WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Лєбєдєва І.Ю.

Одеська національна академія зв‘язку ім. О.С. Попова

ПРОЦЕС ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА РОЛЬ МЕРЕЖІ INTERNET В ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА

Глобалізація світової економіки складна, багатоаспектна проблема, що постійно породжує численні наукові дискусії і тому на сьогодні вона не має простого і однозначного тлумачення. За цим поняттям переховується велика кількість явищ і одночасно протікаючих процесів, а також проблем, які торкаються всього людства і які прийнято називати глобальними проблемами сучасності. Семантично це поняття пов’язане з англійським словом “ Globe ” (земна куля), яке не залишає шансів на існування іншим термінам іншого семантичного коріння типу “ мировизация ” (рос.) або “ мондиалізація ” ( фр .) [1]. З множини вимірювань поняття глобалізації можна виділити два найбільш очевидних:

- загальнопланетарний масштаб інтернаціоналізації світової економіки як логічний результат взаємодії національних економік, які постійно розширювались, коли ця взаємодія набула вигляду транснационалізації , тобто їх взаємного проникнення і переплетіння;

- універсалізація або гомогенізація економічного життя, яка під впливом обміну знаннями, людьми, товарами, культурними цінностями і т.п. все більш тяжіє до єдиних стандартів, принципів і цінностей.

Економічна «глобалізація» являє собою історичний процес, що є результатом новаторства людей і технічного прогресу. Цим терміном називають усе зростаючу ступінь інтеграції країн в усьому світі, обумовлену насамперед торговими і фінансовими потоками. Іноді під ним мається на увазі також рух людей (праці) і знань (технологій) через міжнародні кордони. Глобалізації властиві також більш широкі культурні, політичні й екологічні параметри. Глобалізація відбувається на двох рівнях. Перший рівень - це рівень стихійно-ринкового протікання глобальних процесів, в основі яких лежать постійні і знайомі нам з курсу загальної теорії пошуки виробниками способів мінімізації витрат через використання механізму порівняльних витрат і побудова нових комбінацій спеціалізації, з уточненням, що виробниками тут стали ТНК. Іншими словами, це рівень ринкових механізмів, що стали глобальними. Другий рівень - це рівень міждержавних форм, що компенсують втрату або обмеженість можливостей з боку держави регулювати стихійно-ринкові прояви глобалізації. Обидва рівні були причиною появи цілої гами інституціональних утворень, серед яких лідерство, безумовно, належить ТНК.

І ще один наслідок НТП: на новій технічній базі докорінно змінилися транспортні і комунікаційні умови світової економіки, так важливі для розвитку міжнародних зв’язків. Автомашини, авіація, контейнерні перевезення, комп’ютерні мережі, оптико-волоконні лінії і космічний зв’язок незмірно розширили можливості для переміщення на будь-які відстані людей і товарів, а також для міжнародного спілкування.

У сучасних умовах величезне значення для всієї світової економіки і особливо її міжнародного сектора придбала інформація - економічна, фінансова, політична, науково-технічна. Зі зростанням масштабів економічної діяльності, з розширенням загальних рамок світових ринків - товарних, фінансових, фондових, інтелектуальній власності, ринків послуг, компаній і інвестиційних проектів для прийняття рішень, особливо середньострокового і тим більше довгострокового характеру, потрібний все більший обсяг різноманітної інформації. Процеси глобалізації охоплюють і цю специфічну галузь. Виникає не тільки швидко зростаючий світовий ринок інформаційних технологій, але й ринок міжнародної інформації (різні бази даних), яка сама по собі стає цінним, дорогим товаром, і притому таким, що швидко псується і потребує постійного оновлення і поповнення. Нічого подібного, звичайно, не було раніше. Одним й засобів інформатизації в сучасних умовах стає Інтернет.

Інтернет бере свій початок у 60-их роках минулого століття у США. Стрімко розвиваючись, він отримав наддержавний, всепланетарний статус як «Всесвітня Павутина». Виникнувши як суто технічний засіб передачі інформації, Інтернет перетворився на важливе соціальне явище планетарного масштабу, яке привертає увагу фахівців різних наук, у тому числі соціальної філософії.

