WEB-ресурс научно-практических конференций

Мусієнко С.В.

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

ЗОВНІШНЬТОРГОВЕЛЬНІ ПРІОРИТЕТИ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ СУЧАСНИХ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВЯЗКІВ

Починаючи з другої половини XX століття спостерігаються процеси поглиблення міжнародних економічних відносин між країнами, групами країн та наддержавними утвореннями, посилюється міжнародний поділ праці, інтернаціоналізація господарського життя.

Набуття членства у СОТ створює значні додаткові можливості для реалізації Україною своїх інтересів у торговельній сфері .

Необхідність активного інтегрування України в світове товариство визначає особливу важливість формування її зовнішньоекономічних зв’язків із країнами світу, серед яких одне із провідних місць належить зовнішньоторговельним зв’язкам.

Дослідження динаміки торгівлі України товарами у 2001-2008 роках дозволяють виділити 2 етапи:

- перший етап (2001-2004 рр.): позитивні тенденції у товарній торгівлі, Україна мала у торгівлі товарами позитивне торговельне сальдо, максимальна величина якого склала у 2004 році - + 3,68 млрд. дол. США;

- другий етап(починаючи з 2005 р.): постійне перевищення імпорту товарів над експортом. У 2008 році величина негативного сальдо балансу товарної торгівлі досягла максимального значення і склала -18,6 млрд. дол. США.

В першому кварталі 2009 року спостерігалася екстраполяція несприятливих тенденцій останніх років: експорт товарів склав 8,33 млрд. дол.. США (60,4% від рівня 1-го кварталу 2008 року), імпорт товарів - 9,77 млрд. дол.. США (51,9% від рівня 1-го кварталу 2008 року), а від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами за 1-й квартал 2009 року склало 1,44 млрд. дол. США [3] .

У табл. 1 представлено інформацію щодо географічної структури експорту товарів із України до інших країн світу.

Таблиця 1. Географічна структура експорту товарів із України за 2001-2008 роки, % (розраховано автором за даними Держкомстату [3])

Дослідження географічної структури експорту України дозволяє зробити наступні висновки:

- по-перше, протягом 2001-2008 років мало місце звуження регіональної структури експорту товарів із України: так, якщо в 2001 році сукупна частка регіону СНД та Єврорегіону у експорті товарів із України становила 59,8%, то вже в 2008 році на їх частку припадало 65,0%;

- по-друге, варто підкреслити різновекторні тенденції у структурі українського експорту: протягом 2001-2008 років частка в експорті країн СНД стабільно зростала, в результаті чого вона збільшилась із 24,1% у 2001 році до 35,6% у 2008 році, що є свідченням поглиблення співпраці у експорті із регіонами СНД. У той же час частка експорту до країн Європи зростала лише протягом періоду 2001-2003 років – із 35,7% до 39,7% (у т.ч. частка експорту до ЄС зросла із 31,6% до 35,7%). Протягом 2004 -2008 рр. спостерігалось скорочення частки українського експорту до країн Європи – із 39,7% у 2002 році до 29,5% у 2008 році, у т.ч. скорочувалась і частка ЄС – із 35,7% у 2003 році до 27,1% у 2008 році.

Таким чином, можемо констатувати, що поступово Україна втрачає свої експорті ринки як в Європі взагалі, так і в ЄС зокрема.

У той же час варто зазначити, що Україна має певні перспективи на ринку країн ЄС, що обумовлено існуванням низки значимих конкурентних переваг, а саме: високий експортний та науково-технологічний потенціал (який створює можливості для виробництва та експорту високотехнологічних товарів), вигідне географічне положення та порівняно низькі виробничі витрати (що забезпечує перевагу, передусім, перед європейськими виробниками) [7].

