WEB-ресурс научно-практических конференций

Тішкіна В.С.

Національний гірничий університет , м.Дн іпропетровськ

РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО ФОНДОВОГО РИНКУ ТА ЙОГО ПОХІДНИХ ІНСТРУМЕНТІВ

В даній роботі проводився аналіз учасників фондового ринку і проблем, які існують в діяльності агентів цього ринку. Проблема українського фондового ринку носить актуальний характер, про що свідчить часте вивчення піднятих питань та водночас її недостатня розробленість. Сучасний стан української економіки доводить, що її зростання і ефективне функціонування безпосередньо залежать від того, за допомогою яких ринкових інструментів і яким чином можуть бути мобілізовані і перерозподілені інвестиційні ресурси для фінансування зростаючих потреб держави, компаній і фізичних осіб. Роль механізму, за допомогою якого відбувається такий перерозподіл, виконує, зокрема, фондовий ринок.

Показано, що в Україні існує 10 організаторів торгів: 9 фондових бірж і одна торгово-інформаційна система. З цих учасників українського фондового ринку доля ФБ ПФТС складає 87%. Але відомо, що об’єм біржових торгів з року в рік не перевищує відмітки в 6%, тобто більшість ціннопаперових угод в країні укладається поза біржею. Але навіть ці 6% далеко не відповідають дійсності. Багато інвесторів переконалися на своєму досвіді, що ціни на папери часто не відповідають їх реальній вартості, рух котирувань не піддається прогнозам, а ринок не має реальної ліквідності.

Проблема різких та непрогнозованих коливань поки єдиного великого організованого ринку цінних паперів, на якому щодня здійснюються торги, складається як раз в тому, що часто ці торги мають виключно бутафорський характер. Більше 85% угод, які відбуваються на ринку котирувань ПФТС, згодом скасовуються сторонами в депозитарії МФС. Для того щоб в цьому переконатися, достатньо було б просто порівняти дані по кількості укладених угод в ПФТС та кількість біржових угод, за якими були здійснені розрахунки дружнім депозитарієм. Так кількість угод, за даними ПФТС, за весь рік склало більше 19,8 тис., а за даними МФС – тільки 1,6 тис. Отже, в 2006 році через депозитарій було здійснено розрахунки тільки по 8% усіх угод, нібито укладених на біржі.

Прогнози українських чиновників свідчать про те, що кількість бірж поступово повинно зменшитися і в Україні повинна залишитися тільки одна фондова площадка. Але інвестори вважають, що необхідно розвивати політично незалежні та фінансово самостійні регулятори фондового ринку і ринку небанківських фінансових послуг з дотриманням міжнародних стандартів та загострення конкуренції серед українських бірж. Це може привести к значному збільшенню торгівельної активності на біржовому ринку України, більшій публічності, прозорості та привабливості в цілому.

Отже, в силу вкрай низького розвитку біржових технологій на Україні, існує достатньо вільних ніш для провайдерів цінно паперової торгівлі. Наприклад, геть відсутній ринок похідних цінних паперів. Деривативи дають агентам ринку можливість застрахуватися від ризиків, пов’язаних зі зміною ціни активів, підвищенням відсоткових ставок або курсу валют. Простіше кажучи, за допомогою похідних інструментів можна змоделювати будь-яке поєднання дохідності й ризиковості за активами, тому їх застосовують як інвестори для мінімізації портфельних ризиків, так і спекулянти.

Світова практика свідчить, що деривативи активно розвиваються, коли в країну приходять довгі гроші страхових, керуючих компаній та пенсійних фондів. Наприклад, у Росії ринок деривативів становить 17% загального обсягу торгів фондового ринку. В Україні дозволено застосування деривативів, є навіть відповідні правила ДКЦПФР. Україна має досвід використання похідних фінансових інструментів, але здебільшого на товарному ринку. В Києві існує товарна біржа “Українська ф’ючерсна біржа”, що була утворена в 2003р.

Єдині похідні папери, що коли-небудь використовувалися на українському фондовому ринкові, це опціони. Телекомунікаційна компанія ТОВ “ТТК” кілька років тому випустила опціони на позачергове встановлення телефонних номерів та ВАТ “ Укртелеком ” реалізовував опціони на покупку акцій компанії, Опціони були випущені на ПФТС протягом 2001-2005рр. Найбільше було випущено в 2003р. на загальну суму 97,34 млн. грн., що складало 3,03% від загального обсягу торгів. І найменше в 2005р. на суму 30 тис. грн., що склало 0,0002% від загального обсягу торгів.

А ось термінові угоди на валюту поки що недоступні ані банкам, ані промисловим компаніям. Нацбанк дозволяє укладати ф’ючерсні угоди з валютами, однак тільки в межах офіційного курсу НБУ, тому в умовах фіксованої гривні питання про хеджування валютних ризиків відпадає само по собі.

Головна причина того, що український фондовий ринок дотепер не бачив деривативів, – низький рівень розвитку ринку. Похідні інструменти є ознакою «повного ринку», коли можна отримати будь-який варіант грошових потоків під будь-які специфічні потреби. Зародження вітчизняного ринку деривативів гальмується відсутністю попиту і правовою незахищеністю сторін угод. Наявних правил випуску й обороту фондових деривативів цілком достатньо для роботи з цими інструментами, але ці правила зовсім не захищають інтереси сторін у суді в разі невиконання зобов’язань.

Крім того, розвиток ринку деривативів почнеться з позабіржових операцій, оскільки для операцій на біржі необхідна інфраструктура, яку біржі розвиватимуть тільки за стабільного попиту на ці інструменти.

Отже, по-перше, необхідно зміцнити конкурентоспроможність на фондовому ринкові, що можна досягнути за допомогою появи на ринку Національного депозитарію. По-друге, важливо прийняти закон України про похідні цінні папери. І, по-третє, розглянути питання щодо зміцнення інфраструктури фондового ринку, що можна досягти такими заходами, як підвищення вимог щодо розкриття інформації емітентами, запровадження вимог щодо створення на всіх фондових біржах незалежних департаментів з нагляду за дотриманням вимог бірж, проведення повторного ліцензування всіх торгових майданчиків, які не відповідають мінімальним вимогам щодо обсягів торгівлі; запровадження вимог щодо отримання ПФТС в електронному вигляді звіту про всі позабіржові операції.