WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Лаврук В.В.

Подільський державний аграрно-технічний університет

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙ У НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

У сучасному світі різноманітних складних економічних процесів і взаємин між громадянами, підприємствами, фінансовими інститутами, державами, на внутрішньому і зовнішньому ринках, гострою проблемою є ефективне вкладення капіталу.

Економічна природа інвестицій обумовлена закономірностями процесу розширеного відтворення і полягає у використанні частини додаткового суспільного продукту для збільшення кількості і якості всіх елементів системи продуктивних сил суспільства [5]. Джерелом інвестицій є фонд нагромадження, або частина національного доходу, що зберігається та направляється на збільшення і розвиток факторів виробництва, фонд відшкодування, використовуваний для відновлення зношених засобів виробництва у виді амортизаційних відрахувань. Всі інвестиційні складові формують у такий спосіб структуру засобів, що безпосередньо впливає на ефективність інвестиційних процесів і темпи розширеного відтворення. У системі заходів, направлених на стабілізацію виробництва в АПК України і подальший розвиток економіки галузі, важлива роль відводиться залученню та раціональному використанню інвестицій.

Інвестиційна діяльність в України останніх років визначалася раціоналізацією ресурсних потоків, що використовуються для відтворення основного капіталу. В умовах обмеженості фінансових ресурсів інвестиційні рішення обґрунтовуються насамперед рішенням завдань підвищення якості продукції і розширення її асортименту, а також рішеннями технологічних завдань, які б призвели до зменшення собівартості [1, с.32].

При існуючих темпах відновлення основних виробничих фондів сільськогосподарських підприємств їх середній вік буде збільшуватися, а відповідно і старіння, що призведе до технологічного занепаду. Тому підвищення інвестиційної активності сільськогосподарських підприємств на фоні тривалого скорочення бюджетного фінансування є характерним для останніх років.

Формування фінансових ресурсів більшості підприємств в сучасних умовах здійснюється за рахунок цілого ряду джерел, які можна поділити на дві великі групи:

- власні кошти і прирівняні до них;

- запозичені кошти [2, с. 36 ] .

Витрати капіталу на відтворення основних засобів мають довгостроковий характер і здійснюються у виді довгострокових інвестицій (капітальних вкладень) на нове будівництво, на розширення і реконструкцію виробництва, на технічне переозброєння і на підтримку потужностей діючих підприємств.

Залучення інвестиційних ресурсів з будь-яких джерел фінансування пов'язано з визначеними витратами, що знаходять відображення в показниках „ціни джерела”, названих також показниками „ціни капіталу”[3, с. 220].

У загальному вигляді під ціною капіталу (ціною джерела фінансування) розуміються витрати, що несе суб'єкт, що господарює, внаслідок мобілізації джерела фінансування, що відображаються у відсотках до його обсягу [4, с.74] .

Як відзначалося раніше, до власних джерел фінансування інвестицій відносять нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування і фонд розвитку споживчої кооперації (для організацій споживчої кооперації).

Щодо ціни власних джерел інвестування існує дві точки зору [3, с.182 ] . Перша полягає в тому, що вони є безкоштовним джерелом. Прихильники другої точки зору вважають, що хоча використання власних джерел фінансування і не припускає ніяких явних виплат (таких як відсоток або дивіденд), вони все-таки мають свою ціну.

У теорії друга точка зору є найбільш розповсюдженою, але на практиці дуже рідко визначають вартість власних джерел.

Власні кошти підприємств залишаються основним джерелом фінансування інвестицій в основні фонди. Варто звернути увагу на те, що в умовах економічного росту відбулася хоча б одна позитивна зміна в структурі джерел формування капіталовкладень. Протягом усього періоду ринкових перетворень глибоке поширення одержала практика нецільового використання коштів амортизаційного фонду на фінансування оперативної діяльності сільськогосподарських підприємств. Позитивна тенденція полягає в тому, що спостерігається підвищення частки амортизаційних відрахувань у структурі джерел фінансування інвестицій в основні фонди.

