WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Попович Т.М.

Тернопільський національний економічний університет

РЕГУЛЮВАННЯ СТРУКТУРНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ ВНУТРІШНЬОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Функціонування внутрішнього ринку України впродовж усіх років незалежності характеризується внутрішньої розбалансованістю та супроводжується деформацією його структури і порушенням рівноваги. Розвиток кризових явищ в сучасних умовах актуалізує проблему вироблення ефективної державної політики, спрямованої на оптимізацію структурних пропорцій ринку, підвищення його конкурентності, захисту і безпеки.

На сьогодні в Україні модель державного регулювання ринку найчіткіше окреслюється в існуванні двох концепцій: структурної та протекціоністської.

В основу структурної концепції закладається те, що регулювання ринку має ґрунтуватися на співставленні альтернативних шляхів досягнення найбільш прийнятної структури ринку та максимально можливої збалансованості його стану. При цьому мають виконуватися дві вимоги: 1) стимулювання структурних зрушень в національній економіці, які призводять до формування ринкових механізмів збалансування попиту і пропозиції на товари, їхньої структурної відповідності; 2) здійснення підтримки збалансованого стану ринку з бажаними структурними пропорціями. Регулювання ринку за цією концепцією охоплює всі стадії руху товару, починаючи від його виробництва до споживання.

Протекціоністський підхід передбачає реалізацію заходів, пов’язаних, насамперед, із захистом внутрішнього ринку, безпекою товарів та захистом прав споживачів, адаптованих до вимог СОТ. Досвід розвинутих країн світу, передусім ЄС, свідчить про те, що держава має застосовувати збалансований підхід між використанням протекціоністських заходів, які здатні у короткостроковій перспективі підтримувати конкурентоспроможність вітчизняних виробників і впливом чинників, що формують конкурентоспроможність вітчизняного виробництва. Це є актуальним з точки зору подальшого розвитку і розширення сегменту вітчизняних товарів на ринку товарів. Основою ж для захисту внутрішнього виробника є досконале та стабільне законодавство, яке, з одного боку стимулює виробника до випуску високоякісних товарів, а з іншого – надійно захищає права громадян щодо споживання такої продукції.

Завдання , які лежать в означеній площині, можна охарактеризувати як необхідність:

– оптимально збалансувати систему “виробництво–обмін–споживання”, що дозволить поєднати економічні інтереси суб’єктів ринку та забезпечить збалансований і стійкий розвиток економіки;

– підвищити платоспроможний попит, який є основним індикатором розширення місткості ринку та індикатором рівня добробуту населення;

– провести структурне корегування економіки на національному і регіональному рівнях;

– знизити рівень територіальної диференціації ринків, що випливає з факту нерівномірного розвитку регіонів, в основі якого лежать відмінності ресурсного забезпечення, структури виробництва, рівнів доходів населення, насиченості товарами вітчизняного виробництва;

– підвищити ефективність системи регулювання ринку у контексті перенесення центру ваги ринкових перетворень та інституційних змін на регіональний рівень.

Проведений аналіз практики регулювання внутрішнього ринку дозволив узагальнити підходи до оцінювання результативності регулятивних заходів, які здійснювалися. В основу оцінки можна закласти функціональну залежність між такими параметрами як: ступінь розмежування повноважень організаційних структур, які здійснюють регулювання ринку (ОR ), форми взаємодії і критерії узгодженості інтересів між учасниками ринку і органами виконавчої влади, громадськими організаціями (CO ); нормативно-правове забезпечення системи регулювання ринку (L ); сфера та інструменти використання адміністративних методів (MGC ); можливі варіанти прийняття рішень для розв’язання проблем, які виникають ( BD ). До чинників, які формують зовнішнє середовище і впливають на результативність, слід віднести глобалізаційні процеси, зміну кон’юнктури світового ринку, вимоги СОТ ( E ). Звідси, функціональна модель для оцінювання результативності регулювання національного ринку ( МA ), має вигляд:

Загалом, оцінювання результативності є процесом розроблення та використання оціночних індикаторів, які дозволяють порівняти отримані показники з очікуваними, характеризують ступінь досягнення встановленої цілі регулювання, сприяють виявленню причин виникнення відхилень. Такі оцінки можуть використовуватися для підвищення ефективності системи регулювання ринку, зменшення регуляторного навантаження на товаровиробників, структурування відносин між органами влади і бізнесу щодо забезпечення стабілізації ринку, гармонізації правових актів, зміни інструментарію і форм впливу на ринкові механізми, порівняння варіантів рішень проблемних ситуацій та вибору оптимального, окреслити можливі компроміси та „ефекти взаємного підсилення” між учасниками ринку.

Література:

1. План заходів щодо нейтралізації можливих негативних наслідків у зв'язку із вступом країни до СОТ та забезпечення підвищення конкурентоспроможності національної економіки [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. Розпорядження від 12 січня 2006р., № 10-р. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua .