М. Шевченко. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 632 с.