WEB-ресурс научно-практических конференций

Кульчій І.О.

Інститут законодавства Верховної Ради України; Полтавський національного технічного університету ім.Ю.Кондратюка

ПРОЦЕС РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Недосконала організація та функціонування системи державного управління в Україні породжує кризові явища в усіх сферах суспільного життя. Враховуючи взаємозалежність інститутів влади, політичної системи та системи державного управління, особливо актуальним завданням на сучасному етапі державотворення є утвердження та подальший розвиток демократії, становлення правової держави та громадянського суспільства. Відповідно, простежуємо потребу в науковому осмисленні процесів реформування. Крім того, перетворення, які відбуваються в українському суспільстві, загострення значної кількості проблем його існування та розвитку, зростаюча невдоволеність процесом реалізації і результатом численних реформ знову загострюють питання вироблення оптимальної моделі втілення змін. Разом з тим, зауважимо, що відсутнє цілісне уявлення про процеси реформування у державі з його основними складовими, етапами, проблемами і ризиками. Тому задля відбудови української держави варто сконцентрувати увагу на пошукові, розробці концепцій і програм реформування в системі та підсистемах державного управління.

На думку українських дослідників, сьогодні важливо сформулювати мету і завдання розвитку України, передбачити та спрогнозувати зміни, що мають відбутися у державі, в регіоні, в світі, об’єктивно оцінити існуючі і виникаючі труднощі, вміти їх долати за допомогою різних методів та інструментів цілеспрямованого впливу державних органів. Тобто, потрібно розробити стратегію розвитку держави та стратегічного управління, визначити сутність, зміст, мету, завдання, принципи і методи стратегії розвитку державного управління в Україні[1, с.10]. Наявність чіткого алгоритму розробки системи державного управління дозволить уникнути багатьох помилок і вберегти суспільство від соціальних потрясінь та розбалансування всіх видів ресурсів[3, с.19].

Аналіз показує, що зміни, які відбуваються в українському суспільстві і державі, є неоднозначними, як за назвою, так і за сутністю. Варто врахувати, що Україна формувалася на основі певної моделі державності, властивої радянському періоду, з її бюрократизмом та іншими притаманними рисами. Відповідно дана модель і зараз перешкоджає втіленню демократичних перетворень, спостерігаються ціннісні протиріччя старих та нових управлінських засобів впливу на суспільство та державу.

Багаторічні намагання пристосувати діючу систему державного управління до потреб суспільства у перехідний період виявилися марними. Тому постала необхідність комплексної перебудови існуючої в Україні системи державного управління. Йдеться про реформування всіх гілок державної влади: законодавчої, виконавчої, судової.[2, с.44].

На нашу думку, спочатку необхідно визначити принципи реформування, у відповідності до яких мають формуватися нові управлінські відносини, державно-управлінські зв’язки як у вертикальній, так і в горизонтальній площинах, адже старі зв’язки будуть зовсім не придатні для нової структури державного управління, нових методів його здійснення.

Розглянувши проблеми реформування у системі державного управління та думки науковців, відмітимо теоретико-методологічні засади її реформування: послідовну демократизацію конституційного ладу, в тому числі державного ладу України, підпорядкування реформи органів виконавчої влади принципу відповідальності держави перед людиною, оптимальне співвідношення політики й права , реалізацію принципу верховенства права, дотримання конституційної законності та уникнення політичних і юридичних конфліктів при здійсненні реформ виконавчої влади, побудову системи органів влади в Україні на засадах єдності влади й раціонального розподілу владних повноважень , ефективної взаємодії інститутів держави та місцевого самоврядування, здійснення суб'єктом реформи науково-обґрунтованого управління процесами перетворень державних інститутів та інше.

Реформування системи державного управління України вимагає відповідного критично-конструктивного аналізу досягнень та прорахунків науки і практики і створення досконалішої теоретико-методологічної основи. Складовими останньої мають стати: об’єктивність та історизм; ціннісний, системно-структурний і фундаментальний підходи; органічна єдність теорії та практики; поєднання критичного, раціонального, конструктивного, історичного та інших підходів.

Література:

1. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин: Монографія/ За заг. ред. НижникН.Р. та ОлуйкаВ.М.– 2-ге вид., розш. та доп.– Черкаси: Вид-во ЧабаненкоЮ., 2009.– 382с.

2. ЦвєтковВ.В. Демократія – Управління– Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства: Монографія/ ЦвєтковВ.В., ГорбатенкоВ.П.– К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2001.– 248с.

3. ЧемерисА. Системний підхід до проблеми реформування державного управління/ А.Чемерис, М.Лесечко// Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України.– 2001.– №3.– С.12-21.