WEB-ресурс научно-практических конференций

Бутенко Л.М.

ВАТ « Київський маргариновий завод »

СТРАТЕГІЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЯК УМОВА АДАПТИВНОСТІ ОЛІЙНО-ЖИРОВИХ ПІДПРИЄМСТВ ДО ГОСПОДАРЮВАННЯ В КРИЗОВИХ УМОВАХ

У 2008 році економіка України характеризувалася такими кризовими явищами, як великий інфляційний рівень, девальвація національної валюти, падіння фондового ринку, криза в банківській сфері, зниження платоспроможного попиту населення. В свою чергу, це позначилося на діяльності підприємств багатьох галузей (будівництво, рітейл, металургія, автомобілебудування тощо), які зіткнулися з серйозними підприємницькими ризиками, у т.ч. і ризиками неплатоспроможності та банкрутства.

Перед підприємствами постала проблема пошуку ефективних методів мінімізації ризиків, серед яких чільне місце посідає диверсифікація. Адже на більш сильних позиціях залишились підприємства, діяльність яких пов’язана з тим чи іншим видом диверсифікаційних процесів. Так, для підприємств олійно-жирової галузі України характерною є виробнича диверсифікація. За 1 півріччя 2009 року обсяги виробництва рослинної олії в Україні збільшилися, порівняно з аналогічним періодом попереднього року, на 47,3%. І хоча обсяги виробництва фасованої рослинної олії знизилися на 21,1%, а майонезу – на 7,5%., виробництво маргаринової продукції збільшилося на 13%, саломасу – на 43,2% [1, с.16-29], що виступає яскравим прикладом необхідності диверсифікації, якщо підприємство бажає залишитись на ринку навіть у кризові часи. Тому розробка ефективної стратегії диверсифікації підприємств стає особливо актуальною в умовах, що склалися в нашій країні на даний час.

На сучасному етапі для більшості олійно-жирових підприємств характерна споріднена (в межах власної галузі) диверсифікація, яка здійснюється у двох формах: горизонтальна (випуск нових видів продукції, орієнтованих на одного кінцевого споживача); вертикальна (передбачає виготовлення продукції, що вироблена на одній стадії виробництва, і служить фактором виробництва на наступній стадії).

Слід взяти до уваги, що з одного боку, диверсифікація є елементом мінімізації одних ризиків, але в той же час може посилити ймовірність реалізації інших ризиків. В результаті оцінки ризикованості погіршення фінансово-господарської діяльності олійно-жирових підприємств було визначено, що певний вид спорідненої диверсифікації зумовлює появу конкретних ризиків. В процесі дослідження було отримано наступні результати:

- підприємства з домінуючою горизонтальною диверсифікацією з часткою горизонтально-інтегруючих продуктів у структурі випуску > 50% мають кращі показники ділової активності та оцінки майнового стану;

- фінансово-господарська діяльність підприємств з домінуючою вертикальною диверсифікацією з часткою вертикально-інтегруючих продуктів у структурі випуску > 50%, є найбільш ризикована; але для них характерна порівняно висока рентабельність, що свідчить про можливу короткострокову перевагу даних підприємств, порівняно з іншими;

- підприємства з домінуючою вертикальною диверсифікацією з часткою вертикально-інтегруючих продуктів у структурі випуску < 50% характеризуються кращими, порівняно з іншими групами підприємств, показниками ліквідності та ефективності використання трудових ресурсів, фондовіддачі.

Враховуючи сьогоднішні умови господарювання, підприємствам слід розглянути можливість проведення диверсифікації ринків збуту з метою закріплення позицій не тільки на внутрішньому, але й зовнішніх ринках. Неспоріднена (концентрована) диверсифікація, що спрямована на вихід підприємств за межі основної діяльності, також може слугувати вагомим джерелом посилення стабільності підприємств. Основними варіантами витупають купівля компанії, або створення спільного підприємства з іншою компанією з метою входження в нову галузь, або створення і розвиток компанії з нуля. Ключовими умовами успішності диверсифікації будуть виступати:

- обґрунтоване визначення напряму диверсифікації;

- розробка стратегії диверсифікації з чітко визначеною послідовністю тактичних дій;

- наявність відповідних трудових і фінансових ресурсів.

Таким чином, під час кризи багато вітчизняних підприємств відчули наслідки недостатньої диверсифікованості діяльності. Пошук нових шляхів одержання прибутку і збалансованого існування підприємства, яке б не залежало від макроекономічних коливань, доводить необхідність диверсифікації. Вона виступає важливим елементом антикризового управління, що дає можливість забезпечити стабільне функціонування підприємств за рахунок мобілізації внутрішнього потенціалу. Диверсифікація являє собою перехід підприємства на якісно новий щабель розвитку, і не тільки зменшує ризики втрати прибутків (чи бізнесу в цілому) під час кризи, але й дає можливість в майбутньому посилити конкуренті переваги компанії.

Список літератури:

1. Збірник "Олійно-жирова галузь України. Показники роботи за 1-е півріччя 2009 р.“ Розроблено відділом економічних досліджень Українського науково-дослідного інституту олій та жирів у співробітництві з фахівцями підприємств олійно-жирової промисловості, асоціації “Укроліяпром”. – Х., 2009. - 82 с.