WEB-ресурс научно-практических конференций

Чекалова Н.Е.

Придніпровська академія будівництва та архітектури, м. Дніпропетровськ

ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ РИЗИКІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємництва без ризику не існує. У Господарському кодексі України зазначено: « Ст.42. п. 1. Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою … одержання прибутку. Ст.44. п. 1. Підприємництво здійснюється на осно ві: … комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; … » [1].

Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Проте, в усьому потрібна міра. Ризик обов’язково повинний бути розрахований до максимально допустимої межі. Пробле матиці вимірювання ризику в наукових публікаціях приділяється значна увага. Разом з тим коло принципових ідей вимірювання досить обмежено, а множинність їх різноманітних варіацій не забезпечує створення хоча б приблизної та несуперечливої системи вимірювання. Це свідчить про складність й багатогранність проблеми, а також про актуальність досліджень в цьому напрямку.

Управління організацією з урахуванням ризику набуває особливого значення, коли мова йде про підприємства малого бізнесу, оскільки з-за високого ступеня чутливості до впливу факторів зовнішнього середовища він є найбільш уразливим, внаслідок чого має найменшу тривалість життєвого циклу.

Одним з найбільш розповсюджених методів кількісного аналізу ризиків різних сфер діяльності є статистичний метод. Від базується на аналізі коливань оціночного показника, який характеризує результативність дій підприємства за певний період часу. Як оціночний показник, як правило, використовують величину втрат, що були допущені в минулих періодах господарської діяльності, наприклад, недоотримання прибутку.

Щодо сутності та застосування даного методу, у різних авторів існують певні відмінності. В наукових працях Ілляшенко С.М., Андрєєвої Т.Є., Петровської Т.Е. розрахунок частоти виникнення втрат продовжується подальшою ідентифікацією потенційної зони ризику [2; 5]. В “Теории экономического риска” Устенко О.Л. – змістом методики є дослідження ризику як випадкової величини, що оцінюється за допомогою числових характеристик [6].

У різних джерелах існують розбіжності щодо об’єкту дослідження. На думку Ілляшенко С.М., Лук’янової В.В., Головач Т.В. об’єктом дослідження в даній методиці є коливання величини ризику, що розраховується як різниця між запланованими показниками та їх фактичною реалізацією [2; 3]. Даний підхід виправданий в тому випадку, якщо підприємство розробляє систему планів і прогнозів свого розвитку та розраховує планові показники. В працях Устенко О.Л. під ризиком як об’єктом дослідження розуміється коливання будь-якого параметру, а ситуація ризику розглядається як антипод безризиковій ситуації стабільного та сталого розвитку [6]. Такий підхід економічно обґрунтований у випадку, коли на підприємстві планові показники за будь-яких обставин відсутні.

Більшість авторів одностайні у тому, що ризикова подія як випадкова величина, може бути оцінена за допомогою числових характеристик. З математичної точки зору все бездоганно. Досліджуємо результуючі показники діяльності підприємства, розраховуємо середнє значення (математичне очікування), дисперсію, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації і робимо висновок про ступінь можливої небезпеки.

Для розрахунку ступеня ризику за даною методикою необхідно володіти всіма вихідними даними. В більшості випадків їх пошук не створює особливих проблем, за винятком лише такого параметра, як ймовірність. Аналітична робота в цьому напрямку повинна починатися з розгляду минулої ймовірності. Найпростіший спосіб її розрахунку – частота появи певного значення показника у ряді. Але треба враховувати, що, навіть якщо подія мала велику ймовірність у минулому, це не означає, що вона матиме таку ж ймовірність і в майбутньому.

Слід зазначити, що з економічної точки зору застосування даного методу виправдано лише в короткостроковому періоді. Порівняння фактичних значень показника з усередненим його рівнем в економічному розумінні відповідає саме сутності короткострокового періоду в діяльності фірми, за якого виробничі потужності залишаються незмінними, змінюється тільки інтенсивність їх використання. За цих умов можна змінити обсяги (але не масштаби) діяльності.

В економічній теорії короткостроковий період в діяльності фірми інакше називають періодом “фіксованих потужностей”. В графічній інтерпретації статистичного методу лінія математичного очікування також наче “фіксує” усереднене реальне або очікуване значення показника. В довгостроковій перспективі фірма спроможна змінювати розмір своїх підприємств, тобто масштаби діяльності.

