WEB-ресурс научно-практических конференций

Новицька Т.А.

Академія муніципального управління

СУТНІСТЬ ТА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК У СКЛАДІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

В словниках інвестиційний процес тлумачиться як послідовна зміна стадій розвитку інвестицій, а інвестування розглядається як основа інвестиційної діяльності. При цьому втрачається розгляд їх сутності та взаємозв’язку у складі інвестиційної діяльності.

Інвестиційний процес пропонується розглядати як стратегічно спрямоване вкладення різних економічних ресурсів, яке здійснюється з метою отримання підприємництвом індивідуальних конкурентних переваг або в будь-якій формі вигод у майбутніх періодах. Таким чином, інвестування є способом дії фінансових відносин між господарюючими суб'єктами на господарський процес, у результаті якого об'єднують свої інтереси підприємства, що пропонують тимчасово вільні грошові кошти, з підприємствами, які мають потребу в них.

У зв'язку з наявністю на одному полюсі тимчасово незатребуваних ресурсів, а на іншому – потреби в них виникає необхідність функціонування дієвого механізму регулювання співвідношення «попит–пропозиція» на інвестиційні ресурси. Це регулювання здійснюється в інвестиційній сфері, до якої належить капітальне будівництво, інноваційна сфера (нові дослідження і технічні розробки), фінансові ринки (валютний, ринки золота і капіталів), ринки нерухомості і землі (в Україні ці ринки тільки починають формуватися в окремих регіонах), ринки майнових прав, ринки трудових ресурсів.

Інвестиції як економічна категорія виконують ряд найважливіших функцій, без яких неможливий нормальний розвиток економіки будь-якої держави. Інвестиції на макрорівні є основою для:

– здійснення політики розширеного відтворення;

– прискорення науково-технічного прогресу, поліпшення якості і забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

– структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку галузей народного господарства;

– створення необхідної сировинної бази промисловості;

– цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, культури, а також вирішення ряду інших соціальних проблем;

– пом'якшення і вирішення проблеми безробіття;

– охорони навколишнього середовища;

– конверсії військово-промислового комплексу та ін.

Інвестиції відіграють виключно важливу роль і на мікрорівні . На цьому рівні вони необхідні, перш за все, для досягнення таких цілей:

– розширення і розвитку виробництва;

– недопущення надмірного зносу основних фондів;

– підвищення технічного рівня виробництва;

– підвищення якості і забезпечення конкурентоспроможності продукції конкретного підприємства;

– здійснення природоохоронних заходів;

– придбання цінних паперів і вкладення коштів в активи інших підприємств.

Зрештою, вони необхідні для забезпечення нормального функціонування підприємства в майбутньому, стабільного фінансового стану і максимізації прибутку. Таким чином, інвестиції є найважливішою економічною категорією і відіграють значущу роль як на макроекономічному рівні, так і на рівні конкретних підприємств.

Для обліку, аналізу і підвищення ефективності інвестицій необхідна їх науково обґрунтована класифікація, яка дасть змогу детально й усебічно аналізувати рівень їх використання і на цій основі діставати об'єктивну інформацію для розробки й реалізації ефективних інвестиційних процесів.

За часів планової економіки у вітчизняній літературі і на практиці найбільшого поширення набула класифікація капітальних вкладень за такими ознаками [1, с.76] :

По ознаці цільового призначення майбутніх об'єктів капітальні вкладення підрозділяються:

– виробниче будівництво;

– на будівництво культурно-побутових установ;

– на будівництво адміністративних будівель;

– на дослідні та геологорозвідувальні роботи.

За формами відтворення основних фондів:

– на нове будівництво;

– на розширення і реконструкцію діючих підприємств;

– на технічне переозброєння.

За джерелами фінансування – на централізовані і децентралізовані;

За напрямом використання – на виробничі та невиробничі.

У ринковій економіці класифікації на основі вказаних ознак потребують ряду доповнень з таких причин:

1) інвестиції – ширше поняття, ніж капітальні вкладення. Вони включають як реальні, так і фінансові інвестиції, які не враховуються у вказаній класифікації;

2) при ринкових відносинах значно розширюється кількість засобів і методів фінансування як капітальних вкладень, так і в цілому інвестицій, а також сфера їх застосування. Усе це не знаходить місця і не відображається у вищезазначеній класифікації.

Науковий і практичний інтерес становить класифікація інвестицій щодо об'єкта їх застосування [2, с.39]:

– інвестиції в майно (матеріальні інвестиції) – інвестиції в будівлі, споруди, обладнання, запаси матеріалів;

– фінансові інвестиції (придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів);

– нематеріальні інвестиції (інвестиції в підготовку кадрів, дослідження і розробки, рекламу).

Висновки. Таким чином, у науковій літературі наведені й інші класифікації інвестицій. На наш погляд, усі вони мають право на життя як у практичному плані, так і особливо, в плані науковому, оскільки дають змогу детальніше проводити аналіз з метою підвищення ефективності їх використання. Але в сучасних умовах цих класифікацій явно недостатньо.

Список літератури:

1. Демидович В.В. Формування державної політики розвитку інвестиційної діяльності в Україні // Держава та регіони. Серія : Державне управління. – 2005. – №2. – С.74-78.

2. Симоненко Л.І. Інвестиційний процес в Україні в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 1998. – №8. – С. 35–41.