У регіональному аспекті одним з пріоритетних напрямів у зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами СНД. Проте, останнім часом, мають місце несприятливі тенденції у розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України і з країнами регіону СНД: умови проникнення українських товарів на ринок СНД постійно погіршуються – як внаслідок застосування приймаючими країнами протекціоністських заходів, так і внаслідок низької конкурентоспроможності товарів українських підприємств порівняно з високотехнологічними товарами західних фірм або дешевими товарами з Китаю та країн Південної Азії [5].

За таких умов актуальним є питання регіональної диверсифікації зовнішньої торгівлі України, яка може бути реалізована за рахунок поглиблення співпраці із країнами Азії, передусім із Китаєм, що може бути обумовлена наступними причинами:

- по-перше – регіональна диверсифікація забезпечить скорочення залежності українського експорту від регіонів ЄС та СНД;

- по-друге – внутрішній ринок Китаю володіє високою потенційною місткістю, що у сукупності робить його високо привабливим для українських експортерів;

- про-третє – в умовах глобальної економічної кризи економіка Китаю збереже високі темпи зростання (згідно прогнозів Світового Банку, зростання ВВП Китаю становить 7,2% у 2009 році [8] ), що створить умови для високого внутрішнього попиту, у т.ч. і попиту на товари українського експорту.

Основними позиціями українського експорту до Китаю в 2008 році були продукція чорної металургії, хімічної промисловості, мінеральні продукти, машинобудування, а також деревина та вироби з неї, у т.ч. паперова маса.

Серед країн СНД Україна посідає 3 місце за обсягом двосторонньої торгівлі з Китаєм, а про важливість Китаю для української економіки свідчить те, що КНР входить до першої десятки найбільших зовнішньоторговельних партнерів України [4].

Найперспективнішими сферами торговельно-економічного партнерства з Китаєм є галузі авіаційних та аерокосмічних технологій (реалізація проектів щодо виведення супутників, створення платформ мікросупутників і просування проекту космічного повітряного старту,реалізація українсько-китайських спільних проектів з АНТК ім. Антонова, Дніпропетровським КБ "Південне" тощо) [4].

Таким чином, проведене дослідження дозволяє нам сформулювати 3 групи стратегічних зовнішньоторговельних пріоритетів України в сучасному глобальному середовищі:

1. відновлення домінуючих позицій на ринках країн СНД, що може бути досягнуто за рахунок реалізації інтеграційних та коопераційних стратегій українських компаній, підвищення рівня конкурентоспроможності українських товарів;

2. зайняття нішевих позицій на ринках країн ЄС, що може бути досягнуто передусім за рахунок адміністративної, організаційної та інформаційної підтримки компаній експортерів;

3. регіональна диверсифікація зовнішньоторговельних зв’язків за рахунок налагодження співробітництва із компаніями країн Азії у високотехнологічних сферах, в яких Україна володіє науково-дослідним та кадровим потенціалом, а саме ? електроніка, електротехніка, приладобудування, авіаційна промисловість.

Література:

1. Грушко О. О. Зовнішня торгівля та її вплив на економіку України // Науковий вісник. – Чернівці, 2008. – Вип. 1, ч. 2 (10): Економічні науки. – С.239–247

2. Еврокомиссия понизила прогноз ВВП еврозоны на 2009 год [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.belta.by/ru/news/cis_balt?id=365497

3. Зовнішня торгівля України в 2008 році: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua

4. Кун А.Ю. Внешнеэкономическая деятельность: Украина-Китай: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bufes.iatp.org.ua

5. Макогон Ю., Черниченко Г., Смірнов О. Зовнішні економічні зв’язки України та Росії: інвестиційно-екологічний аспект //Економіка України. – 2008. - №4.– С. 78 – 83.

6. МВФ снизил прогноз ВВП стран СНГ: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: //http://news.finance.ua/ru

7. Пугач Н. Ю. Зовнішня торгівля: проблеми її розвитку // Управління розвитком. – Х., 2008. – N 4. – С. 15–16.

8. Quarterly Update: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://siteresources.worldbank.org/INTCHINA/Resources