Зауважимо, що п еревага амортизаційних відрахувань, як джерела фінансування інвестицій у порівнянні з іншими джерелами, полягає в тому, що це джерело залишається у розпорядженні підприємства при будь-якому його фінансовому становищі, за умови, що існує процес реалізації продукції.

Амортизаційні відрахування роблять безпосередній вплив на здатність до самофінансування. Розмір амортизаційних відрахувань, а значить, і здатність до самофінансування, залежать від способу нарахування амортизаційних відрахувань.

В організаціях для самофінансування потреби в оборотних коштах і у необоротному капіталі, крім нерозподіленого прибутку і амортизаційних відрахувань, може здійснюватися за рахунок нарахованого фонду розвитку споживчої кооперації. Такий фонд утворюється в торговельних, заготівельних і промислових підприємствах по виробництву і переробці сільськогосподарської продукції в розмірі до 6% від вартості реалізованих товарів і продукції. Конкретний розмір відрахувань визначають: у споживчих спілках і їх підприємствах – правління споживчих спілок. Відрахування у фонд проводяться кожного щомісяця.

У сучасних умовах НТП виникають ситуації, коли амортизаційних відрахувань досить для розширеного відтворення основних фондів. Найбільше характерно це виявляється, коли в структурі основних фондів присутня визначена частка комп'ютерної й організаційної техніки. Це пов'язано з постійним зниженням у кілька разів цін на дану техніку і з одночасним ростом її продуктивності.

Через механізм прискореної амортизації підприємства мають можливість регулювати розмір і терміни фінансування відтворення фондів за рахунок даного джерела. Фактичні суми амортизаційних відрахувань, потрапляючи разом з виручкою від реалізації на розрахунковий рахунок підприємства, включаються до складу його оборотних коштів і починають самостійний рух, поза зв'язком з майном, що амортизується. Вони можуть залишатися вільними, направлятися на капітальні вкладення або вкладатися в інші види оборотного капіталу. Однак той факт, що в кругообігу засобів підприємства джерела засобів практично не розрізняються, не означає, що природа формування цих засобів не впливає на швидкість і ефективності їх використання.

Висновки. Ми можемо зробити висновок, що власні кошти підприємств залишаються основним джерелом їхнього фінансування. Особливо це стало помітним в останні роки. Причиною змін у структурі фінансування капіталовкладень стало максимальне зниження частки державних інвестицій в основні фонди сільськогосподарських підприємств. Зміни на користь недержавного сектора економіки супроводжувалося зниженням частки державних інвестиційних витрат у бюджетах усіх рівнів. Однак, хоча власні кошти сільськогосподарських підприємств продовжують зберігати домінуюче положення, у структурі джерел фінансування спостерігається поступове підвищення частки залучених коштів. Приймаючи до уваги високу вартість кредитних ресурсів і нерегулярність надходження коштів із державного бюджету на фінансування інвестиційних витрат, стає зрозумілою наявна протягом останніх років тенденція до скорочення частки інвестицій у сільське господарство відносно до загального обсягу інвестицій по Україні.

У ситуації, коли підприємствам недостатньо державного фінансування, а власні кошти залежать від одержання чи неодержання прибутку, велику роль грають зовнішні інвестиції. Вони можуть стати головним важелем економічного росту в АПК.

Список літератури:

1. Білоусько Я.К. Інвестиційне забезпечення техніко-технологічного переоснащення аграрного виробництва / Я.К. Білоусенко // Економіка АПК. – 2007. – №6. – С. 32-35.

2. Грядов С.И. Предпринимательство в АПК / С.И. Грядов . – М.: Колос, 1997. – 351с.

3. Політика і розвиток сільського господарства в Україні / За ред. Штефана фон Крамона-Таубаделя , Сергія Зорі, Людвіга Штріве . – К.: Альфа-Принт , 2001. – 312с.

4. Савчук В.П. Оценка эффективности инвестиционных проектов: учеб. пособие / В.П. Савчук. – Днепропетровск: Системные технологии, 1998. – 212 с.

5. Чернов В.А. Стратегический анализ инвестиций / В.А. Чернов// Аудит и финансовый анализ. – 2002. – №4. - www . optim . ru / issues . asp