WEB-ресурс научно-практических конференций

Гуртов Д.О.

ЗАТ “Український мобільний зв’язок”

ПЕРШОДЖЕРЕЛА ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ ТА ПРИЧИНИ У НЕОБХІДНОСТІ РЕГУЛЮВАННЯ РУХУ КАПІТАЛУ

Внаслідок випереджаючих темпів фінансової глобалізації в останні десятиріччя міжнародна міграція капіталів серед інших факторів виробництва набула значення провідного чинника в процесі розвитку світової економіки, а іноземне інвестування стає невід’ємною та здебільшого визначною частиною внутрішніх економічних процесів більшості держав. При цьому зрозуміло, що фінансова глобалізація зумовлює ряд змін у природі міжнародних потоків капіталу. Більше того, процеси глобалізації, що відбуваються у світі, характеризуються структурними зрушеннями у світовій економіці в цілому. Одним із проявів таких зрушень є лібералізація міжнародних інвестиційних процесів, результатом якої стала масштабна інтенсифікація інвестиційних потоків [1-3].

Актуальність. Аналітики міжнародних фінансово-кредитних інституцій стверджують, що в ХХІ сторіччі відбудуться неминучі зміни ландшафту світової економіки. На ці зміни суттєвий вплив справляють такі фундаментальні фактори сучасного розвитку, як глобалізація, економічна та політична інтеграції, зростання ролі в розвитку економічних процесів новостворених національних ринків у країнах з перехідною економікою, а також подальший розвиток новітніх інформаційних систем та комунікаційних технологій. Ці рушійні сили та домінанти розвитку сучасного цивілізаційного процесу неминуче призведуть до ще більших масштабів міжнародної міграції капіталів, які в свою чергу будуть стимулювати процеси інтернаціоналізації та глобалізації.

Постановка питання . Зазначені особливості сучасного етапу розвитку світової фінансової системи призводять до значного підвищення рівня її нестабільності, тобто до зростання кількості міжнародних фінансових потрясінь різного масштабу та збільшення їх впливу на економіку окремих держав. Підтвердженням цього є чисельні міжнародні кризи останніх років, серед яких криза європейської валютної системи 1992-93 рр., латиноамериканська криза 1994-95 рр. та криза в Південно-Східній Азії у 1997-98 рр., Бразилія в 1997-99рр., Туреччина у 2000-2001рр., Аргентина у 2001-2002рр., глобальна фінансова криза 2008р. що суттєво зачепила й Україну.

Відтак актуальністю доповіді постають питання визначення першоджерел фінансової нестабільності та причини у необхідності регулювання руху капіталу, що стають одним із факторів глобалізації фінансових ринків, а масштаби та динаміка цих потоків значною мірою впливають на розвиток світової економічної системи.

Виклад основного матеріалу. Протягом всієї історії розвитку світової економічної думки, починаючи з XVIII століття, ученими постійно піднімаються проблеми руху грошей, а потім і капіталу. Першими, хто звернув увагу на проблеми міжнародного руху капіталу, були меркантилісти в XVII столітті, зокрема Н. Барбон, Т. Ман, Е.Місселден, Дж. Стюарт. Широко досліджувалася проблема міжнародного руху капіталу в XX столітті й закордонними економістами. Тут можна виділити дві основні теорії руху капіталу: неокласичну й неокейнсіанську, представниками яких стали К. Іверсен (Данія), Н.Г. Менкью, Р. Нурксе (Австрія - США), Б. Олін, П. Самуельсона, С. Фішера, Е. Ф. Хекшер (Швеція).

Досить актуальної для України темою досліджень є проблема втечі капіталу із країни, масштаби цього явища й методи боротьби з ним. Цій проблемі присвячені дослідження таких економістів як Д.Лук’яненка, В.Новицького, Є.Панченка, Ю.Пахомова, А.Пересади, А.Поручника, В.Рокочої, М.Рубцової, Л.Руденко, А.Румянцева, В.Сіденка, А.Філіпенка.

Першоджерелом сучасної фінансової нестабільності можна вважати практично повну незалежність світової фінансової системи від державного контролю та регулювання. В свою чергу, така незалежність спричинена:

· Зародженням в кінці 50-х років фінансових операцій в євровалютах, тобто валютах, іноземних по відношенню до країни дислокації інституту, що здійснює такі операції;

· Скасуванням в 1971р. золотовалютного стандарту і масовий перехід національних валют до режиму вільного або майже вільного плавання. Якщо в 1975р. 14% валют країн-членів МВФ знаходилось у такому режимі, то в 1985р. – 28%, в 1997 – 59%;

· Бурхливим розвитком електронних засобів масової інформації, супутникового зв’язку, Інтернету і так далі, що призвело до глобалізації світового фінансового простору:

Отже, до основних причин фінансової нестабільності можна віднести режим плаваючих курсів, який сприяв перетворенню валютних активів на інструмент інвестування, та інтенсивну фінансову дерегуляцію. І хоча деякі з дослідників [4;5] вважають причиною фінансової нестабільності в окремих країнах суто внутрішні чинники, такі як корупція, недосконала економічна політика, тощо, на мій погляд, з огляду на періодичність виникнення та міжнародний характер фінансових криз, можна зробити висновок про їх взаємозв’язок із процесами фінансової глобалізації, а почастішання та швидке поширення фінансових криз – найбільш показовою ознакою фінансової глобалізації.

