WEB-ресурс научно-практических конференций

Заїка С.О., Струк К.В.

Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. П.Василенка

ПРОГРАМУВАННЯ І УПРАВЛІННЯ УРОЖАЯМИ ЯК ШЛЯХ До ЗРОСТАННЯ ДОХІДНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

Серед базової сільськогосподарської продукції, яка гарантує продовольчу безпеку України, особливе місце займає зерно, а в більшій мірі зерно озимої пшениці. Виробництво зерна та розвиток його ринку відображають стан економіки всього аграрного сектора. В ньому відбивається вся сукупність нерозв’язаних проблем.

Інтенсифікація землеробства і всі задачі пов’язані із збільшенням виробництва його продукції ставлять підвищені вимоги до сільськогосподарської науки з розробки нових методів і технологій вирощування сільськогосподарських культур, які забезпечували б повне і ефективне використання матеріально-технічних ресурсів і наукового потенціалу для отримання високих і стабільних врожаїв.

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування озимої пшениці зокрема, за рахунок удосконалення технологій вирощування та застосування методів програмування врожаїв, обумовлена насамперед тим, що від успішного її розв’язання залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем зверталися багато науковців, серед них БондаренкоМ.Ф., ІвановО.Ф., Каюмов М.К., Лисогоров С.Д., ЛистопадГ.Є., МакаренкоП.М., Мушкін І.С., Нерпін С.В., ПолуектовР.О., Саблук П.Т., Томінг Х.Г., Чудновський О.Ф., Шатилов І.С. та інші.

Незважаючи на велику кількість досліджень і численні публікації, питання програмування урожайності та удосконалення технології вирощування озимої пшениці не втрачають актуальності за сучасних умов господарювання. Адже, впровадження в науку і практику сільськогосподарського виробництва сучасних методів планування і управління урожайністю на базі широкого використання точних кількісних оцінок виробничих ситуацій є одним з основних шляхів зростання ефективності сільськогосподарського виробництва.

Для того щоб реалізувати передовий досвід, нагромаджений практиками у рільництві, і поставити впровадження на масову основу, розробляються науково обґрунтовані технологічні карти по вирощуванню сільськогосподарських культур. Це може забезпечити економніше використання наявних у господарствах матеріальних і трудових ресурсів для одержання запланованих високих урожаїв. Розв’язанню цих завдань і присвячена наукова проблема, широко відома під назвою програмування урожаїв [1]. Вчені-аграрники розуміють її по-різному.

Академік ВАСГНІЛ І.С. Шатилов формулює програмування урожаїв як зумовлений науково-технічним прогресом новий напрям у землеробстві, як розроблення комплексу взаємозв’язаних агротехнічних заходів, своєчасне й якісне виконання яких забезпечить одержання розрахункового урожаю при одночасному підвищенні родючості землі і задоволенні потреб охорони навколишнього середовища [2].

Слід розрізняти поняття програмування, планування і прогнозування урожаїв (або врожайності).

Під програмуванням урожаїв розуміють не тільки планування їх, а й оперативне управління технологічними процесами вирощування сільськогосподарських культур у процесі їх розвитку, тобто оперативне управління процесом одержання урожаю (скорочено: «управління урожаєм» або, частіше, «управління урожайністю»).

Процес оперативного управління технологією вирощування сільськогосподарських культур включає в себе оперативне прогнозування урожаїв і методи прийняття необхідних управлінських рішень з метою одержання запланованого урожаю, тобто наперед обчисленого (виходячи з наявних ресурсів і природнокліматичних умов) рівня врожайності на певних полях із заздалегідь визначеною площею. Отже, прогнозування урожаїв є необхідною складовою частиною оперативного управління технологічними процесами вирощування культур.

Нині розроблено порівняно багато методичних матеріалів з програмування урожаїв як загальнотеоретичного плану, так і для конкретних регіонів країни [3]. Всі вони ґрунтуються на вихідних положеннях, сформульованих І.С. Шатиловим .

Основою одержання високих урожаїв є додержання вимог основних законів і закономірностей землеробства і рослинництва. На цьому будується вся агротехнічна наука, розробляються науково-обґрунтовані технологічні процеси вирощування конкретних сільськогосподарських культур, визначаються теоретичні основи інтенсифікації землеробства, включаючи і сучасні методи програмування високих урожаїв.

Розглянемо моделі, створені для програмування урожаїв. Відомі розробки І.С. Шатилова , М.Ф.Бондаренка, М.К. Каюмова , Г.Є.Листопада, І.С. Мушкіна , С.В. Нерпіна , Р.О. Полуектова, Ю.К Росса та інших вчених, що ґрунтуються на детальному аналізі процесів у ґрунті, рослинному покриві, і привели до створення комплексів імітаційних моделей. До них відносяться моделі родючості поля, продуктивності і формування урожаїв. Імітаційна модель родючості поля дає змогу прогнозувати зміни параметрів, що визначають умови вирощування рослин на даному полі: рівня ґрунтових вод, засоленості, кислотності, динаміки вмісту гумусу й елементів мінерального живлення, діяльності мікроорганізмів тощо. Врахування цих факторів є основою аналізу й оцінки довготривалих змін родючості ґрунту в результаті впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Імітаційна модель продуктивності повинна забезпечити на фоні фактично досягнутої родючості ґрунту розрахунок запланованого розвитку посіву по періодах онтогенезу, динаміки вбирання рослинами вологи і елементів мінерального живлення, інтенсивності фотосинтезу, можливого розвитку хвороб і з’явлення шкідників тощо.

Модель формування урожаю призначається для оптимізації оперативних агротехнічних рішень на базі докладного врахування потреб культури й сорту в основних факторах життєдіяльності за фазами розвитку. При її побудові потрібні знання численних деталей, процесів, що відбуваються в ґрунті, приземному повітрі і самій рослині. В кожному з перелічених видів моделей ті самі процеси слід відображувати з різним ступенем докладності. В процесі оперативного управління урожайністю може заінтересувати модель формування урожаю (перші два типи моделей використовуються здебільшого при плануванні врожаю). Проте створення їх пов’язане з труднощами, особливо при одержанні вхідної інформації для розрахунку, великою складністю і громіздкістю моделей, потребою детального описання впливу численних факторів на формування врожаю [4].

На основі викладеного вище можна зробити висновок, що одним з перспективних напрямів інтенсифікації рільництва та зростання прибутковості підприємств є розробка і впровадження нових методів планування й оперативного управління урожайністю, відомих під загальною назвою «програмування урожаїв».

Для якісного розв’язання проблеми потрібні достовірні прогнози впливу на урожайність організаційно-технологічних і погодних факторів, які дадуть змогу прийняти відповідні управлінські рішення. Одержати досить точні прогнози урожайності можна за допомогою системних імітаційних математичних моделей, які дають змогу відтворити виробничі процеси. Проведені дослідження підтверджують реальну можливість використання системних імітаційних моделей для прогнозування урожаїв.

Список літератури:

1. МухаВ.Д., Кочетов И.С., МухаД.В., Пелипец В.А. Основы программирования урожайности сельскохозяйственных культур: Учеб . пособие . - М.: МСХА. - 1994. - 252 с.

2. Шатилов И.С. Принципы программирования урожайности . - М.:Колос, 1975. - С. 7-8.

3. Кулаковская Т.Н. Программирование высоких урожаев сельскохозяйственных культур: Методические рекомендации . – Мн .: БелНИИПА , 1975. - 42 с.

4. Каюмов М.К. Программирование урожаев . - М.: Московский рабочий , 1981. - 160 с.