WEB-ресурс научно-практических конференций

К.політ.н. Мазіна Н.Є.

Донецький державний університет управління

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ КРИЗОВИХ ЯВИЩ В УКРАЇНІ У РЕГІОНАЛЬНОМУ ВИМІРІ (на прикладі Донецької області)

Економічна криза в Україні має чітко означену регіональну специфіку. Зміна зовнішньої кон’юнктури на світових ринках (падіння попиту та цін насамперед на продукцію металургійного та хімічного виробництва) та підвищення ціни на енергоносії найбільш болісно вразила старопромислові регіони України (Донецьку, Луганську, Дніпропетровську та Запорізьку області), які традиційно мали статус лідерів регіонального розвитку та забезпечували переважну більшість валютних надходжень країни. Негативні тенденції в економіці регіонів, висока питома вага містоутворюючих підприємств, відсутність можливостей задля впровадження альтернативних видів економічної діяльності невідворотно позначилися на показниках соціального розвитку, вразивши ринок праці та сферу доходів населення, що на тлі стагнації банківської системи створило реальні загрози соціальній стабільності в Україні [1; 2]. Тому у науково-пізнавальному і прикладному сенсі дослідження соціопсихологічного виміру кризи, її впливу на очікування пересічних громадян та суб’єктів ринку становить винятковий інтерес. Актуальність дослідження також полягає у необхідності докладного вивчення регіональних особливостей соціально – політичних орієнтацій населення, які можуть стати як джерелом ймовірного виникнення дезінтеграційних процесів у державі, так і підґрунтям задля консолідації антикризових зусиль.

З огляду на актуальність проблеми, саме спроба обґрунтувати ризики виникнення соціальної нестабільності на регіональному рівні, проаналізувати, як прояви кризи віддзеркалилися у свідомості громадян, що мешкають на Сході країни та розглянути певні аспекти діяльності місцевої влади в умовах економічної кризи і є метою дослідження.

Задля рішення поставлених завдань нами було систематизовано результати власного емпіричного дослідження, (вибіркова сукупність 440 респондентів віком від 18 до 65 років, які відображали генеральну сукупність мешканців Донецької області (статистична похибка вибірки 5%)).

Зниження рівня життя відчули на собі майже 50% громадян. Це сталося, з одного боку, за рахунок зростання споживчих цін, зокрема на продукти харчування та житлово-комунальні послуги, а з іншого - через зменшення доходів, передусім заробітної плати та інших виплат за місцем роботи. Почастішали випадки затримки виплат заробітної плати, пенсій, стипендій. Затримують навіть виплати по безробіттю. Громадяни також потерпають від звільнень, безоплатних відпусток, переведення на скорочений робочий час, неможливості знайти роботу. Через кризу громадяни суттєво обмежили свої витрати. 84,3% економлять, передусім, на харчуванні, відпочинку, одязі, ліках та медичних послугах, що може негативно позначитись на здоров'ї населення. Крім цього, 14,5%, щоб заощадити, не платять за комунальні послуги, 13,7% заощаджують на витратах на транспорт, а 12,6 % - обмежили витрати на телефонний зв'язок.

Вельми небезпечним є те, що у масовій свідомості українців почали формуватися соціальні страхи, що є найбільш небезпечним і погано прогнозованим, для майбутнього країни, фактом. Соціальні фобії, на відміну від розпачу внаслідок матеріальної незахищеності та відчаю індивідуальної назатребувальності соціумом, охоплюють більш глибинний шар свідомості, що не зникає із виправленням соціально-економічної ситуації. Загальновікові фобії, які констатують результати проведеного нами дослідження зводяться до: безробіття (так вважає 89,5% респондентів); невиплати зарплатні (81,2%); зростання злочинності (63,3%); дефолту (35,3%); голоду (22,8%); тяжкої хвороби (12,3%) Найвагомішими вважаються проблеми низького рівня життя (64,15%), низького рівня зарплатні та пенсії (61,21 %), надто високих комунальних тарифів (59,3 %), соціальної незахищеності населення (47,7%), низької якості медичного обслуговування (34,1%), проблеми у банківській сфері (неспроможність сплатити поточні кредитні виплати та відсутність можливості повернути депозити)-(13,6%), міжнаціональних конфліктів (7,7%), міжрелігійних конфліктів (6,3%), занепаду України як самостійної держави (4,2%), 2% опитаних - не хвилює жодна суспільна проблема.

