WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Нечепуренко С.О ., Бобко Г.М.

Національний університет “Львівська політехніка”

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФРАНЧАЙЗІНГУ

Сучасний етап переходу економіки України до ринку характеризується виникненням різноманітних підприємницьких структур, форм ведення бізнесу, в тому числі інноваційних однією із яких являється франчайзінг. Поява новітніх, структуроутворюючих складових ринкового господарства обумовлює необхідність осмислення процесів, що відбуваються, вивчення закордонного досвіду функціонування відповідних утворень, зокрема систем франчайзінгу.

Як відомо, франчайзінг(що в перекладі з французької franchise – означає пільга, привілей), зарекомендував себе в цілому світі в якості високоефективної бізнес-моделі, для означення сутності якої існує низка концептуальних підходів в науково-практичному аспекті. Так, деякі вчені під франчайзінгом розуміють вертикальну маркетингову систему, яка передбачає корпоративне стратегічне планування, управління конфліктами і контроль над каналами розподілу, що гарантує стабільність діяльності партерів по бізнесу[1].

В фінасово-економічному довіднику французи Ів Бернер та Жан-Клод Коллі дають терміну “франчайзінг” таке визначення, як: “контракт, за яким підприємство за винагороду надає іншим самостійним підприємствам право на використання його фірмового імені і його торгівельної марки для продажу товарів і послуг [2]. Деякі вітчизняні економісти зазначають, що суть франчайзінгу полягає в тому, що головна велика компанія (франчайзер) укладає угоду з малими та середніми незалежними підприємствами (франчайзі) про надання їм виключного права ан продаж її товарів чи послуг під торгівельною маркою компанії франчайзера.

Не зважаючи на множину трактувань сутності франчайзінгу, всі вони в основному зводяться до виділення такої його особливості, як системність. Тобто правомірно розглядати франчайзінг, як конгломеративну систему інтеграції великих і малих підприємств, завдяки якій реалізуються їх взаємні інтереси. Франчайзінг, як система організації підприємницької діяльності має певні переваги для обох сторін. Головна компанія (франчайзер) завдяки франчайзінговим відносинам має можливість отримувати додаткові кошти для ведення бізнесу; розширювати ринок своїх товарів і послуг, зміцнювати імідж на існуючому ринку. В той же час фірма франчайзі отримує апробовані готові технології підприємства, право діяти під конкурентним брендом компанії з високим іміджем, можливість швидко розпочати бізнес. Таким чином, в основному діяльність франчайзінгової системи для забезпечення її ефективності покладено принцип взаємовигоди інтересів великої корпорації та фірми- оператора.

Франчайзінг, як гібридна форма великого і малого підприємства виникнувши майже дві сотні років тому, пройшов в своєму розвитку декілька етапів для кожного із яких притаманні свої специфічні характеристики:

? перший етап так званого початкового традиційного франчайзінгу;

? другий етап класичного франчайзінгу;

? етап формоутворюючого франчайзінгу;

? сучасний етап інтегрованого франчайзінгу.

Найбільшого поширення франчайзінгової системи набули в США, які вважаються його батьківщиною. Достатньо сказати, що об'єм роздрібних продаж підприємств, що діють на основі франчайзінгу в американській економіці склав більше трильйона доларів в 1998році. Дана форма малого бізнесу дає країні більше 13% ВВП. Нині місткість франчайзінгових компаній перевищує 46% загального об'єму торгівлі американського ринку. В Європі лідером являється Німеччина, де існує 530 франчайзерів. Аутсайдером виступає Данія, в якій нараховується 98 материнських компаній [3].

Слід підкреслити, що в країнах з розвиненою ринковою економікою більшість підприємств за франчайзінговою схемою функціонує в наступних сферах бізнесу.

? ресторани та закусочні (“McDonald?s”, “Pizza Hut”, “BackinRobbins”);

? туризм та готельне господарство (“Holiday Inn”, “Sheraton”);

? індустрія безалкогольних напоїв (“Coca-Cola”, “Pepsi”, “JUP”);

? стоматологія (“Cabot”);

? фотопослуги (“Kodak”, “Fuji”);

? автосервіс;

? будівельні та реконстуркційні форми.

Франчайзінгові правовідносини отримавши широке розповсюдження в країнах розвинутого капіталу, успішно формуються і в Україні. Прикладом подібних підприємств у вітчизняній економіці можуть бути сітки швидкого харчування “МакДональдс”, “Печена картопля”, а також фірми - франчайзі “Кодак – Експрес”, “Фунжі”, “УМС”, “Баскін Робінс”, “Володимир Довгань”. Окрім того, виникли і успішно функціонують українські компанії “Піца Челентано”, “Картопляна хата”, “Домашня кухня”, Київське АТЗТ, “Миронівський хлібопродукт”.

В українській економіці деякі компанії, які практично використовують франчайзінгові відносини, не розголошують офіційно про специфіку своєї діяльності на базі франчайзінгу.

Особливу увагу для популяризації франчайзінгу в Україні, успіху його становлення та розвитку в ракурсі переходу до ринку,заслуговує аналіз правових аспектів функціонування названої бізнес-моделі. Слід відмітити, що у світі існує досвід правового регулювання франчайзінгу. В США, Великобританії, Франції, Італії прийняті відповідні закони по франчайзінгу, створені національні та міжнародні франчайзінгові асоціації. Подібна асоціація заснована в Росії, де першою угодою комерційної концесії, що імстить обєкти промислової власності стала угода між компанією “Колгейт-Палмолів” США(правовласника та АТ “Колгейт-Палмолів” РФ (користувач).Особливість правового забезпечення франчайзінгу в Україні обумовлене низкою чинників:

? наявність франчайзінгу для вітчизняних підприємств;

? недостатнім рівнем ознайомлення з франчайзінговими системами, їх особливостями, ефективністю;

? відсутність впевненості в можливості залучення фірм – операторів на базі франчайзінгу;

? нерозвинутість правової бази становлення та розвитку франчайзінгових відносин.

