WEB-ресурс научно-практических конференций

Величко А.В.

Дніпропетровський національний університет ім. О. Гончара

ОКРЕМІ АСПЕКТИ ТРАНСФЕРУ ТЕХНОЛОГІЙ ВІД РОЗВИНЕНИХ ДЕРЖАВ У КРАЇНИ, ЩО РОЗВИВАЮТЬСЯ

В глобалізованому економічному просторі міжнародний трансфер технологій відбувається не лише між державами, які знаходяться на одному рівні економічного розвитку, але й країни, що розвиваються, також можуть бути реципієнтами технологій, тому необхідно висвітлити основні аспекти трансферу технологій у напрямку від центру до периферії світового господарства. Актуальність цього дослідження полягає у можливості пошуку бар'єрів на шляху скорочення технологічного відставання країн, що розвиваються.

Розвинені країни та країни, що розвиваються, значно відрізняються своїм технічним рівнем, інженерною історією і технологіями, які відповідають їх факторній забезпеченості. Для трансферу технологій важливим є технологічний розрив між розвиненою державою і країною, що намагається адаптувати технологію.

З одного боку більший розрив є передумовою того, що більша кількість технологій може бути передана в країну, що розвивається [1], проте такі технології повинні бути достатньо відомими для створення попиту на них.

Проекти, що раніше були невідомі, завдяки торгівлі стають доступними для більшої кількості гравців з різних країн. Завдяки опредмеченій природі технології в даному випадку це приводить до поширення технології для більшої кількості її потенційних користувачів.

З іншого боку, на думку Blomstrom and Sjoholm , чим більше технологічний розрив, тим складніше буде розуміння провідної технології [2], тому в даному випадку частіше відбувається трансфер застарілих технологій, які ближче до технологічно рівня країни-реципієнта і в залежності від швидкості адаптації технології технологічний розрив буде скорочуватись або зростати.

Дані точки зору є справедливими, тому досить складно визначити домінуючий фактор.

Проте, оскільки країна, що розвивається, буде одержувати скоріше застаріле знання, то з огляду на вирішальну роль інноваційних технологій у збільшенні ВВП на душу населення, дані країни так ніколи і не досягнуть рівня розвинутих країн.

В [3] наполягають, що географічна відстань істотно впливає на трансфер технологій. Проте інтенсивність міжнародної торгівлі зменшує цю залежність, оскільки накопичення знань через торгівлю не залежить від географічних відстаней.

Також важливе значення має сумісність культур або обладнання країни-реципієнта і країни-цедента . Технології і підходи до вирішення окремих проблем в різних культурах повинні бути сумісними. Одержання технологій стороннього культурного походження країнами, що мають інші ідеї, деяким чином забарвлюється і ускладнюється культурним фоном.

Довгострокові торгові відносини та відсутність географічної віддаленості приводять до вирівнювання «технологічних пакетів» [3].

Результати впровадження технології, одержаної країною, що розвивається, від розвиненої держави також залежать і від рівня підготовки робочої сили першої, оскільки виробництво продукції на складному устаткуванні малокваліфікованою робочою силою приводить до зниження продуктивності [4], тому в окремих випадках впровадження інноваційних технологій у країнах з некваліфікованою робочою силою може обумовити тільки збитки.

Basu і Weil [5] також наголошують і на доречності технології з точки зору капіталоозброєності праці. Згідно із [6] більшість інноваційних технологій є несумісними для використання у країнах, що розвиваються. Дана ідея також підтверджується і в [7], де вказується, що не тільки розбіжності у забезпеченості факторами, але й також розбіжності у фізичних, економічних і соціально-побутових умовах підіймають питання стосовно доцільності і доречності конкретної технології для окремої країни.

Отже, у випадку трансферу технологій до країн, що розвиваються, існує декілька обмежуючих даний процес факторів, природа яких полягає у специфіці таких країн. Для скорочення технологічного розриву необхідне істотне покращення окремних системних елементів. Так слабка наукова сфера даних держав обумовлює неготовність до адаптації інноваційних технологій та нестачу кваліфікованих кадрів. Більш того наявні потреби більшості країн, що розвиваються не потребують впровадження провідних технологій. Тому, ймовірно, для більшості таких країн скорочення технологічного розриву виглядає малоймовірним.

Література:

1. Wang , Jian Ye (1989). "Essays on International Trade, Technology Transfer and Growth." Columbia University , Ph.D.;

2. Blomstrom , Magnus and Fredrik Sjoholm (1998). Technology Transfer and Spillovers: Does Local Participation with Multinationals Matter ?, Stockholm School of Econ and NBER; Stockholm School of Econ;

3. Eaton, Jonathan and Samuel Kortum (1995). "Trade in Ideas: Patenting and Productivity in the OECD." NBER Working Paper (5049);

4. Lall , Sanjaya (1992). "Technological Capabilities and Industrialization." World Development 20(2): 165-86;

5. Basu , Susanto and David N. Weil (1998). "Appropriate Technology and Growth." Quarterly Journal of Economics 113: 1025-1054;

6. Acemoglu , Daron and Fabrizio Zilibotti (1998). "Productivity Differences." Institute for International Economic Studies, Stockholm , Seminar Paper( 660);

7. Evenson , Robert E. and Larry E. Westphal (1995). Technological Change and Technology Strategy. Handbook of Development Economics, Volume 3 . J. Behrman and T. N. Srinivasan . Amsterdam , Elsevier