WEB-ресурс научно-практических конференций

Гладчук К.М.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ІРО В СУЧАСНИХ УМОВАХ

В найближчій перспективі українська економіка має всі шанси для переходу до стабільного економічного зростання, яке вимагає залучення значного обсягу інвестицій. Сьогодні банківське кредитування не повністю задовольняє попит на грошові ресурси, що надходить з боку реального сектору економіки. В Україні попит на капітал великий, тому розгляд механізму первинного публічного розміщення акцій є досить актуальним.

IPO (Initial Public Offering — «первинне публічне розміщення») — це перше та усі наступні розміщення емісійних цінних паперів певного емітента, що адресовані необмеженому колу осіб і здійснюються в процесі випуску цінних паперів шляхом відкритої підписки або в процесі їх публічного обігу на торгах фондових бірж та інших організаторів торгівлі на ринку. На практиці термін IPO застосовується переважно до акцій [4].

У проведенні ІРО, окрім емітента та інвестора, приймають участь багато посередників. Основним з них є андеррайтер (лід-менеджер) — інвестиційний банк, який пропонує або продає цінні папери інвесторам у процесі їхнього публічного розміщення від імені компанії на умовах гарантії розміщення цінних паперів або їхнього продажу за найвищою досяжною ціною [3]. Основні завдання лід-менеджера — вибір схеми IPO, аналіз емітента, залучення інвесторів, організація роботи інших посередників і, головне, — визначення ціни пропозиції акцій. Окрім лід-менеджера, у процесі ІРО беруть участь юридична компанія, аудиторська фірма, PR-агентство та інші консультанти.

Якщо компанія вирішила розмістити акції в Україні, їй доведеться користуватися Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», «Положенням про порядок реєстрації випуску акцій» та іншими нормативними документами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР).

Якщо компанія прийняла рішення розміщувати акції за межами України, то перед нею постає вибір: розміщення акцій через дочірню офшорну компанію; розміщення акцій через депозитарні розписки; розміщення через депозитарні розписки, емітовані дочірньою (офшорною) компанією (поєднання перших двох варіантів).

Існує три найпоширеніші методи проведення IPO:

1) Метод фіксованої ціни . При проведенні IPO за даним методом ціна акцій визначається заздалегідь. У даному випадку існує період збору заявок, протягом якого андеррайтер збирає заявки на акції компанії.

2) Аукціони є найпоширенішим способом продажу урядових облігацій, однак для проведення первинного розміщення акцій вони використовуються рідко, бо призводять до «недопродажів» акцій компанії.

3) Метод формування книги заявок (Bookbuilding) — найпоширеніший метод проведення IPO. Процес формування книги заявок розпочинається з оголошення діапазону ціни. В процесі потенційні інвестори можуть указати максимальну ціну, яку вони готові заплатити за акцію. Книга містить заявку кожного потенційного інвестора, назву даного інвестора, кількість необхідних акцій і максимальну ціну [2].

Розглянемо основні етапи проведення IPO за методом формування книги заявок :

1. Довгострокова підготовка компанії до IPO. Приблизно за два роки до здійснення ІРО компанія повинна почати виконувати основні вимоги, що висуваються до публічних компаній (відповідність фінансової звітності міжнародним стандартам упродовж останніх трьох років; прозорість управлінської схеми та схеми її власності; захист прав інвесторів) [1].

2. Формування команди для проведення IPO і загальні збори. На цьому етапі компанія повинна обрати помічників та за 6-8 тижнів до реєстрації випуску акцій провести загальні збори, на яких складається план-графік IPO.

3. Розробка проспекту емісії — документу, який містить інформацію, необхідну інвесторам для прийняття рішення про здійснення інвестицій (включає фінансову звітність за останні п’ять років, опис цільового ринку компанії, конкурентів, стратегії розвитку, команди менеджерів та ін.). Одночасно андеррайтери розпочинають Due Diligence — повну юридичну та фінансову перевірку компанії.

4. Одночасно розпочинається роуд-шоу , тобто відвідування зборів інвесторів у різних містах протягом 6-8 тижнів і презентація компанії великим інвесторам з метою переконання їх купити акції компанії. У міру його проведення андеррайтери починають формувати книгу заявок залежно від очікуваного попиту на акції компанії.

5. Початок торгівлі акціями компанії. Після узгодження ціни акцій і не раніше, ніж через два дні після випуску остаточної версії проспекту компанії, оголошується про початок IPO.

6. Завершення угоди. Угода з андеррайтингу вважається завершеною, коли компанія передає свої акції андеррайтеру, а він переказує отримані кошти на рахунок компанії (зазвичай, через три дні після початку торгів). Через сім днів після дебюту компанії IPO оголошується таким, що відбулося [2].

Отже, первинне публічне розміщення акцій — це складний комплекс організаційних, юридичних і фінансових процедур, процес, який потребує великої роботи як з боку компанії, так і з боку її консультантів. Фірма-емітент на момент розміщення має відповідати всім вимогам, що висуваються фондовими біржами, а фінансові та юридичні помічники повинні докласти всіх зусиль для того, щоб про компанію дізналось якомога більше потенційних інвесторів і ІРО пройшло з максимальною вигодою для всіх учасників даного складного процесу.

Список літератури:

1. Кукса В. Це солодке слово — ІРО. Українські підприємства відкривають для себе прогресивний спосіб інтеграції у світову економіку // Дзеркало тижня. — 28.09.2007. — № 35. — www.dt.ua.

2. Лукашов А.В. Процесс приобретения капитала: первичное публичное размещение акций компании (IPO) // Управление корпоративными финансами. — 2004. — №.4.— www.grebennikov.ru.

3. Словарь по проведению первичного размещения акций (IPO) / Материалы Deloitte & Touche Regional Consulting Services Limited. — 2006. — www.deloitte.com.

4. Шлык П.В. Экономическая сущность первичного публичного размещения акций // Представительная власть. Законодательство, Комментарии, Проблемы. — 2007. — Вып. № 1 (74).

5. IPO от А до Я: справочник эмитента // Рейтинговое агентство «Эксперт-Рейтинг». — Киев, Украина. — Декабрь, 2007.