WEB-ресурс научно-практических конференций

Бабицька О.О.

Головне управління агропромислового розвитку Сумської облдержадміністрації

УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ: МЕТОДИЧНИЙ АСПЕКТ

Фінансовий результат характеризує економічну ефективність господарювання підприємства. За умови його позитивного значення (прибутку) він слугує джерелом розширеного відтворення виробництва, соціального розвитку підприємства та платежів до бюджету держави. Проте останнім часом спостерігаються тенденції до значного скорочення виробництва сільськогосподарської продукції, внаслідок чого результатом господарської діяльності підприємств аграрної сфери є збиток.

Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організації управління їхніми фінансовими результатами. З огляду на те, що фінансовий результат характеризує економічну ефективність господарювання підприємства і за умови його позитивного значення (прибутку) є найважливішим чинником економічного зростання, реорганізацію управління фінансовими результатами необхідно сьогодні трактувати як центральну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на його забезпечення.

Питання господарської діяльності підприємств щодо формування та аналізу фінансових результатів досліджувались багатьма вітчизняними і зарубіжними вченими-економістами. Серед них відомі дослідження А. Бабо,
Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, П. Т. Каблука, В. В. Сопка, Д. А. Янка,
С. Л. Червінської, В. І. Козакової, Л. І. Єсманової та інших.

Ефективність управління фінансовими результатами значною мірою залежить від організації управлінської роботи. Характер дій з організації управління визначає особливості організаційного механізму підприємства, що являє собою систему методів, способів і прийомів формування та регулювання відносин об’єкта з зовнішнім та внутрішнім середовищем.

Управлінська ідея тим ефективніша, чим глибше вона базується на вивченні реальних факторів, що впливають на об ’ єкт , який досліджується. Так, на рівень фінансових результатів впливають фактори, що пов’язані з умовами виникнення прибутку, тобто фактори впливу на виробництво, реалізацію (збут) виробленого продукту та попит. Це підтверджується теоріями походження прибутку, які досліджувались вченими Дж. Кейнсом, Р. Харродом,
П. Самуельсоном, Д. Робінзоном, і представлені як: результат впливу факторів виробництва, винагорода за технічну досконалість, премія за ризик, наслідок монополії.

Методика управління фінансовими результатами сільськогосподарських підприємств, складається з трьох етапів:

1. Визначення фінансового результату та оцінка поточного стану підприємства і його можливих змін порівняно з попереднім звітним періодом.

2. Визначення причин, що зумовили зміни фінансового становища підприємства.

3. Розробка програми дій на майбутнє.

Завданням першого етапу є визначення динаміки показників і припустимого рівня зниження фінансових коефіцієнтів. У деяких випадках усвідомлено допускається тимчасове зниження показників. Так, переоснащення виробництва потребує інвестиційних вкладень, що в більшості випадків перевищують фінансові можливості підприємств. На фінансування капітальних витрат крім прибутку і довгострокових кредитів (якщо є можливість їх залучення) можуть бути використані короткострокові кредити, кредиторська заборгованість, що, як правило, призводить до зниження показників ліквідності й фінансової стійкості. Такі дії виправдані при запобіганні втрати сегменту ринку, необхідності збереження сформованої ринкової ситуації чи її поліпшення за допомогою виробництва продукції підвищеного ринкового попиту.

Прийняття виваженого управлінського рішення щодо розподілу і використання прибутку вимагає, в першу чергу, проведення комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Пропонуються два підходи до оцінки діяльності підприємства. При першому підході оцінка діяльності підприємства здійснюється на основі одного синтетичного показника, максимізація або мінімізація якого забезпечує прийняття оптимального рішення. Такими показниками можуть бути обсяги продажу, прибуток, собівартість продукції та інші. Однак використання цих показників має низку недоліків, зумовлених впливом на них чинників ринково-кон’юнктурного характеру. Другий підхід до оцінки результатів роботи підприємства ґрунтується на системі показників, що всебічно відображають стан і розвиток діяльності суб’єкта господарювання.

Разом із розвитком систем показників, що засновані на вимірі немонетарних показників, у 1990-х роках набула розвитку й інша концепція під назвою „Концепція EVA ”. Показник EVA визначається як різниця між чистим прибутком і вартістю використаного для її отримання власного капіталу підприємства. Показник EVA дає змогу фахівцям аналізувати, де саме створюється вартість, і ефективно управляти грошовими потоками.

На другому етапі методики управління фінансовими результатами необхідно встановити не тільки причини проблем, а й склад успіхів. Важливо визначити, в якій галузі лежать ці причини, які тактичні дії підприємства або зміни зовнішнього середовища призвели до них (непродумане планування обсягів виробництва, прорахунок в маркетинговій діяльності та неможливість збуту продукції, підвищення цін постачальниками тощо).

І, нарешті, на третьому етапі приймають оптимальне (найкраще) рішення щодо подальшого розвитку підприємства. Залежно від ситуації, комбінації тактичних управлінських рішень можуть змінюватись. У періоди зниження прибутковості (через сезонний спад попиту тощо) важливого значення набуває посилення контролю управління оборотним капіталом (виробничих запасів, своєчасність постачань комплектуючих запасних частин тощо) і визначення припустимої величини капітальних вкладень. Скорочення оборотних активів (з дотриманням необхідних для виробництва обсягів) вимагає створення додаткового резерву засобів для технологічного забезпечення виробничої діяльності, фінансування капітальних вкладень чи прискорення постачання від дебіторів-продавців.

Отже, управління фінансовими результатами – це система способів, прийомів розробки та реалізації управлінських рішень, що пов’язані з процесами формування, розподілу і використання прибутку для досягнення стійкого фінансового стану та ефективної безперебійної діяльності сільськогосподарських підприємств. Вищенаведена методика управління фінансовими результатами може бути використана сільськогосподарськими підприємствами з метою формування високоприбуткового виробництва.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Єсманова Л. І. Менеджмент фінансовими результатами у сільському господарстві / Л. І. Єсманова // Вісник Сумського національного аграрного підприємства, Серія „Економіка та менеджмент”, випуск 3-4, 2005. – С. 157-160.

2. Козакова В. І. Особливості організації управління фінансовими ресурсами сільськогосподарських підприємств / В. І. Козакова // Вісник Сумського національного аграрного підприємства, Серія „Фінанси і кредит”, 2007. – № 1. – С. 157-160.

3. Стефаненко М. М. Система збалансованих фінансових показників як основа прийняття контролінгових рішень / М. М. Стефаненко // Фінанси України. – 2007. – № 3. – С. 112-117.

4. Хотоплянський О. Л., Знахуренко П. А. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства / О. Л. Хотоплянський, П. А. Знахуренко // Фінанси України. – 2007. – № 1. – С. 111-117.

5. Червінька С. Л. Методичні підходи щодо управління фінансовими результатами аграрних підприємств/ С. Л. червінька // Економіка АПК. – 2005. – № 3. – С. 86-88.

6. Янок Д. А. Економічний зміст фінансових результатів діяльності підприємств / Д. А. Янок // Економіка АПК. – 2003. – № 11. – С. 91-95.