WEB-ресурс научно-практических конференций

Курець В.С.

Львівський національний університет ім. І. Франка

ПЛАНУВАННЯ ТА ФІНАНСУВАННЯ ВИДАТКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ В СВІТЛІ СУЧАСНИХ ЗАКОНОДАВЧИХ ДОКУМЕНТІВ

З переходом України на ринкові відносини відбуваються значні зрушення в сфері освіти, яка перебуває в процесі трансформування.

Здійснювати кардинальні організаційно-структурні, змістовні перетворення на практиці можливо лише на основі конкретних нормативно-правових документів, які б дали можливість впроваджувати та реалізовувати ці зміни.

І одним із основних законодавчих актів в освітянській сфері стало прийняття у червні 1991 року Закону України “Про освіту”, що дало змогу підтвердити пріоритетність сфери освіти, встановити межі бюджетних асигнувань на освіту, законодавчо закріпити обов”язковість повної загальної середньої освіти, структурувати систему освіти та скоротити обсяг відомчого і локального регулювання тощо, а також, є базовим законодавчим актом, який зумовив розробку і прийняття в подальшому законів прямої дії, які закріплюють освітянські відносини на кожному рівні освіти. Отже, в сфері загальної середньої освіти одним із перших законів прямої спрямованості став Закон України “Про загальну середню освіту”, який був прийнятий 13 травня 1999 року (№ 651-4 І V ), що регулює відносини в структурному підрозділі освіти.

Щодо планування видатків загальноосвітніх шкіл, у вищевказаних нормативно-правових документах зазначено, що Міністерство освіти і науки України є уповноваженим центральним органом виконавчої влади, “який бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, розробляє програми розвитку освіти, визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення закладів освіти” [1,ст.12], а також, “розробляє та подає на затвердження Кабінету Міністрів України нормативи матеріально-технічного та фінансового забезпечення загальноосвітніх навчальних закладів, згідно з державним стандартом загальної середньої освіти” [2,ст.37].

Як свідчить практика, хоча Міністерство освіти і науки є уповноваженим центральним органом виконавчої влади в сфері загальної середньої освіти, проводить розрахунок Формули, по якій проводиться планування видатків закладів шкільної освіти, проте не має впливу на фінансове забезпечення закладів освіти.

Розподіл коштів, відповідно до розрахункової Формули фінансового забезпечення на одного учня, проводить Міністерство фінансів України безпосередньо на обласні та районні автономні бюджети.

Щодо фінансування видатків загальноосвітніх шкіл в законодавчих актах зазначено, що “місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти і науки України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування закладів освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі закладів освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; несуть відповідальність за управління закладами освіти, що є комунальною власністю”[1,ст.14], “утримання та розвиток матеріально-технічної бази загальноосвітніх навчальних закладів фінансуються за рахунок коштів засновників цих закладів”[2,ст.43]. У ст.32 Закону України “Про місцеве самоврядування” вказано, що “до повноважень виконавчих органів місцевих рад належить управління закладами освіти. організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення” [3,ст.32].

Отже, як зазначено в законодавчих документах “Про освіту”. “Про загальну середню освіту”, “Про місцеве самоврядування”, регіональна місцева влада проводить розподіл коштів із місцевого бюджету на утримання загальноосвітніх шкіл, які знаходяться на їх території, відповідно до розрахункової формули фінансового забезпечення на одного учня.

А це значить, що регіональна місцева влада має право збільшити із місцевого бюджету виділення коштів на утримання загальноосвітніх шкіл, ніж передбачених нормативів, виходячи із спроможності бюджету.

Висновки. Оскільки в законодавчих документах вказано, що уповноваженим центральним органом виконавчої влади в освітянській сфері є Міністерство освіти і науки України, яке визначає мінімальні нормативи фінансового забезпечення на одного учня, то доцільно повноваження щодо розподілу коштів на загальноосвітні школи передати з Міністерства фінансів України до Міністерства освіти і науки України.

Враховуючи те, що місцеві органи виконавчої влади є розпорядниками кредитів місцевого бюджету, і фінансують видатки загальноосвітніх шкіл, то доцільно надати їм більших прав у вирішенні питань фінансово-господарської та навчально-виховної діяльності закладів шкільної освіти, які розташовані на їх території.

Список літератури:

1. Закон України “Про освіту” / Загальна середня освіта. Збірник нормативно-правових документів. Ч.1. - К.: ЗАТ “Нічлава”. 2003. - С.47.

2. Закон України “Про загальну середню освіту” / Загальна середня освіта. Збірник нормативно-правових документів. Ч.1. - К.: ЗАТ “Нічлава”, 2003. - С. 89.

3. Закон України “Про місцеве самоврядування” / Іщенко О.М. Місцеве самоврядування: світовий досвід та особливості української моделі. - К., 2007. - С.227.

4. Курець В.С. Економічна та фінансово-управлінська діяльність загальноосвітніх шкіл сільської місцевості в нових соціально-економічних умовах (на прикладі Рогатинського району Івано-Франківської області): матеріали V Міжнародної наук.-практ. конф. [“Наука в інформаційному просторі], (Дніпропетровськ, 30-31 жовт. 2009 /Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2009. - с.117-119.