WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Крюкова І.О.

Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана

ЗА ПОМІРНЕ ЗАХОПЛЕННЯ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМОМ У ФУНДАМЕНТАЛЬНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДИСЦИПЛІНАХ

В сучасній цивілізаційній специфіці наукового економічного дослідження вагоме місце посідає позаекономічний аспект. Відповідно до цивілізаційної парадигми, в ивчення та відображення механізму дії позаекономічних факторів на природу виникнення, особливості перебігу та тенденції економічних процесів має зайняти належне місце в контексті навчальних матеріалів з фундаментальних економічних дисциплін. Ширших за суто економіко-етимологічні рамки трактувань потребують певні економічні категорії та закономірності.

Науковий потенціал цивілізаційного підходу до економічного розвитку значною мірою пов'язаний із інституціональними розробками в економічній науці. В сучасній економічній теорії інституціоналізм є популярним і потужним напрямом дослідження, що примножує свої здобутки. Разом з тим, з огляду на дедалі зростаючу популярність теорії інституціоналізму та певну інертність, притаманну освіті, потрібне застереження на майбутнє щодо небажаності надмірного захоплення позаекономічними факторами у навчальних курсах з фундаментальних економічних дисциплін. Найбільше це стосується курсу історії економічних учень, який серед фундаментальних економічних наук є флагманом у відображенні позаекономічного аспекту економічного дослідження.

Занадто докладне захоплення у навчальних курсах з фундаментальних економічних дисциплін позаеконом i чним аспектом з його глибоким функц i ональним анал i зом загрожує «розмиванням» цих дисциплін, втратою ними своєї власної наукової специф i ки. Адже неможливо в рамках фундаментально ї економ i ки докладно вивчати вплив і правового регулювання, i соц i ального, i науково-техн i чного чинників, i долучати досягнення матемачно i статистики - а к i льк i сн i визначеност i i здобутки функц i онального анал i зу для досл i дження економ i чних процес i в теж дуже важлив i . I ф i з i олог i чний фактор має економ i чну реал i зац i ю, бо визначає відповідну низку людських потреб. Але докладний розгляд всіх цих позаекономічних чинників у навчальних курсах з фундаментальних економічних дисциплін є шляхом абсурду.

Скажімо, було б занадтим докладно зупинятися в історії економічних учень на Римському праві, проте виправданим з точки зору особливостей його впливу на розвиток стародавньої економіки є зазначення його характерних рис. Мають читатися i читаються окремо такі спеціальні дисципліни, як економ i чна соц i олог i я, господарське право, ф i з i олог i я i психолог i я та охорона прац i , економ i чна статистика, економ i ко-математичн i методи моделювання тощо.

Якщо стати на шлях непомірного інституціонального захоплення позаекономічним аспектом у фундаментальних економ i чних науках, то ми називатимемо економістами i вивчатимемо в їх дискурсах, як мінімум, ус i х сусп i льствознавц i в - політологів, правознавц i в, соц i олог i в тощо. Та не варто дублюватися. По-перше, це методолог i чно некоректно, бо фундаментальн i сть економічної дисципл i ни полягає у глибокому вивченн i , насамперед, саме сво ї х власних наукових законом i рностей. А гіперболізація уваги до дослідження позаекономічних факторів є не кроком вглиб предмету фундаментального економічного дослідження , а стрибком вшир від нього. По-друге, в такому разі економ i чн i теоретики мають бути енциклопедистами. І по-третє, часткове дублювання навчального матеріалу є непедагогічним – воно розхолоджує студента, приглушує його пізнавальний навчальний інтерес, дає йому надію «проскочити» за рахунок набутих знань з інших курсів.

Отже, не варто м i ксувати навчальні матеріали з пол i тичної економ i ї, економ i чної теорії а також i стор i ї економ i чних учень i економ i чної i стор i ї з матер i алами інших навчальних дисциплін, оскільки їх фундаментальний статус зобов'язує. Детальний розгляд прикладної інституціональної специфіки дії позаекономічного аспекту в економіці має залишатися за спецкурсами. У дискурсах з політичної економії та економічної теорії він може бути запропонований лише у форматі тем для ессе.

Досить доречно у цьому зв’язку виглядає позиція видатного українського політеконома кінця ХІХ-початку ХІХ ст. Г.Ф.Симоненка. Піддаючи критиці погляди представників нової історичної школи в німецькій національній політичній економії, він вважав завданням політичної економії зняти тягар численних подробиць історичної реальності, для чого необхідно встановити причинний зв'язок між фактами шляхом наукового узагальнення ^* .

Отже, місце, яке належить дослідженню позаекономічних факторів в навчальному матеріалі з політичної економії та економічної теорії має бути зваженим і помірним. В i дображення д i ї позаеконом i чних фактор i в у навчальних фундаментальних економічних дисциплінах повинно носити стриманий, переважно сутн i сний характер, аби п рерогатива залишалася за розглядом саме економічних інституцій.

Виходити за рамки формату наукових абстракцій та дещо заглиблюватися у конкретизацію змістовних проявів економічної дії позаекономічних факторів в силу методології свого дослідження може соб i дозволити хіба що економічна історія та історія економічної думки. Але в сучасному об'єднаному способі їх поданн я у навчальному процесі без відповідного подвоєння к i лькост i годин на викладання, в i дведених на новий об'єднаний курс, ця можливість є теж не надто дозвільною.

__________________________________________________________________

* Симоненко Г.Ф. Политическая экономия в ее новейших направлениях. – Варшава, 1900 – С.479.