WEB-ресурс научно-практических конференций

Ратошнюк А.Г., к.е.н . Охріменко О.О.

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут"

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНО-АКТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

На етапі інтеграції України у світове господарство та адаптації до світових стандартів інвестиційно-виробничих процесів актуальним є питання формування нових підходів як до інноваційного розвитку в цілому, так і до підвищення конкурентоспроможності стратегічних галузей економіки. Посилення науково-технічної, технологічної та інноваційної складової національного господарства створюють підґрунтя для економічного прориву країни. Досить вагоме місце для вирішення даної ситуації належить інноваційній політиці держави, що в першу чергу ґрунтується на створені сприятливих умов для функціонування суб'єктів інноваційної діяльності та розвитку підприємництва у інноваційній сфері.

Незважаючи на існуючі труднощі в країні, політичну та економічну нестабільність, інноваційна сфера України поступово збільшує темпи росту під впливом певних ринкових та адміністративних факторів. Крім того, необхідний значний вплив держави для покращення ситуації в інноваційній сфері, особливо це стосується інвестиційних аспектів інноваційної діяльності. В таблиці 1 представлена динаміка збільшення частки промислових підприємств, які задіяні в інноваційній діяльності протягом 2002-2008 рр. З таблиці можна зробити висновок, що взагалі ситуація, щодо інноваційної діяльності на вітчизняному ринку покращується відносно 2004-2005 рр. в 2008 р. частка підприємств збільшилася до 1397 або 13% обстежених промислових (табл. 1).

У розрізі видів економічної діяльності найбільша частка у 2008 р. належить підприємствам у переробній промисловості, а саме підприємствам з виробництва коксу та продуктів нафтопереробки - 34%,машинобудування – 21%, хімічної та нафтохімічної – 20%, а також металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів – 14%.

Таблиця 1. Частка промислових підприємств, що впроваджували інновації, % [1]

Проте існує негативна сторона, щодо інноваційної діяльності підприємств, так 1066 вітчизняних підприємств у 2008 р. витратили близько 12,0 млрд. грн. на інноваційну діяльність, але 63,9% з них надходило на купівлю вже готових машин та обладнання і тільки 10,4% на дослідження і розробки та 3,5% - на придбання нових технологій (рис. 1) [3] .

Рис.1. Розподіл обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності [2]

Поясненням даної ситуації є те, що в Україні інноваційна інфраструктура ще недостатньо розвинена, не охоплює всі сфери інноваційного процесу і не має системного підходу до забезпечення відповідними послугами у сфері інноваційної діяльності. За сучасних умов в Україні сформовані лише деякі елементи інноваційної структури, практично не діють венчурні фонди і центри трансферу технологій, лише утворено 24 інноваційних бізнес-інкубатори та 16 технопарків, хоча тільки 8 з них діють [4]. Крім того, немає належної підтримки діяльності винахідників, науковців, які мають завершені науково-технічні розробки та захисту прав на інтелектуальну власність; також недостатньо реалізовується освітній і науковий потенціал у сфері інформаційно-комунікаційних, високих технологій тощо; відсутня належна державна підтримка інноваційно-активних підприємств, частка державних інвестицій в інноваційну діяльність в 2008 р. становила 2,4%, в той час як 60,6 % фінансування належить підприємству [5] .

Саме тому, необхідно удосконалити інноваційну політику держави, збільшити державне фінансування підприємств, що дозволить істотно активізувати виробничу активність, збільшити кількість робочих місць, а також стимулюватиме інноваційний розвиток підприємств, регіонів та економіки країни загалом. Крім того, важливими напрямами удосконалення інноваційної активності підприємств є:

- необхідність створення належної системи прогнозування науково-технологічного, інноваційного розвитку країни;

- створення системи багаторівневої освіти в інноваційній сфері ;

- забезпечити тісний взаємозв’язок між складовими інноваційної системи України;

- оптимізація і підвищення ефективності діяльності державного сектора науки тощо.

Саме ефективне впровадження перелічених заходів може супроводити значне підвищення інноваційної активності країни, що вплине на рівень конкурентоспроможності країни на міжнародному ринку. Для удосконалення та мотивації інноваційної діяльності необхідно створювати правові, економічні, податкові механізми, які сприятимуть розвитку інноваційної діяльності України. Важливим завданням залишається упорядкування діяльності існуючих об'єктів інноваційної діяльності та координації процесів створення і розвитку нових установ.

Список літератури:

1. Частка промислових підприємств, що впроваджували інновації // Статистичні дані – Державний комітет статистики: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua ;

2. Розподіл обсягу витрат за напрямами інноваційної діяльності // Статистичні дані – Державний комітет статистики: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua .

3. Інноваційно-технологічний розвиток України: стан, проблеми, перспективи: Аналітичні матеріали / Л.І. Федулової; Ін-т екон . та прогнозув . НАН України. - К., 2009. - 196 с.

4. Геєць В . М ., Семиноженко В . П . Інноваційні перспективи України . – Х. : Перспективи , 2006. – 272 с.

5. Стріха М.В. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 рр. в умовах глобалізацій них викликів: інформаційно-аналітичні матеріали МОН / М.В. Стріха, В.С. Шовкалюк , Т.В. Боровіч , Ж.І. Дубчак, А.О. Сєдов. – К.: Прок-Бізнес , 2009. – 40 с.