WEB-ресурс научно-практических конференций

Рогунова С.М.

Дніпропетровський університет економіки та права

НАПРЯМКИ ВНУТРІШНЬОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ В БЮДЖЕТНІЙ СФЕРІ РЕГІОНУ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ

В умовах фінансової кризи в Україні ряд управлінських рішень загальнодержавного значення спрямовано на створення стабілізаційного фонду, налагодження фінансово-кредитної стратегії в бюджетній сфері - скорочення незахищених витрат Державного бюджету України, обмеження фінансування бюджету розвитку, використання всіх видів ресурсів у економний та ефективний спосіб. Роль державного внутрішнього фінансового контролю (ДВФК) в цих умовах є природно високою, в зв’язку з тим, що якісні вимоги до управління ресурсними можливостями є суттєвими характеристиками ДВФК.

Актуальним та мало дослідженим питанням є внутрішній фінансовий контроль використання потенціалу соціалізації регіону в умовах фінансової кризи. У рамках даного докладу представлено заходи внутрішнього фінансового контролю, як одна з складових визначеного аспекту управління регіональним розвитком.

Можливість держави щодо забезпечення виробництва, розподілу й творчого використання матеріальних і духовних благ через суспільні інститути є потенціалом соціалізації [1]. Він набуває підвищеної важливості в умовах переходу до принципово нової системи координат руху до суспільства, у якому компоненти економічного потенціалу мають бути доповнені багатоаспектною діяльністю у сфері нематеріального виробництва.

В умовах фінансової кризи незмінно у центрі уваги розвитку держави та її інститутів залишається розвиток особистості кожної людини згідно з Конституцією України. Моніторинговим показником дотримання зазначеної мети може виступати потенціал соціалізації.

В сучасних умовах переходу до принципово нової системи координат розвитку суспільства, яка передбачає розвиток потенціалу особистості та єдність духовних цінностей, необхідно додати до визнаних компонентів економічного потенціалу регіону багатоаспектну діяльність у сфері нематеріального виробництва.

Процес соціалізації у регіоні є сукупністю складових: підвищення рівня соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць (АТО); забезпечення стабільного рівня оподаткування суб’єктів господарювання; складення оцінки (фотокартки) рівня соціального стану АТО та формування базових соціальних кадастрів для подальшого регулювання; вирівнювання фінансових умов регіонів у спосіб забезпечення єдиних стандартів громадських послуг.

Дослідження можливості сприяння росту використання процесу соціалізації через бюджетування соціально-культурної сфери та стимулювання росту заробітної платні свідчать про певний «дисконт» часу між фінансуванням цієї сфери та отриманням результату.

За період 2002-2007 років питома вага обсягу видатків з державного бюджету України і зведеного бюджету Дніпропетровської області на соціально-культурні заходи та заклади зросли на 10,5 % та 17,8 % відповідно [2]. Середня заробітна плата працюючого населення України в розрахунку на 1 штатного працівника зросла за цей же період на 259 %, питома вага домогосподарств з обсягом доходів та витрат на 1 особу нижчим за прожитковий мінімум( скорочено ДПМ) знизилась на 30,3 % та 50,4 % відповідно. При чому розбіг в часі між збільшенням питомої ваги фінансування соціально-культурної сфери та суттєвим зменшенням ДПМ спостерігається в 2 роки (рис.1).

Рис.1

Результати впливу зменшення питомої ваги бюджетування соціально-культурних заходів та закладів на гіпотетично також будуть із розбігом в 2 роки. Для отримання прогнозованого результату управлінських рішень, щодо сприяння еволюційному розвитку регіону, доцільно використання Стандартів внутрішнього фінансового контролю COSO [3]. Стандарти COSO побудовані на роботі з ризиками та спрямовані на отримання розумної впевненості у досягненні визначеної мети (у даному тексті-регіонального розвитку).

Можливі перешкоди щодо досягнення зазначеної мети, тобто використання потенціалу соціалізації регіону мають широкий спектр дії, та за підсумком попередньго аналізу з них доцільно обрати для роботи 5-6 ризиків [4].

Контрольні заходи, що мають знизити ризики недосягнення зазначеної мети це:

1. розробка соціальних стандартів: освітніх послуг, медичних послуг; житлово-комунальних, культурних. Визначення механізмів забезпечення цих послуг, запровадження програмно-цільового фінансування бюджетів всіх рівнів з дотриманням соціальних стандартів;

2. коригування соціальних стандартів за відомчим принципом на базі моніторингу ефективності їх практичного застосування;

3. формування соціальних кадастрів - ”фотокарток” областей згідно з комплексною оцінкою побудованою на базі статистичних показників.

На регіональному рівні відсутні інструменти стабілізації порядку оподаткування суб’єктів господарювання загальнодержавними податками та сбірами, їх обсягу й переліку. Часті зміни в цьому порядку мають суттєвий вплив на соціально-економічні процеси регіону та заважають використанню потенціалу соціалізації. Але ризик цей є невід’ємним в сучасній Україні та його необхідно прийняти.

Бюджетний кодекс України визначає порядок встановлення міжбюджетних відносин, які регулюють лише доходну базу місцевих бюджетів, тобто враховують лише обсяг та перелік джерел формування місцевих бюджетів і не враховують єдині соціальні стандарти. Розроблення соціальних стандартів на регіональному рівні, їх застосування при формуванні місцевих бюджетів, визначенні міжбюджетних трансфертів не знижує ризику законодавчої неврегульованості цього питання. Цей ризик також необхідно прийняти. Але він належить до перегляду за умови внесення змін до Бюджетного кодексу України.

Законодавча-нормативна база не створює сприятливий клімат для використання інвестиційних можливостей регіону. Цей ризик є суттєвим для існуючої інфраструктури регіону й потребує державного регулювання, що підтверджено досвідом розвинених капіталістичних держав [5]. На обласному рівні знизити цей ризик можливо у разі перебудови існуючої інфраструктури, зміщенню, наприклад акцентів розвитку промисловості на нематеріальне виробництво або створення культурно-туристичної інфраструктури, тощо.

Важливою складовою моделі ДВФК щодо використання потенціалу соціалізації є інформаційне забезпечення, що передбачає якість та доступність інформації, яка має бути використана для обрахунку показників динаміки використання та розвитку процесу соціалізації. Належним інструментом на цьому етапі є офіційна оприлюднена інформація Державного комітету статистики України [2].

Таким чином, в умовах фінансової кризи необхідною умовою подальшого розвитку цивілізації є використання потенціалу соціалізації регіонів. Потужний інструмент сучасного управління на мету розвитку та використання особистого потенціалу людини – це запровадження європейських стандартів внутрішнього фінансового контролю у діючих економічних умовах регіонального розвитку та перегляд існуючих показників моніторингу соціально-економічного розвитку з врахуванням соціальної компоненти.

Список літератури:

1. Дєєва Н.М. Потенціал соціалізації і його регулювання в економіці: теорія, методологія, перспективи: Монографія. – Дніпропетровськ: АРТ-ПРЕС, 2006. – 442 с.

2. Статистична інформація. - http://ukrstat.gov.ua

3. Стандарти внутрішнього фінансового контролю COSO. - http :// en . wikipedia . org / wik

4. Рогунова С.М. Механізм внутрішнього фінансового контролю процесу соціалізації в бюджетній сфері регіону//Європейський вектор економічного розвитку. - 2009. - №1(6). - С.149.

5. Павлов К.В. Інвестиції та інновації інтенсивного та екстенсивного типу: інституціональний підхід//Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. - 2009. - Выпуск 37-2 . - С.112 .