WEB-ресурс научно-практических конференций

Повстин О.В .

Львівський державний університет безпеки життєдіяльності

ТРАНСФОРМАЦІЯ СІМІ’Ї ЯК ФАКТОР ЗРОСТАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ У СУСПІЛЬСТВІ

Зарубіжний та вітчизняний досвід засвідчує, що сім’я, яка є основною ланкою суспільства, має визначальний вплив на формування соціальної напруженості цього суспільства. Оскільки стан сім ’ ї (соціально-економічний, психологічний тощо) може змінюватися, то і соціальна напруженість в залежності від особливостей його зміни може зростати або спадати. В наш час відбуваються процеси трансформації сім’ї. Ось чому так важливо відслідкувати особливості протікання цих процесів, щоб контролювати їх вплив на соціальну напруженість у суспільстві.

У соціально-економічному розумінні сім’я – це усвідомлено організоване на основі шлюбу та родинно-кровних зв’язків об’єднання незначної кількості людей, члени якого пов’язані спільністю проживання, веденням сільського господарства та прагненням у процесі життєдіяльності реалізувати соціальні, економічні та духовні потреби кожного індивіда [5, с.326]. Сім’я є первиною ланкою соціально-економічної системи. Сім’я – це складна, динамічна й значною мірою автономна система, якій властиве самовдосконалення і самовідтворення. Саме в сім’ї відбувається формування індивіда з його потребами й інтересами. У сімейному середовищі людина відтворює свої розумові, фізичні і духовні здібності, черпає енергію для творчості та громадської діяльності. Відповідно сім’я виконує ряд важливих функцій у суспільстві. А саме народження і виховання дітей, ведення домашнього господарства, формування потреб та інтересів індивіда, комунікативну, психотерапевтичну, сексуальну, дозвільну, соціалізації, екологізації , забезпечення необхідного рівня споживчого попиту на товари і послуги, заощадження необхідних коштів для придбання товарів тривалого користування та забезпечення в старості.

Отже, сім’я є живим суспільним організмом, від стану здоров’я якого залежить ефективність функціонування всієї суспільної системи. У випадку, коли сімейний організм не може з певних причин (внутрішніх чи зовнішніх) повноцінно функціонувати, а сім’я не може виконувати свої функції тривалий час, виникає напруженість. Коли така напруженість виникає в середовищі десятків або ж і сотень тисяч сімей одночасно, то спостерігається наростання соціальної напруженості в суспільстві.

Явище соціальної напруженості різні дослідники розуміють по різному. Соціальна напруженість – це стан суспільства або його частини, який характеризується соціальним невдоволенням інтересів та потреб протягом тривалого часу [2]. В інших авторів знаходимо визначення соціальної напруги як незадоволення значної частини людей соціальним станом країни, яке виникає внаслідок економічного спаду [1, с. 545] або ж під соціальною напруженістю розуміють приховану форму незадоволення соціальних груп ситуацією в країні загалом чи в регіоні. Соціальна напруженість виявляється не лише в настроях, а й у діях: ажіотажному попиті, активізації діяльності суспільних рухів й екстремістських організацій, стихійних та організованих мітингах, демонстраціях, страйках та інших формах громадянської непокори. Соціально-економічними умовами виникнення соціальної напруженості є зниження рівня життя; зростання й збереження бідності; відсутність у значної частини населення можливості для поліпшення умов життя тощо [4]. Якщо не використовувати заходи по зменшенню соціальної напруженості в суспільстві, вона може перерости в конфлікт, який несе в собі непередбачувані для суспільства наслідки.

Останніми роками трансформаційні процеси, які відбуваються в середовищі українських сімей мають негативні тенденції, що посилює напруженість у суспільстві, а саме: поширення орієнтації на роздрібнення сімей і, як наслідок, - переважання простих ( нуклеарних ) сімей; посилення регулювання кількості і термінів народження дітей у сім’ях, стійка орієнтація подружжя на малодітну сім’ю; формування підвищеної частки неповних сімей, які складаються з матері і дітей (частіше, ніж батька і дітей), внаслідок збільшення кількості розлучень і безшлюбного материнства; підвищене варіювання частки молодих сімей стосунки яких юридично не оформлені; значна і стійка частка сімей, у складі яких перебувають один із батьків подружжя, або інші родичі; поширення безшлюбної самотності та підвищення частки одинаків не лише у старшому, але й у молодшому шлюбному віці (як наслідок матеріальної невлаштованості, особливо відсутності житла тощо, підвищеної смертності у середньому і старшому віці, трудової міграції) [6].