Таким чином, не применшуючи значення внутрішніх факторів, можна стверджувати, що передумови та найважливіші характеристики більшості сучасних фінансових криз прямо пов’язані із змінами міжнародної фінансової системи, спричиненими глобалізацією. До таких характеристик в першу чергу можна віднести швидкість поширення криз та їх наслідків, безпосереднє чи опосередковане залучення до фінансових криз великої кількості країн, зміни у напрямах міжнародного руху капіталу.

Саме тому проблема негативних наслідків фінансової глобалізації для соціальної сфери, фінансової системи і економіки в цілому досить активно досліджується у наукових колах, а теорія фінансових криз достатньо давно розробляється як вітчизняними, так і закордонними науковцями [6-8]. Дослідження цієї теми набуває ще більшого значення з огляду на масштабні наслідки міжнародних фінансових криз 90-х років ХХ сторіччя та початку ХХІ сторіччя, а також сучасною глобальною фінансовою кризою, яка розпочалась влітку 2007 року.

Як видно з наведеного вище, спільним в досить різних підходах є відокремлення банківських та валютних криз. Саме ці кризи можна вважати певною мірою базисними, тобто такими, що лежать в основі загальної фінансової нестабільності, адже вони в першу чергу руйнують найважливіші сектори економіки країни - банківську систему або національну валюту.

До загальних причин фінансових криз можна віднести помилкову макроекономічну політику, невідповідний реальному валютний курс, несприятливу кон’юнктуру світової економіки, нерозвиненість фінансової інфраструктури і політичну нестабільність.

Можна зробити висновок, що фінансова стійкість країни досить сильно залежить від частки боргових потоків капіталу в загальній структурі платіжного балансу, а також від умов цього запозичення, зокрема від рівня відсоткових ставок, від термінів та валюти кредитів.

Таким чином, можна відокремити наступні причини зростання фінансової нестабільності в процесі розвитку фінансової глобалізації. По-перше – зміна валютних режимів (відносна стабільність довоєнного періоду пояснюється можливістю фіксації валютних курсів за умов золотого стандарту).

По-друге – збільшення обсягів міжнародних потоків капіталу, обсягів валютообмінних операцій, збільшення швидкості поширення інформації під впливом глобалізації.

По-третє – якісні зміни у структурі міжнародних потоків капіталу, які супроводжують процеси глобалізації і які призвели до підвищення мобільності капіталів, а відповідно і до зростання нестабільності фінансового ринку.

По-четверте – належність суб’єктів фінансового ринку до різних національних економічних систем, що збільшує рівень асиметричності інформації, доступної різним суб’єктам цього ринку, збільшує рівень ризику фінансових операцій та призводить до зростання нестабільності глобального фінансового простору.

З огляду на вищенаведене, можна зробити висновок, що зміни у світовій фінансовій системі, зумовлені фінансовою глобалізацією, в першу чергу призвели до збільшення міжнародних потоків капіталу. Однак, окрім позитивних наслідків цього процесу, таких, як фінансування дефіциту платіжного балансу, поширення новітніх технологій тощо, збільшення потоків капіталу сприяло і зростанню фінансової нестабільності. Окрім цього, за рахунок полегшеного доступу до інформації та більшої залежності окремих країн від іноземного інвестування глобалізація посилює диспропорції, притаманні внутрішнім ринкам, що значною мірою позначається на частоті виникнення міжнародних фінансових криз. Тому одним із наслідків глобалізації можна вважати надзвичайно швидке поширення різноманітних кризових явищ та збільшення кількості країн, що підпадають під їх дію.

Таким чином, можемо стверджувати, що рівень ризику та нестабільності, притаманний глобальному фінансовому ринку є значно вищим від цього рівня у окремо взятих внутрішніх (національних) економіках.

В той же час роль фінансової глобалізації зводиться переважно до створення інституційних та організаційних умов для поширення кризових явищ, виникнення яких обумовлено об’єктивними макроекономічними чинниками в окремих країнах. Тому ризик фінансової нестабільності, що супроводжує процеси глобалізації, може бути суттєво знижений за допомогою раціональної макроекономічної політики на національному рівні, тісного міжнародного співробітництва та подальшого вдосконалення архітектури світової фінансової системи, спрямованого перш за все на попередження кризових явищ.

Література:

1. Абрамов И.М. Экономические кризисы-катастрофы и пути их преодоления / П.Г. Никитенко (научн. ред.). – Мн.: БГЭУ, 2001. – 119 с.

2. Білорус О. Криза глобалізації та перспективи корпоративного глобалізму// Економічний часопис. – №1. – 2003. – С. 12-18.

3. Богомолов О.Т. Економічна глобалізація – характерна риса ХХІ століття // Економіка і прогнозування. – 2001. – №4. – С. 24-36.

4. Гэлбрейт Дж. Кризис глобализации // Проблемы теории и практики управления. - № 6. – 1999

5. Клочко В.П. Фінансова глобалізація: позитиви і негативи для перехідної економіки // Актуальні проблеми економіки. – 2002. - № 5. – С.43-50.

6. Колодко Г.В. Глобалізація і перспективи розвитку постсоціалістичних країн. – К.: Основні цінності, 2002. – 245с.

7. Лук’яненко Д., Бакаєв О. Глобалізація економічного розвитку: фінансова криза // Ринок цінних паперів України. – 2003. – №3-4. – С.3-14.

8. Майер Л., Шмідт Ф., Шулер К. Як глобалізація веде до кризи світової економіки // Економічний часопис-ХХІ. – 2004. – №2. – С. 8-14.