WEB-ресурс научно-практических конференций

Чорна О.А.

ІЕП НАН України, м. Донецьк

НЕФОРМАЛЬНІ ІНСТИТУТИ ЯК ЧИННИК РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

1. Сталий розвиток економіки потребує вирішення широкого кола проблем, серед яких розвиток людського капіталу посідає одне з головних місць, оскільки даний вид капіталу є головною цінністю і фактором державного розвитку і нагромадження національного багатства.

2. Основними складовими людського капіталу є освіта, здоров’я, культура, спроможності, навички і мотив людини, які впливають на розвиток людського капіталу і його загальний стан. Людський капітал формується завдяки інвестиціям, основними серед яких є освіта, охорона здоров’я і культура. На сьогоднішній день в Україні освіта перебуває у стані реформування, але на фоні демографічної кризи відчуває зниження кількості тих, хто навчається, що зумовлює потребу у підвищенні ефективності використання високоосвічених і висококваліфікованих кадрів. Здоров'я населення, яке є показником демографічного і суспільного розвитку країни, фактором формування соціально-економічного, трудового та культурного потенціалу суспільства, впливає на розвиток людини, реалізацію її потенційних здібностей, формування і розвиток людського капіталу, - знаходиться у критичному стані. Культурний рівень населення, який впливає на освіченість і грамотність, формування духовного підґрунтя, саморозвиток нації та сприяє загальному розвитку людини в усіх сферах суспільного життя, - знижений.

3. Зважаючи на нестабільність розвитку економік постсоціалістичних країн, і зокрема України, розвиток людського капіталу доцільно досліджувати з позицій різних економічних напрямів і шкіл, що дозволить розширити діапазон отриманих знань і вирішення існуючих проблем. Виходячи з вищевикладеного, вивчення впливу інститутів на розвиток людського капіталу є актуальною проблемою. Це підтверджується появою низки робіт серед російських та вітчизняних дослідників, присвячених впливу інституціональних факторів на економічні процеси.

4. З позиції закордонних і вітчизняних науковців інститутами являються «правила гри» в суспільстві, системи сформованих і укорінених формальних і неформальних правил, що додають структуру соціальним взаємодіям у різних сферах суспільного життя. Вони створюються людьми та включають механізми дотримання даних правил [1-3].

5. Вагомий вплив на розвиток людського капіталу та на можливість реалізації якісних характеристик людини через працю роблять неформальні інститути, такі як звичаї, традиції, культурні цінності, ідеологія, самоврядування, менталітет і т.ін., трансформація яких необхідна в умовах удосконалювання ринкової економіки України.

6. Науковці визнають вплив менталітету на розвиток людського капіталу і його реалізацію [4; 5]. З цього приводу важливим є наступне зауваження Н.С. Решетило: «глибинним джерелом мотиваційного комплексу людини є економічна поведінка, яка обумовлена її економічним мисленням, національними традиціями, особливостями менталітету нації. …Важливою складовою економічного мислення є соціальна пам’ять людини як накопичений минулими поколіннями та переданий сучасному поколінню соціальний досвід, який реалізується в соціально-економічній поведінці. Дія соціальної пам’яті починає посилюватися в перехідні періоди історії держави, коли новий соціальний досвід ще слабкий, а пам’ять про минуле життя ще досить відчутна» [6].

7. Згідно історичного досвіду зміна неформальних інститутів можлива тільки у довгостроковій перспективі, оскільки їх якісно нове формування в суспільстві відбувається під впливом формальних інститутів, а також безлічі зовнішніх факторів.

8. Таким чином, на сьогодні неформальні інститути, серед яких необхідно відзначити «соціальну пам’ять» і менталітет, впливають на поведінку людини в усіх сферах суспільного життя, стримують розвиток людського капіталу та сприйняття громадянами України законодавчої бази, яка відповідає умовам ринкової економіки України.

Література:

1. Норт Д . Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Пер. з англ. І. Дзюб.- К.: Основи , 2000 .- 198 с.

2. Ходжсон Джефри. Экономические институты: Манифест современной институциональной экономической теории / Пер. с англ. – М.: Дело, 2003. – 464 с.

3. Шепеленко О.В. Трансакционные издержки в переходной экономике: проблемы теории и практики: Моногр. / МОН Украины. Донецкий нац. ун-т экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского. – Донецк, 2007. – 360 с.

4. Колпаков В.М. Стратегический кадровый менеджмент: Учеб. пособие / В.М. Колпаков, Г.А. Дмитренко. – 2-е изд., перераб и доп. – К.: МАУП, 2005. – 752 с.

5. Цыренова А.А. Развитие человеческого капитала в условиях трансформации институциональной среды / А.А. Цыренова. – Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2006, - 88 с.

6. Решетило Н.С. Інституціональні фактори підвищення ефективності мотивації трудової діяльності / Н.С. Решетило // Научные труды ДонНТУ. Серия: экономическая. - Выпуск 89-3. – 2005. – С. 111-116.