WEB-ресурс научно-практических конференций

Приварникова І.Ю., Писаренко О.В.

Дніпропетровський національний університет ім.О.Гончара

АЛЬТЕРНАТИВНІ ВАРІАНТИ ОРГАНІЗАЦІЇ МЕБЛЕВОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

Останнім часом український меблевий ринок помірно зростає, що проявляється у появі все більшої кількості меблевих фабрик, які виробляють меблі за допомогою вітчизняного обладнання. Щорічні обсяги меблів національного виробництва в Україні складають біля 1 млрд. доларів, а обсяги імпортованих меблів знаходяться на рівні 500 млн. Через щорічне збільшення темпів росту попиту на меблеві вироби в Україні на 20%, завантаженість виробничих потужностей українських меблевих фабрик наближається до максимуму: обладнання працює у три зміни, що призводе до швидкого зносу, зменшення надійності та значного погіршення якості товарів. В той же час, поступове насичення ринку з кожним роком створює більш жорсткі умови ведення бізнесу, посилює конкуренцію на меблевому ринку України і не дає новим, зокрема малим підприємствам зайняти повноцінне місце в меблевому бізнесі. За умов розширення пропозиції та поступового насичення ринку покупці стають більш вимогливими та потребують якісних товарів за низькими цінами. Тому, для задоволення попиту на меблевому ринку в Україні, який постійно змінюється, виникає потреба в збільшені пропозиції для вимогливих покупців за низькими цінами, що можливо шляхом розширення меблевих виробництв із залученням національного та імпортного обладнання, або шляхом імпорту готових меблів із закордону. Для обрання кращого, розглянемо кожний із можливих варіантів організації меблевого бізнесу в Україні детальніше [1] .

Перший варіант – виробництво меблевої продукції на вітчизняному обладнанні. Як відомо, меблева промисловість опинилася у сильному занепаді в той час, коли Україна ще входила до складу Радянського Союзу. За часів незалежності України меблева галузь почала поступово розвиватися і набувати більших об’ємів виробництва. Розвиток меблевої промисловості виявився у вдосконаленні продукції і підвищенні якості продукції, введенні нового устаткування, забезпеченні промисловості потрібними матеріалами [2]. Останнім часом розвиток дизайну та конструювання з метою удосконалення споживчих властивостей істотно змінив підходи до формування процесів виробництва та управління, організації предметно – просторового середовища життєдіяльності людини. У дизайні сучасних меблів стандартні рішення не приймаються. Тут важливі індивідуальні та дрібносерійні проекти, реалізація яких повинна базуватися на новітніх технологіях. Незважаючи на те, що в Україні, як і в світі, пройшло розширення технічних можливостей, що було зумовлено науково-технічним прогресом, устаткування вітчизняного виробника не може забезпечити гарантій якісного виробництва продукції з причин швидкого зносу. Також обладнання українського походження характеризується достатньою складністю в управлінні, чим затримує виробничий цикл. Природні передумови впливають на особливості і засади територіальної організації виробництва. Наявність лісових ресурсів сприяє розміщенню виробників меблевої продукції, але через невисоку лісистість (14%), невеликі обсяги заготівлі сировини (14 млн. м ³ на рік) та значну кількість лісів з обмеженим експлуатаційним значенням (52%) лісовими ресурсами власні потреби Україна забезпечує лише на 30%[1]. Відповідно через обмеженість лісових ресурсів, в Україні не достатньо матеріалів для виробництва меблів (плит ДСП, ДВП, МДФ, натуральної деревини тощо). Крім того, більшість вітчизняних фірм імпортує не тільки деревину, але і комплектуючі (фурнітуру, окремі деталі дизайну), та через незадовільний рівень устаткування забезпечити надійність виробів та низькі ціни все рівно не може.

