WEB-ресурс научно-практических конференций

Чевела Г.А.

Донецький державний університет управління

СУЧАСНИЙ СТАН УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ УКРАЇНИ

Визначення проблеми. Як показує світова практика, страхові компанії посідають почесне місце серед інституційних інвесторів, надаючи не просто послуги страхування, а крім усього іншого – широкий спектр кредитно-фінансових послуг, які можуть граничити із кредитуванням, інвестуванням. Проте в Україні роль страховика-інвестора недооцінена як на загальнодержавному рівні, так і на рівні менеджменту самої страхової компанії.

Актуальність. Оптимізація процесу управління інвестиційним портфелем є доволі актуальним завданням серед страховиків, дозволяючи нагромаджувати кошти для збільшення власних ресурсів та розвитку страхового бізнесу. Вибір моделі управління залежить від розміру і фінансових можливостей страхової компанії, обраної інвестиційної політики, наявності прямих і непрямих державних обмежень чи стимулів до вибору інвестиційних партнерів [3].

Виклад основного матеріалу. Страхові компанії України одержують доходи від своєї основної діяльності, не приділяючи належної уваги управлінню активами й одержанню додаткового інвестиційного доходу.

Найбільш популярний серед страховиків інвестиційний продукт, що займає більш половини інвестиційного портфелю – банківський депозит, прибутковість якого складає 11-15% у національній валюті й 9-11% в іноземній валюті. На сьогодні це найпростіший і гнучкий інструмент інвестування для страховиків: є можливість прогнозування грошових потоків і управління ліквідністю.

Вкладення коштів в акції більш прибуткове, але й більш ризиковане. Серед ризиків і можливих проблем можна назвати ризик зниження курсової вартості, складність прогнозування грошових потоків, невисокий рівень корпоративної культури емітентів акцій, а також необхідність аналітичної підтримки.

Тому, з огляду на необхідність у високій аналітичній підготовці й навичках у практиці, в акції страховики мало вкладають – як правило, це прерогатива портфельних інвесторів [2].

Облігації користуються попитом у страхових компаній і дозволяють прогнозувати майбутні грошові потоки. Прибутковість по облігаціях вища, ніж по депозитах, але нижче прибутковості вкладень в акції і складає 14%. Емітентами облігацій стають за бажанням, а не на вимогу законодавства, тому вони мають більш високий рівень корпоративної культури й прагнуть бути більш відкритими для інвестора.

Наступним альтернативним інструментом інвестування, який більш близький і зрозумілий страховикам, є інвестування в нерухомість, прибутковість якого становить 49%. Хоча, з іншого боку, ліквідність даного вкладу середня, тому що обумовлена попитом на окремі сегменти ринку нерухомості, - існує небезпека низької ліквідності.

Ще однією складовою інвестиційного портфелю може стати пряме інвестування, пріоритетні напрямки інвестування коштів по якому визначені Постановою КМУ №1211 від 17.08.2002 р. До них відноситься: видобутки корисних копалин, розвиток транспортної інфраструктури, а також сектору зв’язку й телекомунікації. До реальних інвестицій можна віднести також інвестування в розвиток інфраструктури туризму й будівництво житла.

Розглядаючи структуру активів страхових компаній, необхідно відзначити, що понад 50% припадає на депозити й грошові кошти. Беручи до уваги низьку прибутковість даного інструменту, можна сказати, що невисокий інвестиційний доход забезпечується саме розміщенням вільних коштів на депозитах.

Портфель розміщення активів страховиків має потребу в оптимізації, а потенціал фондового ринку використовується менше ніж на 45%.

Шляхи оптимізації інвестиційного портфелю страхових компаній:

1. Інвестування в інститути спільного інвестування - не більше 5 - 10% суми страхових резервів.

2. Створення індивідуального венчурного фонду.

3. Довірче управління активами – не більше 35% суми страхових резервів [1].

Таким чином, інвестиційна діяльність страховика виступає одним з головних факторів забезпечення ефективного функціонування компанії, визначаючи можливість надання страхових послуг за рахунок формування достатніх обсягів страхових резервів. Ефективно організована інвестиційна діяльність певною мірою забезпечує якість страхових послуг і визначає ринкову позицію страховика.

Ріст страхових резервів і жорсткість вимог регулятора актуалізують питання управління активами – це спричиняє необхідність створення відповідної інфраструктури (ризик-менеджмент, аналітика, управляючи портфелем), а обмеженість інструментів на фінансовому ринку розподілить ресурси страхових компаній між банківськими депозитами, акціями й облігаціями.

Література:

1. Паращак О. Стратегічних інвесторів на всіх вистачить! В Україні назріває інвестиційний та портфельний «бум» // Страхова справа. - 2007. - №2. – С. 36-66.

2. Спецогляд: Міжнародний інвестиційний конгрес страхової еліти. Портфельні інвестори «біжать попереду потягу», показуючи напрямок // Страхова справа. – 2006. - №2. – С. 16-57.

3. Фурман В. М. Ризики в інвестиційній та фінансовій діяльності страховика // Фінанси України. – 2008. - №2. – С. 107-114.