Нинішній стан сім’ї дослідники описують як кризу сім’ї. Ця криза є доволі поширеною, виявляється в кількісних (зменшення показників народжуваності дітей, значна кількість розлучень, проблемних сімей) та якісних показниках (трансформація суспільних та сімейних цінностей, ослаблення виховної функції сім’ї, психологічні проблеми членів сім’ї тощо) [7].

Наприклад, зростає загальна кількість розлучень, практично кожна друга сім’я в Україні розпадається. У 2007 році 43% усіх шлюбів в Україні розпалося, ця тенденція була започаткованою в 1990-х.

Утворюється значна частка психологічно нестійкого населення, адже розпад сім'ї – це фінансова нестабільність, залишені без батьків діти та необхідність самостійно долати труднощі, що особливо важко в економічно нестійкому середовищі. Основними причинами подружніх конфліктів, які завершилися розлученням були: ревнощі або зрада одного із членів подружжя (44 %), несерйозне ставлення до виконання обов’язків чоловіка, дружини (37 %), егоїзм другої “половини” (37 %). Практично у кожній українській сім’ї виникають конфлікті ситуації різної повторюваності. Так у 21% подружніх пар конфлікти виникають щонайменше 1 раз на тиждень, у 23% 1 раз на місяць, а у 28% кілька разів на місяць. Ці дані свідчать про певну напруженість сімейної ситуації і її відносну нестабільність. Основними причинами сімейних сварок були погані житлові умови (24 %), неекономні витрати одним із подружжя (25 %), різне розуміння щодо розподілу домашніх справ на “чоловічі” і “жіночі” (26%), безвідповідальне, несерйозне ставлення до виконання подружніх обов’язків (18%), зрада або ревнощі (20%), втручання батьків у їхні стосунки (25%), егоїзм (14 %), надмірна втома або нездужання, хвороби (18 %), різні погляди на події, які відбуваються у суспільстві (16 %), нелюбов до дитини (10,1 %) [3].

У концепції кризи сім’ї, що одержала назву фамілістичної парадигми, аналізується трансформація соціальних цінностей і пріоритетів, що продукують різного роду ризики й загрози, прогнозується руйнування самого інституту сім’ї.

Безумовно, трансформація сім’ї, яка завершилася кризою сім’ї суттєво впливає негативним чином на напруженість у суспільстві, значно підвищуючи її. Це вимагає здійснення додаткових поглиблених досліджень цього питання. Результати досліджень необхідно врахувати в стратегічній документації розвитку національної економіки, зокрема при формуванні стратегії національної безпеки, в соціальній, економічній та демографічній політиці України.

Список літератури:

1. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / за ред. Р. Дяківа . – К.: Міжнародна економічна фундація. – 2000. – 704с.

2. Желібо Є. П., Чмир А. І., Троян В. С., Савінов Є. О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій / Желібо Є.П., Чмир А. І., Троян В. С., Савінов Є. О. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://studentbooks.com.ua/content/view/35/76/1/0/

3. Захарченко В. Г. Подружні конфлікти та стратегії їх розв’язання в молодих сім’ях. [Електронний ресурс] . – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=53&c=1133

4. Кіндратець О. Ризики українського суспільства [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1623/

5. Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устенко О. А., Юрій С. І. Економічний енциклопедичний словник: у 2-т. т 2. / Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устенко О. А., Юрій С. І; за ред. С. В. Мочерного . – Львів: Світ, 2006. – 568 с.

6. Про обласну програму підтримки сім'ї на період до 2010 року. [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.gov.if.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=7035

7. Яблонська Т. М. Актуальні проблеми досліджень сучасної сім’ї в Україні / Т. М Яблонська // Український соціум. - 2004. - № 2 (4). - C.80-84 [Електронний ресурс] . - Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=8&n=52&c=1119Т