Основа протестних настроїв - це зниження життєвого рівня, невдоволення громадян поступово зростає й може стати таким, що з легкістю переросте у стихійні мітинги й виллється у нелегітимні форми протесту. Варто зазначити, незважаючи на те, що майже половина респондентів потерпає від негараздів, пов’язаних із кризовими явищами у соціальній та економічній сферах суспільного життя, протестні наміри залишаються доволі низькими. Активно виборювати власні права готові тільки 1,5% опитаних.

Показовим є факт, що довіра до місцевої влади істотно вище, ніж до влади центральної. Переважна більшість населення Донецької області вважає, що дії Президента, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України не тільки не сприяють подоланню кризи, а навпаки - поглиблюють її. Державній владі у сукупності довіряє тільки 8,6% респондентів. Значно вищий рівень довіри до місцевої влади, їй довіряють-15,3% респондентів, губернаторам-9,2%, бо саме місцева влада може відігравати вирішальну роль задля зменшення наслідків кризи. Але найбільше люди довіряють керівникам підприємства, де вони працюють-36,1%. Профспілкам довіряє 2,1% респондентов. Аналіз результатів дослідження показав різке зростання недовіри мешканців Сходу України до будь якої політичної сили: політичним партіям довіряють 4,3% респондентів. 24,4 % громадян не довіряють нікому. Така розчарованість у політиці, прояви політичної апатії досить закономірні. Люди перебувають у стані відчаю та шоку, світова економічна криза найбільш болісно вдарила саме по східних, промислових регіонах України, а можновладці та представники політичних сил, нічого не заподіяли задля того щоб запобігти руйнації промисловості та кинули людей на призволяще.

Варто зазначити що найбільш болісно економічна криза вразила ті невеликі обласні центри, існування яких цілковито залежить від функціонування містоутворюючого підприємства, або ті населені пункти, де переважно більшість підприємств належить до певної галузі [2].

Отже у фокусі уваги представленої роботи, знаходилася важлива й недостатньо висвітлена проблема - соціально-психологічні аспекти кризових явищ в Україні у регіональному вимірі. Аналіз результатів проведеного дослідження дозволяє підтримати думку фахівців національного інституту стратегічних досліджень про те, що заходи антикризового регулювання, спроби якого здійснює діюча влада, є вкрай неефективними: дестабілізація економічних процесів посилюється, зростання збитковості суб’єктів господарювання продовжується, падіння рівня життя триває. Проблема подолання соціально-економічних наслідків кризи ускладнюється фактором недовіри населення до влади [2]. Зазначимо, що Схід України і Донбас як її головна частина посідають центральне місце у процесі подолання кризових явищ в економіці країни, який має стати успішним або не успішним залежно від рівня інтегрованості східних регіонів а поглиблення регіональної асиметрії показників економічного та соціального розвитку є вельми загрозливим, оскільки перешкоджає консолідації українського суспільства

Література:

1. Юрчишин В. До весни якого року Україна подолає кризові явища? / Василь Юрчишин. - [Електроний ресурс].-Режим доступу://http://razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=656

2. Жаліло Я.А., Бабанін О. С., Белінська Я. В. Економічна криза в Україні: виміри, ризики, перспективи / Я.А. Жаліло, О.С Бабанін, Я. В. Белінська - [Електроний ресурс].-Режим доступу:// http://www.niss.gov.ua/book/vidannya/kpyza2009.htm