WEB-ресурс научно-практических конференций

Монастирна Н.В.

Полтавський університет споживчої кооперації України

ВИБІР ВАЛЮТНОЇ СТРАТЕГІЇ ТОРГІВЕЛЬНИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ

Стратегії управління валютними ризиками визначають загальні контури поведінки торгівельного підприємства на валютному ринку. При виборі валютної стратегії слід враховувати міру ефективності відповідного валютного ринку. Ефективність валютного ринку – це якісна характеристика, яка визначає повноту доступної інформації щодо значень валютного курсу у майбутньому. Виходячи з типу поведінки учасників валютного ринку, заснованого на оцінках ефективності валютного ринку, розрізняють два види валютної стратегії: активну і пасивну [1].

Активна валютна стратегія, як форма спекулятивного підходу до валютного ринку, направлена на максимізацію доходів від валютних операцій і пов’язана зі значним ризиком. У рамках пасивної стратегії валютний ринок розглядається більшою мірою як механізм обслуговування міжнародних торгових операцій, тобто підприємство здійснює валютні операції тому, що в інших країнах є свої національні валюти, які є єдиними законними платіжними засобами на ринках цих країн. Підприємство не прагне навмисно створювати відкриту валютну позицію, якщо в її основі не лежить реальна товарна угода. Тому в більшості випадків торгівельні підприємства виходять на валютний ринок лише для здійснення хеджування вже наявних відкритих валютних позицій, що виникли внаслідок експортно-імпортних товарних операцій.

Реалізація активної валютної стратегії можлива в двох випадках:

1) валютні ринки ефективні, але підприємство (компанія) має доступ до більш точного (у порівнянні з іншими інститутами) методу прогнозування (наприклад, на принципах роботи нейроних мереж) або зміни в цінах на сировину і готову продукцію компанії відбуваються нерівномірно внаслідок коливань валютних курсів;

2) валютні ринки є слабко ефективними та існує можливість спекулятивних і арбітражних операцій[1].

Активна валютна стратегія припускає відкриття позитивних (за якими очікуються доходи) ризикових позицій і хеджування негативних (за якими очікуються збитки) ризикових позицій на основі прогнозних оцінок, пошук недооцінених активів, використання податкових пільг у різних країнах, диверсифікованість валютних активів, а також застосування методів управління валютними ризиками за допомогою збалансових похідних фінансових інструментів (форвардів, ф’ючерсов , опціонів, свопів ).

Пасивна валютна стратегії заснована на припущенні про високу міру інтеграції світових валютних ринків і ринків позичкових капіталів, а також їхньої ефективності, орієнтації підприємства на довгострокові стратегічні прогнози валютних курсів. Пасивна валютна стратегії припускає дотримання в довгостроковому періоді паритетних умов валют (паритету купівельної здатності, міжнародного ефекту Фішера ). Тактичні дії в рамках пасивної валютної стратегії засновані на управлінні активами і пасивами (балансовий інструментарій) та передбачає застосування системи метчинга (від англ. matching - збіг, відповідність) - взаємного ув'язування надходжень і платежів в одній валюті за строками і обсягам з метою нейтралізації доходів та збитків за протилежними непокритими валютними позиціями.

В залежності від того, як підприємство розглядає наявність даної відкритої позиції, воно дотримується однієї з наступних валютних стратегій: по-перше, спекулятивна стратегія - коли підприємство (компанія) планує одержувати доходи не тільки від своєї основної виробничої діяльності, але і від спекулятивних операцій на валютному ринку. Основна мета спекулятивної стратегії полягає в максимізації майбутньої вартості валютного портфеля компанії. Тому при прогнозуванні сприятливої зміни валютного курсу спекулятивна стратегія припускає збільшення числа відкритих позицій в даній валюті. По-друге, стратегія невтручання, яка не передбачає покриття відкритих валютних позицій, що виникають в результаті звичайних ( неспекулятивних ) операцій, тобто пов’язаних з рухом реальних товарних потоків. По-третє, стратегія повного покриття - заснована на принципах хеджування абсолютно всіх відкритих валютних позицій незалежно від витрат страхування. Вона виходить з негативного відношення до ризику і впевненості в тому, що розрахунковий форвардний валютний курс із великою точністю дорівнює майбутньому спот-курсу [2]. По-четверте стратегія селективного покриття - є найбільш важкої для здійснення, оскільки вона поєднує в собі як хеджування , так і спекулятивну мету.

Вищеописані стратегії управління валютними ризиками передбачають здійснення підприємством певних дій вже після виникнення відкритої валютної позиції (тому з погляду часу ці дії є після позиційними).

Таким чином, у практиці міжнародних компаній і підприємств з зовнішньоекономічною діяльністю зустрічаються різні підходи до стратегії поведінки на валютному ринку, виходячи з загальної фінансової стратегії підприємства. При цьому, чим більше корпоративний інститут, тим більше в нього можливостей для ефективного управління фінансовими потоками. Крім фінансової політики підприємства мають можливість здійснювати гнучке управління операційними перемінними (зміна сировинної, виробничої, кредитної і цінової політики, розміщення виробництва, вибору ринку і т.д.), що сприяє підвищенню конкурентноздатності компанії на світових ринках завдяки диверсифікованості валютних активів і пасивів.

Список використаних джерел

1. Гаджиев Ф.Р. Управление валютными рисками в коммерческих банках и фирмах . //Автореферат диссертации на соискание учёной степени к.э.н . - М., 1999.

2. Глухов В.В. Оценка и прогнозирование валютного курса : Учеб . пособие . - СПб .: Изд-во СПбГТУ , 1996. - 222 с.