WEB-ресурс научно-практических конференций

Бредкіна І.К., к.е.н. Сімех Ю.А.

Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «КРИЗА»

На сучасному етапі в умовах фінансово-економічної кризи в Україні та в усьому світі підприємствам необхідна правильна та скоординована робота, яка повинна направити всі свої зусилля на виведення підприємства з цього стану. Однак, у сучасній науково-економічній літературі існує велика кількість суперечливих поглядів щодо визначення сутності поняття «криза». При цьому управління та застосування антикризових заходів вимагає чіткого уявлення про економічний зміст та особливості виникнення кризового стану. Саме тому виникає необхідність уточнення поняття «криза».

Метою доповіді є дослідження сучасних підходів до визначення поняття «криза», виявлення основних ознак «кризи», а також уточнення поняття «криза» на рівні підприємства.

Поняття «криза» (від грецького krisis – поворотний пункт, рішення) – це різкий крутий перелам, скрутне становище [ 1 ].

Незважаючи на це, в процесі розвитку наукових досліджень, поняття «криза» набула більш глибокого змістовного значення. Так, на сьогоднішній день існує велика кількість суджень різних науковців з приводу визначення поняття «криза».

За словами Ю. Розенталя та Б. Піджненбурга: «Криза – це ситуація, позначена високою небезпекою, станом непевності, відчуттям невідкладності» [2, с. 3]. Тобто, автори у своєму визначенні поняття «криза» акцентують увагу на ситуації небезпеки та загрози. Такого ж погляду дотримуються й інші науковці.

Так, Л. Бартон вважає, що криза – це широкомасштабна, непередбачена подія, яка веде до потенційно негативних результатів. Ця подія та її наслідки можуть завдавати серйозної шкоди усій організації: працівникам, продукції, зв’язкам, фінансам та репутації [3, с. 2].

Особливий акцент на загрозі життєдіяльності системи роблять науковці В.О. Василенко, К.В. Балдин, Є. Коротков, В.С. Зверев, А.В.Рукосуев: «Криза – це крайнє загострення протиріч у соціально-економічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості у навколишньому середовищі» [4, с. 12; 5, с. 19].

На думку С.М. Іванюта, криза – це складний загострений стан, різкий перелом або занепад [6, с. 283].

К. Херман, в свою чергу, наводить таке визначення: Криза – це несподівана і непередбачувана ситуація, яка загрожує пріоритетними цілями організації при обмеженому часі для прийняття рішень [7 ].

Інші науковці дотримуються думки, що криза є руйнівною силою, яка призводить до переходу соціально-економічної системи в інший, новий стан.

Так, А.Д. Чернявський вважає, що криза – це переломний етап функціонування будь-якої системи, коли вона піддається впливу або зсередини, що потребує від неї якісно нового реагування [8, с. 4].

Такої ж думки дотримуються С.А. Бурий та Д.С. Мацеха, які стверджують, що криза – це перелом, будь-яка якісна зміна процесу, перехід від існуючого положення до іншого, яке суттєво відрізняється за основними параметрами [9, с. 19]. Однак, у даному визначенні незрозуміло, чи є нове положення кращим за вже існуюче.

На думку А.М. Штангрета та О.І. Копилюка, криза – це зростання кількості взаємопов’язаних кризових явищ, які призводять до незначного погіршення окремих показників діяльності підприємства, але не спричиняють руйнації системи самозбереження [10, с. 52].

Е.П. Жарковська та Б.Е. Бродський вважають, що криза – це крайнє загострення внутрішньовиробничих і соціально-економічних відносин, а також відносин організації з зовнішньоекономічним середовищем [11, с. 10].

Існує також наукова думка, що криза являє собою порушення рівноваги соціально-економічної системи.

Так, А.М. Єсакова розглядає кризу як «…будь-яке відхилення від стану рівноваги, будь-яке обурення зовнішнього і внутрішнього середовища фірми» [12, с. 37-40].

