WEB-ресурс научно-практических конференций

Тишківська О.О.

Національний університет «Львівська політехніка»

РОЗШИРЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СТРАТЕГІЇ, ЩО ЙОГО ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ

Сучасний стан світової та вітчизняної економіки змушує вітчизняні підприємства диверсифікувати джерела постачання та ринку збуту, насамперед, за рахунок виходу на зовнішні ринки. З огляду на це, особливої актуальності набувають питання дослідження сутності розширення зовнішньоекономічної діяльності та виявлення можливих стратегій, що його характеризують.

Для інтеграції з економікою європейських та інших країн Україні необхідно максимально використовувати переваги міжнародного поділу праці, створити сприятливий клімат для залучення іноземного капіталу та зарубіжних інвестицій. На сучасному етапі понад половину експорту України припадає на Європу. За твердженням науковців, одним з найважливіших завдань зовнішньоекономічної діяльності є диверсифікація (розширення) ринків збуту та просування українських товарів у Африку, Латинську Америку, Азію з метою збільшення обсягів експорту та валютних надходжень [1-2; 5-6].

Розширення зовнішньоекономічної діяльності – метод пом'якшення ризику шляхом розпорошення вкладень та обмеження впливу фактора ризику за рахунок уникнення надмірної концентрації за одним портфелем. На відміну від хеджування , розширення передбачає пошук та поєднання портфелів, які за однакових умов призводять до різних, не обов'язково прямо протилежних, результатів. Розширення є методом пом'якшення ризику, який застосовується як щодо активних, так і щодо пасивних операцій [2-3] .

До основних стратегій розширення зовнішньоекономічної діяльності можемо віднести [1-2; 4] :

а) стратегію концентрованого розширення, яка базується на пошуку і використанні додаткових можливостей виробництва нових продуктів; тобто існуюче виробництво залишається в центрі бізнесу, а нове виникає виходячи з нових можливостей;

б) стратегія горизонтального розширення - припускає пошук можливостей росту на існуючому ринку за рахунок нової продукції, що вимагає нової технології, відмінної від існуючої; за даної стратегії підприємство повинно орієнтуватися на виробництво таких технологічно не пов’язаних продуктів, які б використовували вже наявні можливості фірми; новий продукт має бути орієнтований на споживача основного продукту та за своїми якостями він має бути супутнім продуктом, що вже виробляється;

в) стратегія конгломеративного розширення - полягає в тому, що фірма розширюється за рахунок виробництва технологічно не пов’язаних товарів, що реалізуються на нових ринках; це одна з найскладніших для реалізації стратегій розвитку; дуже часто ця стратегія реалізується шляхом придбання підприємств, а не створенням нових підприємств для роботи на незнайомому ринку.

Стратегія розширення зовнішньоекономічної діяльності - освоєння виробництва нових товарів, товарних ринків, а також видів послуг, що включає на просто диверсифікацію товарних груп, але й розповсюдження підприємницької діяльності на нові та не пов’язані з основними видами діяльності підприємства сфери. По-іншому стратегію диверсифікації можемо визначити як систему заходів, що використовується для того, щоб підприємство не стало занадто залежним від одного стратегічного господарчого підрозділу чи однієї асортиментної групи [ 3; 5 ] .

Стратегія розширення зовнішньоекономічної діяльності передбачає розробку нових видів продукції одночасно з освоєнням нових ринків. При цьому товари можуть бути новими для всіх підприємств, які працюють на цільовому ринку, або тільки для даного підприємства. Така стратегія забезпечує прибуток, стабільність і стійкість фірми у віддаленому майбутньому. Вона є найбільш ризикованою та потребує значних витрат. Займатися розширення зовнішньоекономічної діяльності підприємства змушує ряд причин, серед яких одними з головних є прагнення зменшити або розподілити ризик, а також прагнення піти з ринків, що стагнують , та отримати фінансові вигоди від роботи в нових сферах [1-5]. Останні два чинники - стагнуючий ринок і прагнення освоїти нові області діяльності - є головними причинами розширення діяльності українських підприємств. Розширення зовнішньоекономічної діяльності передбачає виявлення саме того виду діяльності, в якому можна найбільш ефективно реалізувати конкурентні переваги підприємства.

1. Багрова І.В., Редіна Н.І., Власик В.Є., Гетьман О.О. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: підручник для вузів. - К.: „Центр навчальної літератури", 2004. -580 с.

2. Бровкова Е. Г., Продиус Й. П. Внешнеєкономическая деятельность : - К.: Сирин, 2002. - 196 с.

3. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. Практикум: Учебн .п особие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ-ДАНА, 1999. – 527 с .

4. Зовнішньоекономічні операції і контракти / Козик В. В., Пайкова Л. А., Карп 'як Я. С., Григор’єв О. Ю., Босак А. 0. - К.: „Центр навчальної літератури", 2004. – 608 с.

5. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навч.посібн . – 3-е вид., перероб. і доп . – К.: Знання-Прес, 2002. – 406с. – (Вища освіта ХХІ століття).

6. Маслак О.О., Жежуха В.Й., Григоренко О.В. Основні проблеми інноваційної діяльності промислових підприємств регіону // Регіональна економіка. - №2 (48). – 2008. – С. 261-269.