Однак історія цієї мережі фактично лише починається, зважаючи на її потенціал та перспективи поступу. Як масове явище Інтернет існує трохи більше десяти років, однак і за цей короткий термін він став невід’ємною частиною життя мільйонів людей нашої планети, перевернув усі наші уявлення про засоби масової інформації, а відтак – про сутність інформації, ліквідував кордони між державами і народами, зробив людей набагато ближчими один до одного. Завдяки Інтернету, інформаційним технологіям і мережевому знанню можна змоделювати завтрашній день людства, побудувати експериментальну модель нашої планети, перспективи її еволюції у всесвіті тощо. Можливості Інтернету не обмежені.

Доступ жителів нашої планети до Інтернету стає однією із важливіших характеристик сучасної доби. Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства визначає вільний обмін інформацією та знаннями однією з демократичних цінностей людства. Типовим є визначення Інтернету як домовленостей, яка дає змогу підтримувати зв'язок між різними комп'ютерними мережами у світі [2].

Процес "інформатизації" не залишає осторонь жодну сферу соціальної активності: від повсякденних практик окремо взятої людини до міжнародних відносин, від сфери дозвілля до виробничих відносин. Це перетворює Інтернет у важливий чинник розвитку, один із головних засобів формування інформаційної культури особи, зважаючи на його можливості як найвпливовішого, найдоступнішого та найшвидшого способу передачі, обробки, зберігання та продукування інформації. Важливою характеристикою мережі Інтернет є можливість подолати відчуття відчуженості, ізольованості у світі, він сприяє сприйняттю світу в усій його повноті, розмаїтті, різнобарвності.

Формуючи інформаційну культуру особистості, Інтернет не лише дає безліч інформації, а й розвиває, навчає, формує особистість, суттєво впливає на всі сторони її соціального життя. Прийнято вважати, що формування інформаційної культури, в тому числі засобами Інтернету, має скласти базовий елемент загальної культури людства. У зв'язку з цим інформаційну культуру найчастіше розуміють як систему, що складається з чотирьох основних компонентів, а саме:

а) культури організації подання інформації;

б) культури сприймання користування інформацією;

в) культури використання нових інформаційних технологій;

г) культури спілкування через засоби Інтернет.

При цьому два останні компоненти формують так званий мережевий етикет.

Нині формується особлива інформаційна культура суспільства, яка спирається на масове залучення до найсучасніших засобів інформації, нових інформаційних технологій, розпочинаючи вже з дитинства, шляхом залучення до різноманітних комп’ютерних ігор, персональних комп’ютерів, інтенсивної шкільної освіти.

Виокремлюються, зокрема, три основні етапи:

1.первісної інформаційної соціалізації особи;

2.освітньо-інформаційного навчання;

3.формування розвиненої інформаційної культури, тоді як основою інформаційної культури можна вважати знання про Інтернет як віртуальне середовище, закони його функціонування та розвитку, розвиток вмінь та навичок орієнтуватися у безмежному просторі всесвітньої павутини [3].

За умов глобалізації, поширення Інтернету як всесвітньої мережі, контроль держави за діями громадян взагалі уявляється нездійсненним. Найочевидніше це проявляється на прикладі функціонування грошей, циркуляція яких уже мало залежить не тільки від урядів і національних банків, а й від національної економіки. Користувачі мережі космополітичні: для них важливі не національна і державна приналежність Інтернет-ресурсу чи послуг, а їхня інформаційна цінність і корисність.

Можна констатувати, що ставши потужним джерелом інформаційної телекомунікації, Інтернет є дієвим засобом формування й розвитку інформаційної культури особистості, забезпечує можливість повного задоволення освітніх, культурних, соціальних, політичних та інших потреб людини, незалежно від її місцезнаходження. Інтернет допомагає подолати відчуття відчуженості та ізольованості в світі, сприяє сприйняттю світу в усій його цілісності та повноті: ідеї, знання, цінності, культура тощо швидко розповсюджуються по всьому світу.

Література:

1. Долгов С.И. Глобализация экономики : новое слово или новое явление? . - М.: Економіка, 1998. - 215 с.

2. Макарова М.В. Електронна комерція: Посібник. – К., 2002. – С. 16.

3. «Про заходи щодо захисту інформаційних ресурсів держави» від 10 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15.