Л.О. Лігоненко вважає, що кризовий стан системи є значним та тривалим порушенням рівноваги, та проявом нездатності системи використовувати механізми внутрішньої саморегуляції [13].

Висновки. Проведене теоретичне дослідження показало, що існує три основні наукові напрямки визначення поняття «криза»:

1) криза виконує руйнівну функцію, що призводить до загрози життєздатності системи;

2) криза руйнує, що призводить до подальшого розвитку та переходу на інший якісно новий стан існування;

3) криза є порушенням рівноваги.

Логіка проведеного теоретичного огляду та аналізу існуючих поглядів дозволила виділити головні ознаки кризи:

- це явище, ситуація або подія; при цьому кризовий стан системи – це процес виникнення цієї події;

- це завжди зміна (позитивна/негативна) якогось процесу;

- призводить до виникнення потенційно негативних результатів. При цьому потенційними вони є тому, що зазначені негативні результати можна попередити за умови вчасного реагування на початковому етапі виникнення кризи. Тобто результати у будь-якому випадку не можуть бути позитивними.

Отже, на нашу думку, криза – це негативне явище, яке зумовлено впливом зовнішніх або внутрішніх чинників, що призводять до відхилення від рівноважного стану, яке досягло крайньої точки рівноважної зони.

При цьому під рівновагою соціально-економічної системи ми розуміємо такий стан, при якому підприємство має позитивну динаміку функціонування, або не виходить за межі встановлених границь, при чому стабільність хоча і порушується, однак система не припиняє своє існування, а трансформується у зовсім іншу систему, яка функціонує на якісно новому рівні. Зауважимо, що у даному випадку крайньою точкою рівноважної зони є мінімально допустиме значення основних показників функціонування та розвитку системи.

Список літератури:

1. Большой энциклопедический словарь: В 2-х т. / Гл. Ред. А.М. Прохоров. – Сов. энциклопедия, 1991. – Т.1. – 863 с.

2. Rosenthal U. and B. (1991) ‘Simulation – oriented scenarios’, U. Rosenthal and B. Pijnenburg (edc), Crisis Management and Decision Making: Simulation Oriented Scenarios. Dordrecht . Kluwer, P. 3.

3. Barton L. (1993) Crisis in organizations: Managing and Communicating in the Heat of Chaos. Cincinnati , Ohio : South-Western. – P. 2.

4. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 507 с.

5. Балдин К.В., Зверев В.С., Рукосуев А.В. Антикризисное управление: макро- и микроуровень: Учеб . пособие. – 2-е изд.– М.: Издательсько-торговая корпорация «Дашко и Ко», 2007. – 280 с.

6. Іванюта С.М. Антикризове управління: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 288 с.

7. Forgue, B. Nouvelles approaches de la gestion des crises [Text] / B. Forgue // Rev francaise de gestion. Paris. 1996. № 108. - P. 72-73.

8. Чернявський А.Д. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник. – К.: МАУП, 2006. – 256 с.

9. Бурий С.А., Мацеха Д.С. Антикризове управління та управлінські рішення – проблеми підприємств малого бізнесу: Монографія. – Хмельницький: ТОВ «Тріада-М», 2006. – 93 с.

10. Штангрет А.М., Копилюк О.І. Антикризове управління підприємством: Навч. посібник.– К.: Знання, 2007. – 335 с.

11. Жарковская Е.П., Бродский Б.Е. Антикризисное управление: Учебник. – М.: Омега-Л, 2004. – 336 с.

12. Е сакова А.М. Место антикризисного управления в общей стратегии фирмы. Проблемы и опыт антикризисного управления // Сборник материалов всероссийской научно-практической конференции. – Пенза , 2001. - С 37-40.

13. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методологічні засади та практичний інструментарій: Монографія. – К.: Наукова думка, 2000. – 390 с.