WEB-ресурс научно-практических конференций

К.с.н. Медіна Т.В.

Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича

ПРО ДЕЯКІ ДЕТЕРМІНАНТИ СКОРОЧЕННЯ НАРОДЖУВАНОСТІ

Демографічна криза – надзвичайно актуальна, болюча, життєво важлива проблема, яка раніше з’являлася лише в періоди історичних катаклізмів, руйнації сталих підвалин суспільно-економічного життя, тривалих і виснажливих війн. Консервація існуючої демографічної ситуації може занадто дорого обійтись кожному народу. Виникає закономірне питання про причини її виникнення, наростання і загострення.

Поступове скорочення народжуваності – процес тривалий, пов’язаний із багатьма тенденціями у функціонуванні суспільства. Зокрема, впродовж останніх 200–300 років відбувався відносний поділ шлюбної, сексуальної, репродуктивної поведінки [1]. Урбанізація, індустріалізація і секуляризація були непрямими детермінантами переходу від багатодітності до малодітності . Секуляризація знижувала вплив церкви і підвищувала готовність подружжя до обмеження народжень. Кількість дітей у сім’ї свідомо обмежувалася, вихованню й освіті дітей стали приділяти більшої уваги.

Дослідники-демографи і соціологи сім’ї поки не прийшли до згоди у питанні щодо причин скорочення народжуваності, хоча багато хто вважають, що ці детермінанти обумовлені впливом індивідуалізму у швидко мінливому постіндустріальному суспільстві. У такому суспільстві стандарт життя індивіда визначений, головним чином, його рівнем освіти, ступенем підтримки соціальних цілей, мотивацією персонального розвитку і використання свого таланта, здібностей. Це відноситься і до чоловіків, і до жінок, що однаково прагнуть до одержання власного доходу, до кар'єрних досягнень, економічної і соціальної незалежності. Тим часом вступ у шлюб і/або народження дітей може істотно ускладнити реалізацію цих прагнень, найчастіше для жінок. Саме на це звертає увагу німецький соціолог Ульріх Бек: “Якщо у 50-ті та 60-ті роки на питання: ”Яку ціль Ви переслідуєте в житті?” – люди чітко і ясно відповідали у категоріях “щасливого сімейного життя”: побудувати власний будиночок, купити автомобіль, дати дітям хорошу освіту, то на початку 90-х років чимало людей заговорило іншими категоріями – по необхідності невизначеними – “про самореалізацію”, “пошуки ідентичності”, “розвиток особистих здібностей” [2, с. 143]. Отже, однією з найважливіших причин зниження народжуваності у більшості країн, що переживають депопуляцію, є прагнення до особистого успіху, самореалізації, що сприяє зменшенню потреби в дітях.

Існує й інша теорія для пояснення сучасного стану демографічної сфери й інституту сім’ї. Це так звана концепція “користі”. У її основі лежить пояснення зниження народжуваності внаслідок зменшення корисності дітей для сім’ї, вибору в результаті співвіднесення витрат на їхнє виховання й освіту з потенційним прибутком згодом. Зрозуміло, що з ослабленням власне демографічних нормативно-ціннісних регуляторів і з появою можливості раціоналізувати шлюбну і репродуктивну поведінку люди оцінюють свої витрати і придбання як при ухваленні рішення про вступ до шлюбу або про розлучення, так і при прийнятті рішення про народження дитини.

І в руслі даної теорії існує безліч досліджень, головним чином економічних і економетричних , у яких моделюється стратегія поведінки чоловіка і жінки як економічних акторів. Народження дитини або вибір чоловіка на шлюбному ринку ставиться у цій концепції в один ряд з можливістю придбання інших благ (автомобіля, квартири або навіть забезпеченої старості й ін.). На основі сучасної зверхраціональної поведінки членів американської сім’ї побудована, наприклад, і класична робота Г. Беккера «Трактат про сім’ю» [ Becker G., 1981], у якій поведінка членів сім’ї практично у всіх аспектах сімейного життя порозумівається їхніми перевагами з погляду економічної вигоди [2].

Перебільшення раціонального мотиву в поведінці людей, як і будь-яке перебільшення, спрощує розуміння проблеми. Разом з цим, заперечувати вплив матеріального фактору на репродуктивну поведінку недоречно. Зокрема, постійне зростання вимог суспільства до соціалізації дітей позначається на прокреативних установках населення. У зв’язку з тим, що майбутній соціальний статус дитини пов’язаний з моральними та матеріальними “вкладаннями” в її підготовку до життя, батьки співвідносять цю перспективу із своїми можливостями, що сприяє обмеженню кількості дітей в сім’ї. “Інвестиції у дітей” включають в обов’язковому порядку витрати на забезпечення їм високого рівня здоров’я, прийнятного і комфортного рівня життя, запасу вражень, придбання речей, соціально необхідних в колі ровесників. Найбільших витрат потребує отримання бажаної з точки зору більшості населення вищої освіти. Необхідність успішного соціального старту висуває вимоги до максимально якісної освіти, яка тепер є не тільки платною, але й дорогою. В цілому завищені стандарти життя позначаються на репродуктивній поведінці у вигляді скорочення народжуваності до мінімуму, без забезпечення навіть простого відтворення.

Отже, скорочення народжуваності – тривалий процес, пов’язаний в першу чергу із змінами у ціннісно-нормативній сфері : моральних норм, звичаїв, традицій, релігійних доктрин, спрямованих на підтримання високої народжуваності.

Література:

1. Вишневский А.Г. Воспроизводство населения и общество . Прошлое , настоящее , взгляд в будущее . - М.: Финансы и статистика, 1982; Голод С.И. Стабильность семьи : социологический и демографический аспекты . - Л.: Наука, 1984.

2. Бек У. Общество риска: На пути к другому модерну / У.Бек; [пер. с нем . В. Седельникова и Н. Федоровой ]. – М.: Прогресс-Традиция , 2000. – 384 с.

3. Bесker G.S. Treatise on the Famile . – Cambridge , Mass .: Harvard Univ.Press , 1981.