Шемахова Н.С.

Донецький національний університет

Проблема архетипу надлюдини

Будь-які значущі, масштабні процеси у суспільно-політичному житті спричиняють глибокі сутнісні зміни у свідомості кожної людини, що є невід’ємною складовою даного суспільства. За таких умов зазнають трансформації самі засади світоглядної позиції особистості: змінюються моральні орієнтири, цінності та вірування людей. Виникає питання, чи ці зміни на краще? Перед сучасним світом нині гостро постало питання духовної убогості. Це зумовлено тим, що поступово руйнуються вічні, священні образи, на яких протягом тисячоліть тримається організація усього суспільного життя. Проблема руйнації «вічних», архетипічних образів торкнулася і України, а тому вирішення питання впливу даного процесу на перспективи розвитку суспільства є дуже актуальним для сьогодення.

Архетипи є змістом колективного несвідомого.

Колективне несвідоме ідентичне у всіх людей, це глибинний прошарок підсвідомості, що є основою душевного життя кожної окремої особистості і у той же час лишається практично недосяжним для усвідомлення. Несвідоме можна спрощено уявити у вигляді сфери, на поверхні якої буде порівняно тонкий прошарок особистісного несвідомого, це те, що людина може пізнати, осягнути своїм розумом, це те, що відкривається завдяки терапевтичним заняттям, гіпнозу, проявляється у снах і таким чином створює доволі цілісну картину і підіймається на рівень свідомого. Глибинна сфера, що знаходиться за особистісним несвідомим – колективне несвідоме; це те, що не можливо пізнати і осягнути за допомогою раціонального людського мислення.

Отже архетипи за своєю сутністю – це комплекси переживань, недоступні спогляданню образи, які людина пізнає через архетипічні уявлення, що, у свою чергу, виявляються у символах (ритуалах, догматах тощо) і направлені на укріплення свідомості. Архетипи є захистом проти небезпек несвідомого.

Одним з таких вічних образів є архетипічний образ надлюдини. Архетип надлюдини – це образ істоти, що перевершила можливості людської природи, однак він не є ідеальним; це також показник можливостей людини і відображення їхньої межі у визначений період розвитку даного суспільства. Образ надлюдини – це суть утілення всіх культурних досягнень суспільства у визначену епоху. На протязі історії людства він знаходив своє відображення у різноманітних формах. Надлюдина – напівбог, герой, цар, жрець, науковець, чарівник, геній, першолюдина тощо.

Образ надлюдини з’явився за часів виникнення міфологічного мислення. Саме у міфах вперше чітко вимальовуються образи полубогів та героїв. Подальший розвиток ідеї пов ’ язаний , у першу чергу, із розвитком таких світових релігій як християнство та буддизм (образ Ісуса Христа, Будди). За часів Відродження та Просвітництва виникає декілька трактувань поняття надлюдина: геній (Леонардо да Вінчі), всемогутній правитель («Государ» Н.Макіавеллі) та ін. У ХІХ-ХХ сторіччі було створено цілковито новий тип – надлюдина, що є абсолютно незалежною від Бога (Ф.Ніцше).

Спочатку людина не замислюється над значенням архетипічного образу, бо цей образ є для неї повним змісту, але з плином часу зникає зв’язок між символом (обрядом, образом) та його значенням. Символ втрачає свою сутність і відштовхується, як непотрібний. Але архетипічний образ лишається і людина шукає нові форми, нові символи, які можна було б заповнити змістом вже існуючих уявлень. Так, наприклад, європеєць-християнин, втративши зв’язок між символом та змістом архетипічного образу надлюдини, боголюдини Ісуса Христа, шукає нове втілення для даного архетипу і може знайти його у чужорідному, але новому і ще зрозумілому образі Будди, Мухамеда тощо.

Цей процес пошуку нових символів для архетипічних образів відбувається на протязі усієї історії розвитку людства. Якщо у традиційному суспільстві ми бачимо природній еволюційний розвиток архетипічного образу надлюдини, то у суспільстві нового часу – це штучна модифікація, яка має за мету оволодіння свідомістю суспільства задля утримання панування певного класу. Архетипи зумовлюють попередню здатність до поведінки того чи іншого типу, а тому у сучасному світі їх використовують для програмування діяльності кожної окремої людини і суспільства в цілому. Відбувається переосмислення або часткова підміна окремих елементів образу надлюдини, що веде до руйнації, деградації даного образу; а оскільки архетип надлюдини є відображенням культурного розвитку суспільства у певну епоху, така підміна, як наслідок, може призвести до деградації суспільства.

Література

1. Ницше Фридрих . По ту сторону добра и зла: Сочинения / Ницше Фридрих . – М.: Эксмо ; Х.: Фолио , 2005. – 848 с.

2. Фрейджер Роберт. Аналитическая и индивидуальная психология. Карл Юнг и Альфред Адлер / Фрейджер Роберт – СПб.: Прайм – Еврознак , 2007. – 125 с.

3. Юнг К.Г. AION : исследование феноменологии самости / Юнг К.Г.; [перевод Собуцкого М.А.] – М.: Рефлбук ; К.: Ваклер , 1997. – 330 с.

4. Юнг К.Г. Об архетипах коллективного бессознательного / Юнг К.Г. ; [перевод А.М.Руткевича ] [Электронный ресурс] – Режим доступа к тексту: http://www.jungland.ru/node/1596.

5. Юнг К.Г. Попытка психологического истолокования догмата о Троице / Юнг К.Г; [перевод А.М.Руткевича ] [Электронный ресурс] – Режим доступа к тексту: http://www.jungland.ru/node/692.