WEB-ресурс научно-практических конференций

К.держ.упр. Сафронова О.М.

Національна академія державного управління при Президентові України

ПІДВИЩЕННЯ ДІЄВОСТІ ДЕРЖАВНИХ МЕХАНІЗМІВ ПРОТИДІЇ РЕЙДЕРСТВУ ЯК ПЕРЕДУМОВА РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Формування ефективної системи протидії рейдерським схемам захоплення корпоративних підприємств набуває особливої значення в сучасних умовах України. Провідна роль у вирішенні цієї проблеми має належати державі, оскільки саме вона створює необхідне інституційне середовище для функціонування ринку корпоративного контролю і є основним регулятором відносин між його суб‘єктами.

Проте вітчизняна практика господарювання засвідчує, що сьогодні відповідні завдання держави виконуються вкрай незадовільно: рейдерські захвати підприємств не тільки не знаходять противаги у вигляді цілеспрямованої діяльності уповноважених органів влади, але й активно поширюються завдяки «невтручанню» або, навіть, активної співучасті корумпованих чиновників. З огляду на це знаходження дієвих засобів запобігання протиправних схем перехоплення корпоративного контролю є надзвичайно актуальною проблемою науки і практики державного управління в нашій країні [ 1 ].

При цьому слід виходити з того, що в трансформаційній економіці, де масштабні процеси роздержавлення власності, лібералізації господарських відносин відбуваються за відсутності адекватної правової регламентації, під рейдерством, як правило, розуміють нелігитимне, незаконне заволодіння чужим майном (в т.ч – із використанням схем силового захоплення) і використання його у власних цілях [2, с.168]. В країнах із сталими ринковими відносинами поняття «рейдерство» набуває дещо інше тлумачення – не тільки як суто силовий захват компанії або майна з метою зміни власника, але й як абсолютне законне придбання відповідних активів без згоди фактичного власника. У останньому випадку йдеться про так зване «вороже поглинання» - процес, який у всіх розвинутих країнах має сувору правову регламентацію і відбувається прозоро [2, с.19-20].

В Україні, як і у переважній більшості інших країн з трансформаційною економікою, запровадження такого роду механізмів стикається із значними труднощами [4]. Це зумовлено насамперед тим, що існуюча нормативно-правова база, яка регулює відносини власності і корпоративного контролю, не дозволяє здійснити перерозподіл власності в легітимний спосіб. Інструментарій вітчизняного фондового ринку є надзвичайно вузьким, а технології та інфраструктура фондової торгівлі – недосконалими. При цьому більшість вітчизняних компаній не є публічними, внаслідок цього значна кількість активів корпоративного сектора економіки недооцінюється. Водночас в країні у значних обсягах накопичена грошова маса і привабливим для багатьох приватних та інституційних інвесторів стає вкладання капіталу в недооцінені активи, які можна купити дешевше їх ринкової вартості. Проте здійснення ними такого роду господарських операцій обмежується: внаслідок високої концентрації власності на вітчизняних підприємствах на торги виставляються, як правило, невеликі (міноритарні) пакети акцій. Володіння такими пакетами надає їх власникам суто декларативні права щодо участі в управлінні компанією, які до того ж часто порушуються через недотримання встановленого порядку зберігання цінних паперів, ведення реєстру акціонерів та інших норм корпоративного законодавства.

На наш погляд, саме непрозорість діяльності вітчизняних корпоративних підприємств та їх низька ринковість є основними чинниками поширення практики протиправних поглинань в цьому секторі економіки. Отже, пріоритетним напрямом становлення системи протидії корпоративному рейдерству має стати посилення інших, легальних механізмів перерозподілу власності і корпоративного контролю, в тому числі – із застосуванням владних механізмів впливу.

Це передбачає, зокрема, активізацію роботи уповноважених органів влади в напрямі розробки необхідної законодавчої і нормативної бази для запровадження адекватних ринковим умовам механізмів корпоративного управління, підвищення ролі спостережних (наглядових) рад господарських товариств, додержання прав добросовісних інвесторів. У цьому ж руслі має розглядатися запровадження різноманітних механізмів державного стимулювання розвитку організованого вторинного ринку цінних паперів, забезпечення його інформаційної прозорості, упорядкування процедур і правил ведення реєстру акціонерів, належної організації депозитарної діяльності. Це дозволить певною мірою змінити мотивацію застосування рейдерських схем захватів вітчизняних компаній і, відповідно, сприятиме розвиткові корпоративного підприємництва в Україні.

Список літератури:

1. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств: Закон України вiд 17.11.2009 № 1720-VI (Інтернет–сторінка Верховної Ради України). – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1720-17&test=4/UMfPEGznhh7lf.Zi0JE8dMHI4Lgs80msh8Ie6

2. Борисов Ю.Д. Рейдерские захваты: Узаконенный разбой / Борисов Ю.Д. – СПб.: Питер, 2008. – 224 с.

3. Рейдерство в Украине: проблемы и пути решения: Аналитический обзор Центра исследований корпоративных отношений (Інтернет–сторінка Інформаційно-аналітичної агенції Advisers (ІА Advisers ). – Режим доступу: http://www.advisers.ru/rejdery_Ukraina.pdf)