Орієнтовно прийнято вважать короткостроковий період – до 1 року, а довгостроковий – понад 1 рік. Проте, економісти відрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди скоріше концептуально, ніж реальною календарною тривалістю. Так, в галузях легкої промисловості змінювання виробничих потужностей може бути здійснено ледь не за одну ніч. Маленька фірма, яка шиє сумки , може збільшити свої виробничі потужності за декілька днів або навіть скоріше, замовив й встановив нові столи для розкрою матеріалів і придбавши декілька додаткових швейних машин. Але у важкій промисловості будівництво і монтаж обладнання нового цеху може тривати роками [4].

На наш погляд, інтенсивний та екстенсивний розвиток не можна змішувати в одну купу, розраховуючи ризик в обох випадках однаково, як відхилення від фіксованого середнього рівня. Стосовно довгого періоду в діяльності фірми економічно більш вірним буде розрахунок ступеня ризику через вимірювання відхилень від сталої тенденції розвитку, яка графічно відображається лінією тренду.

Такий підхід виправданий ще й тому, що дає можливість проілюструвати реальний стан справ на фірмі: висхідний тренд відобразить становлення й розвиток підприємства; тоді як спадний тренд буде означати, що дана фірма близька до того, щоб покинути галузь.

При використанні статистичного методу на практиці виникають певні складнощі для тлумачення. В залежності від тривалості періоду розрахунок числових характеристик показує різну величину ступеня ризику. Виникає питання: які числові характеристики вважати більш точними для подальшого визначення планових показників? Який ступінь ризику може бути використаний як орієнтир величини можливих втрат? З одно го боку, прийнято вважати, чим більше проаналізовано інформації, чим довше досліджуваний період, тим точніше аналіз. А з іншого боку, - ана ліз показників звітного року і розрахований на їх основі ступінь ризику “ближ че” до ситуації, що склалася на сьогодні, така оцінка більш сучасна.

Застосування статистичного методу для аналізу тих видів діяльності що зазнають сезонних коливань буде мати значну похибку, оскільки метод “не відчуває” різниці у сезонних коливаннях, як специфіки діяльності, та у відхиленнях під впливом ризику. В даному випадку вірогідно, що аналіз ризику підмінить собою аналіз ритмічності, - що не є од ним і тим самим. Статистичний метод покаже наявність ризику там, де змі нювання показника обумовлено лише сезонним характером діяльності.

Існують й інші причини коливань результуючих показників за певний проміжок часу, наприклад, таким чином може бути сформований портфель замовлень. Орієнтуючись на нього, підприємець може спланувати рівномірне завантаження потужностей підприємства.

З огляду на вищевикладене , виникає питання: якщо на підприємстві планування як функція управління нереалізована або плани складаються на значні періоди часу без деталізації, чи можна розглядати характерні для певного виду діяльності (закономірні для даної ситуації) коливання як можливу небезпеку, а самі значення параметру як випадкову величину?

Огляд літературних джерел виявив також відсутність єдиної думки щодо розмежування статистичного методу та методу аналізу доцільності витрат, за яким використовують градацію витрат на області ризику. Так, Ілляшенко С.М., Андрєєва Т.Є. і Петровська Т.Е. вважають, що розрахунок частоти втрат з подальшою ідентифікацією потенційної зони ризику відноситься до завдань статистичного методу [2; 5]. Але на нашу думку розмах коливань будь-якого параметру, що характеризує результати різних сфер діяльності підприємства відбиває сутність саме методу аналізу доцільності витрат.

Існують й інші методи вимірювання ризику, але незважаючи на багатоваріантність вибору, слід розуміти, що будь-яка методика, а також комплексна оцінка ризиків озброюють підприємця інформацією лише про можливу величину втрат у випадку реалізації несприятливої події. Жоден з методів не дає відповіді на питання: ризикувати чи ні; реалізовувати даний напрямок діяльності або вкласти кошти в інший; укладати певну угоду або відмовитися від неї. Отже вибір завжди залишається за підприємцем і буде залежати від його менталітету, психотипу, складу характеру, освіти, досвіду роботи і взагалі, рівня професіоналізму.

Список літератури:

1. Господарський кодекс України: Кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР) . – 2003. – N18, N 19-20, N 21-22. – ст.144, (в редакції від 9.01.2007).

2. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навч. посібник . – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 220 с.

3. Лук’янова В.В., Головач Т.В. Економічний ризик: Навч. посібник. – К.: Академвидав, 2007. – 464 с.

4. МакконнеллК.Р., БрюС.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2 т. / Пер.с англ. 2-го изд. – М.: Республика, 1992. – Т.1. – 399 с.; Т.2. – 400 с.

5. Андрєєва Т.Є., Петровська Т.Е. Ризик у ринковій економіці: Навч. посібник. – Х.: Бурун Книга, 2005. – 128с.

6. Устенко О.Л. Теория экономического риска: Монографія. – К.: МАУП, 1997.