WEB-ресурс научно-практических конференций

К.т.н. Силантьєв С.О.

Київський національний економічний університет ім . В.Гетьмана

КРЕАТИВНІ ГАЛУЗІ ЕКОНОМІКИ: ВИКЛИК ЧАСУ АБО ВІДСУТНІСТЬ СТРАТЕГІЇ

Нові макро орієнтири економічного розвитку, заснованого на знаннях та відповідній інноваційній політиці мали місце ще у п’ятидесяті роки минулого сторіччя у дискусіях відносно інформаційного суспільства з визначенням сервісу у якості третього виробничого сектору, інформаційного менеджменту - четвертого сектору, та генерації знань – п’ятого виробничого сектору. Але, тільки після визначення обмежень у економічному зростанні та створенні багатства на макро рівні за допомогою неокласичних теорій, визначився значний вплив на економічний розвиток п’ятого виробничого сектору - створення знань на мікро та макро рівнях. Сучасні наукові дослідження просувають моделі економік, що засновані на знаннях, які відновлюють головну роль держави, після декількох десятиліть панування неоліберальних наукових теорій. У цих дослідженнях висвітлюються пріоритети держави в інноваціях, у галузі НДДКР, інтенсифікації перекваліфікації робочої сили, сучасній освіти на основі універсальних інфокомунікаційних принципів за допомогою інформаційних технологій. Кожна країна ОЕСР, велика чи маленька, країни, що розвиваються, можуть спробувати зіграти у нову економічну парадигму, що базується не на старих конкурентних факторах економічного розвитку, а на інтеграції робочої сили, освіті, технологіях та інвестиційних стратегіях. Прикладами такого розвитку економік, заснованих на знаннях, є економіки країн: Японії, Сінгапуру, Фінляндії, Тайваню, Південної Ірландії. Велике значення у економічному розвитку країн починають займати креативні галузі у стратегії економіки знань (як правило, це взаємопов’язані НДДКР та інновації). Креативними галузями визначаються наступні: «… типи активності, які за своєю природою є оригінальними та індивідуально творчими, кваліфікованими та талановитими, що мають потенціал для створення багатства та робочих місць завдяки генерації та експлуатації інтелектуальної власності. Вони можуть включати до себе наступні економічні сектори: відпочинок, архітектуру, мистецтво, сучасні цифрові ринки, дизайн, моду, кіно, інтерактивне програмне забезпечення, музику, прикладне мистецтво, програмне забезпечення, телебачення та радіо». Креативні підходи у виробництві, що домінують головним чином у США та Британії, за деяким винятком, в основному, базуються на трьох китах: науці –інжинірингу – технологіях, де конкуренція створюється державою у значній більшості випадків. Цім китам належить домінуюча роль при створенні соціального, людського та культурного капіталу суспільства, заснованого на знаннях, де функціонує економіка знань, основою якої є потужний конвеєр власних НДДКР, що проводяться безперервно, інтенсивно, результативно, у основі яких знову ж знаходяться вказані вище кити. Роль держави полягає в ініціюванні, шляхом початкового фінансування, ризикових інновацій у тих секторах, де є найбільший потенціал результативності у створенні національного багатства.

Створення креативної продукції та її споживання є зростаючим інтегральним результатом всієї нової економіки, а не її частиною. Пріоритетами багатьох НДДКР є вирішення науково-технологічних проблем, що розширюють парадигму відносно процесів проведення НДДКР у контентній індустрії. Контентна індустрія, що заснована на знаннях, створюється із прикладних результатів соціальних та креативних дисциплін (бізнес, освіта, відпочинок, медіа та комунікації) і представляє на даний час 25% економіки США. А нові інноваційні наукові сектори (біотехнології, нові конструкційні матеріали, нанотехнолгогії та фармацевтика) складають тільки 15% економіки. Характерними загальними рисами цієї економіки є: операційне групування; наукові дослідження, інжиніринг, та створення технологій; значна географічна концентрація креативних підприємств; вплив обмежень з кваліфікованою робочою силою, ресурсів та ринкових обмежень на можливості підприємств у впровадженні вертикальних та горизонтальних інновацій; вплив доступу до мереж знань на національному та міжнародних рівнях на динаміку траєкторій розвитку креативних підприємств; вплив фрагментарності інфраструктури у системі державної підтримки на можливості підприємств у реалізації горизонтальних інновацій.

Вже сьогодні креативність , спільно з інформаційними технологіями створює прецеденти для традиційних теорій нової хвилі, а ідеї, що закладені у функціонування креативних галузей економіки є підґрунтям для створення нової прогресивної теорії економічного розвитку, яка визначить нові обрії економічного розвитку відносно вже відкритих напрямків. Це буде нова теорія, пов’язана з еволюцією інституціональної економіки, яка додасть якісно нових рис для традиційної політичної економіки. Таким чином, креативність може розглядатися як маргінальна властивість у створенні додаткової вартості, як інноваційна модель спільного функціонування науки та технологій, що створює сучасні креативні контенти та процеси. Стратегічне бачення економіки знань пов’язане з деякими обмеженнями, які ускладнюють формування державної інноваційної політики для розвитку економіки знань, креативних галузей тощо. Основними обмеженнями є: відсутність відповідних даних, щодо розвитку економіки знань та технологічного менеджера з цього напрямку; національна система бухгалтерського обліку не враховує мікро бізнеси креативної галузі, що працюють в країні, поставляючи вироблені продукти не під торговельною маркою « Made in Ukraine », а як сировинні напівпродукти; не існує а ні національного, а ні регіональних сховищ даних з креативної галузі, дослідницьких та наукових колективів з відповідною кваліфікацією, у цьому швидкозмінному напрямку економічного розвитку; не існує впорядкованих аналітичних досліджень з питань креативної індустрії, що обмежує визначення порівняльного аналізу між напрямками досліджень; глибокі наукові результати є конфіденціальними для державних установ, а для публічної презентації представлені в вузькому вигляді і мають дуже обмежену цінність для визначення її вартості.

Креативні галузі, як поле для застосування державної інноваційної політики вимагають від Міністерства освіти та науки, Міністерства промислової політики, професійних та освітніх установ побудови комплексної мережевої інфокомунікаційної взаємодії учасників з метою створення ефективної спільної політики розвитку креативних галузей економіки та оперативного спрямування самопідтримуючого процесу у напрямку розширення шляхом створення висококваліфікованих робочих місць, продуктів і сервісів « Made in Ukraine ».