Варіант імпорту обладнання на меблеві фабрики України останнім часом користується великою популярністю. Все більша кількість українських виробників закупає устаткування та окремі комплектуючи за кордоном та власноруч організують зборку виробів, знижуючи таким чином собівартість продукції. Обладнання, що в основному імпортується з Італії, Германії та інших високо технологічно розвинутих країн, користується великим попитом та характеризується високим рівнем витривалості та надійності [4] . Але через девальвацію гривні та стрімке зростання курсів валют, у період кризи, ціна виробленої продукції буде завеликою для вже встановленої на ринку меблів і, таким чином, цінова політика діяльності підприємства буде програвати поряд з конкурентами [3] . Тому, організація меблевого бізнесу в Україні за умов імпорту устаткування на цей час не є доцільною .

Третій варіант – імпорт вже готових меблевих виробів в Україну. Країни, зяких імпортують меблі вУкраїну, поділені натри групи: ті, з яких продукцію постачають зацінами, нижчими від середнього рівня; зацінами середнього рівня іза цінами вище середнього. Як правило, український ринок заповнений меблями імпортного виробника ненадто доброї якості, але доступної ціни, або ж імпортними меблями за цінами вище середнього [5] .

Найоптимальнішим варіантом є імпорт меблів з країн, де існує дешева робоча сила, а саме з Китаю. Через низьку вартість продукції, що виготовляється, та завдяки дешевій, але кваліфікованій, робочій силі, багато компаній зі всього світу прагнуть налагодити співробітництво з цією потужною державою. Через розташування в різних економічних зонах прагне співробітництва з Китаєм і Україна [6]. Китай сьогодні став одним з найрозвинутіших технологічних парків, де зібрані новітні розробки техніки: меблі китайських виробників демонструють на міжнародних меблевих виставках, моделі пропозицій представлено на будь-який смак. На меблевому ринку Китаю багато категорії меблів, серед яких найдуться ексклюзивні вишукані вироби, попит на які в Україні збільшується. Крім того, китайський ринок меблів стрімко зростає, з’являється все більша кількість потужних гравців, які пропонують все більший асортимент меблевих виробів, а основні меблеві фабрики розташовані у регіонах поблизу моря, що є дуже зручним для транспортування [7]. Меблеві фабрики Китаю останнім часом виконують прямі поставки меблів без використання посередників. Тому, все це говорить про привабливість пропозиції китайських меблевих виробів для українського ринку.

Отже, розглянувши альтернативні варіанти організації меблевого бізнесу в Україні, для задоволення попиту в Україні на меблеві вироби, за умов що склалися, прибутковим та найперспективнішим рішенням буде імпорт вже готових ексклюзивних меблевих виробів, а саме варіант співпраці і Китаєм.

Список літератури:

1. Діагностика сектору меблів України // Всеукраїнська галузева газета "Деревообробник". – 10.07.2008 (Електрон. ресурс) / http://www.derevo.com.ua

2. Розміщення меблевої промисловості України // Деревообробник. – 2005. – №20(134) (Електрон. ресурс) / http://buro-m.com

3. Звіт Європейської Бізнес Асоціації «Через перешкоди до успішного бізнесу». – Київ,Україна. –2009. – червень (Електрон. ресурс) / twinning.com.ua/index.php ?option =com _ docman & task = doc

4. Давиденко О.П. Вплив зовнішньої торгівлі на розширення товарної пропозиції України. // Відділ економічної та соціальної стратегії. – 2009 (Електрон. ресурс) / http://www.niss.gov.ua/Monitor/juli/16.htm

5. Мебельное производство: с чего начать? // Разработчик Студия 908 . – 2июля2009 (Електрон. ресурс) / http://buro-m.com/equipment/carpentry/catalogue/press-equipment

6. Меблева та плитна галузь в Україні: стан та перспективи розвитку // Прес Біржа. – 2009.– №30(705) (Електрон. ресурс) / http://www.lak-jak.com.ua/new/8/

7. Меблі із Китаю (Електрон. ресурс) / h ttp://www.mebitar.com/from_china.html