Все перераховане вище спонукає до появи так званого таємного (схованого) франчайзінгу в структурі народного господарства України.

Комерційна концесія (франчайзінг) -о дин із основних правових інструментів, що знайшов своє відображення у новому цивільному кодексі України. За комерційною концесією один суб'єкт підприємницької діяльності (правовласник) за винагороду надає іншому суб'єкту (користувачеві) свої засоби індивідуалізації (фірмове найменування, комерційне позначення), передає йому ноу-хау, комерційну інформацію, що охороняється законами і надає постійне консультаційне сприяння в організації підприємницької діяльності. Вказана тріада елементів, як правило визначається необхідною для цього типу відносин в сфері бізнесу національними та міжнародними правовими актами з питань франчайзінгу та документами різноманітних франчайзінгових організацій. Окрім того, поєднання названих сегментів в системі правовідносин дає підстави вирізнити комерційну концесію в порівнянні з іншими видами підприємницьких угод. З одного боку франчайзінгові правовідносини нагадують ліцензійні. Тобто, відповідно до угоди одна сторона отримує виключні права на використання об'єкту промислової власності (зокрема товарного знаку або промислового взірця, виплачуючи власнику виключних прав оговорену суму, але з іншого боку, франчайзінг виступає не просто як своєрідний вид оренди торгівельної марки з правом її використання для позначення своїх товарів та послуг. В контексті своєї сутності франчайзінгові правовідносини передбачають надання комплексу додаткових послуг (маркетингових, консультаційних, навчання персоналу). Таким чином, суттєвою ознакою франчайзінгу являється постійне консультаційне сприяння, яке надає правовласником користувачу. Необхідно також підкреслити, що важливою характеристикою угоди комерційної концесії являється винагорода РОЯЛТІ, яку виплачує користувач правовласнику. При цьому форми винагороди можуть бути різні, що обумовлено специфікою відповідної діяльності. Наприклад, в Росії в франчайзингових системах використовуються наступні платежі:

? фінансові разові (паушальні);

? періодичні платежі;

? відрахування від виручки;

? націнка на оптову ціну товарів, отриманих від франчайзера.

Розміри первісних одноразових внесків (так званих вступних) диференціюються по країнам, галузям діяльності, компаніям.

Відомо, що в Великобританії розмір вступних внесків коливається від 6 тисяч фт.ст. для фірм, які торгують з прилавків – фургонів, до 12 тисяч фт.ст. для готелів[4].

Досить висока вступна плата існує у американських компаній – франчайзерів. Франши – за то наданого права використання бренда для виробництва побутового обладнання (шкаф-купе) складає 30-250 тисяч доларів. У американської компанії “МакДональдс” вартість франчайзи становить 400 тисяч фунтів стерлінгів [5].

Періодичні платежі (роялті) можуть здійснюватися за чітко визначеною твердою шкалою або в відсотках від виручки (наприклад в Росії).

В Великобританії в різних франчайзінгових системах суми періодичних відрахувань фірми – франчайзі варіюються в межах 2-45% від об'єму продаж франчайзі. За типовою франчайзінговою угодою фірми Кола-Квік Пріттінг ЛТД (Kall-Kwik Priuing) розмір поточних внесків (Conti Nuing Feе) рекомендується в вигляді 6% від загального товарообігу при внеску за сприяння в продажу товарів 4% від загального товарообороту підприємств виробництву миттєвих друкованих копій[2].

Українські фірми- франчайзери використовують своєрідні моделі стосовно одноразових і періодичних франчайзінгових платежів. Зокрема відомий український франчазіер – компанія “Піца Челентано” використовує гнучку ціну щодо франчайзі враховуючи географію розташування. При умові розташування ресторану в провінційних або не жвавих районах великого міста передача права на використання відповідної франшизи можуть бути навіть безкоштовними. Роялті нараховуються після запуску підприємства в роботу і отримання ним доходів. При цьому величезна періодичних відрахувань обумовлюється об'ємом фінансового підприємства і складає 1,5% від 100%. Максимальний тариф за моделювання бізнесу.

Висновки. Таким чином, особливістю франчайзінгу являється його системність. Правомірно розглядати франчайзінг в якості конгломеративної системи інтеграції великих і малих підприємств, завдяки яким реалізуються їх взаємні інтереси. Франчайзінг, як система організації підприємницької діяльності має переваги для франчайзера і франчайзі. Для успішного регулювання фрайчайзінгові моделі в Україні необхідно відповідне її правове забезпечення.

1.Франчайзинг в деятельности отечественных производителей. Маркетинг в Росси 23/06.2003, с.3.

2.Новосельдев О. Оценка коммерческой концессии ( франчайзинга ). // Бизнес – Тад.№ 416, 2003. с.1.

3. Клонирование бренда . Библиотека 12R. Попытка найти франч . С.2.Стэнфорд Д., Смит Б.

4.Франчайзинг в малом бизнесе Пер. С анг.под .Р ед . Л.Н.Павловой, М. Аудит. ЮНИТИ, 1996. с.20.

5.Бизнес, франчайзинг как средство от неудач. Аргументы и факты. 1998. №9.