WEB-ресурс научно-практических конференций

Гребінь С.М.

Запорізький національний університет, Україна

НОВА ПАРАДИГМА ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМА ПОТЕНЦІАЛУ ДИТИНСТВА

Після переходу України від періоду відносної економічної стабілізації до періоду інтенсивного розвитку передбачається перехід кількісних технологічних змін у якісні, коли швидкість обробки інформації призведе до появи штучного інтелекту [1].

На наш погляд, в основі прогнозованого нового етапу будуть лежати досягнення творчої думки в науково-освітній сфері, в культурі і мистецтві. Вирішальним фактором розвитку країни стане загальнокультурний і інтелектуальний потенціал нації. Саме його темпи зростання та масштаби будуть визначати темпи економічного і соціального рівня держави. Відповідно, домінувати в якості товарів і послуг на майбутніх світових ринках, визначати конкурентоспроможність держави у світовій економіці буде все те, що є продуктом розвитку культури і науки.

Тому зростає актуальність питання про пріоритетність формування в Україні дієздатного суспільства майбутнього, де на чільне місце ставиться особистість, людина, як творець, носій культури та наукових досягнень [1].

Сучасний світ динамічно розвивається. В цих умовах Україна і сьогодні відчуває потребу в інноваційно мислячих кадрах. Відомо, що наша держава чекає молодих фахівців, здатних реалізувати найсміливіші плани та проекти в сфері науки, освіти, промисловості. Тому, на наш погляд, всі сили наукового співтовариства країни повинні бути спрямовані на формування, виховання індивіда нового тисячоліття, на розвиток самостійної, розумної, мислячої, відповідальної особистості, адекватної сучасному світу. І ц е питання все більше набирає актуальн ості у наш час.

Багато досліджень показують, що якість людського капіталу на 70% формується в дитинстві і залежить від батьків і середовища, в якому виростають діти. Високотехнологічна середа, розвинені сервіси дитинства, якісна підготовка батьків - ось ті умови, які сприяють вихованню конкурентоспроможної нації[3].

Всім відомо, що легше створити щось нове, ніж виправляти помилки або переробляти старе. Таким недоторканим, чистим матеріалом є наші діти, свідомість яких, в силу природних і вікових особливостей, відкрита для всього нового. І саме діти, на наш погляд, повинні стати ключовим об'єктом і суб'єктом формування майбутнього [2] .

Інновації в людину були завжди самими окупними, особливо це стосується вкладень в дитинство [3] .

Для України, як і для всього світового співтовариства, настала пора переглянути статус дитини в сучасному світі. Сучасне суспільство має відмовитися від «відкладеного на потім життя» на користь повноцінного життя дитини тут і сьогодні [3] .

В умовах швидко мінливого світу необхідна особлива практика, нова освітня парадигма, яка робить акцент на розвитку відкритого, гнучкого мислення, виховання людини, адекватно реагуючої на різні неординарні життєві ситуації. Треба докласти усіх можливих зусиль у політичній, соціальній і культурній галузях, щоб сформувати узгоджений і реалістичний стандарт Національного плану дій щодо прав дитини і дитинства в цілому, подумати про перерозподіл суспільного багатства на користь дітей.

Тільки високоосвічена частина суспільства може в майбутньому належати до несучої конструкції соціуму. Необхідно зробити якісну освіту більш доступною, поліпшити умови для всіх дітей, підвищити якість педагогічної праці настільки, щоб з наших шкіл і вузів вийшла плеяда новаторів, здатна зробити інноваційний рух необоротно поступальним.

Недолік інноваційно мислячих людей - загальносвітова проблема. Тому до системи освіти пред'являються зараз особливо серйозні вимоги - підвести учнів у ході освітнього процесу до таких видів діяльності, які сприяють формуванню інноваційного мислення, вмінню мислити мовою проблеми створення нового [3] .

Отже, розвиток потенціалу людської особистості - ось стратегічне завдання переорієнтації нової політики по відношенню до дитинства в умовах ринку. Основним багатством і перспективою країни є освічені люди і кваліфіковані кадри. Тому необхідно піклуватися про розвиток інтелектуального потенціалу нації, формувати ринкову економіку в Україні, засновану на знаннях, будувати нову економічну парадигму, враховуючи першочергово потреби майбутнього нації – наших дітей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абакумов С. Культурный и научно-образовательный потенциал нации - решающий фактор развития российского государства и общества в XXI веке / Абакумов С. // Электронный ресурс. – Режим доступа: http://kadry.viperson.ru/wind.php?ID=287285&soch=1.

2. Украинец Л. В. Детство и детскость в философско-антропологическом контексте: дис. … кандидата ф и лософских наук: 09.00.04 / Украинец Лилия Викторовна. – Харьков, 2006. – 226 с .

3. Детство как стратегический и инновационный потенциал России: материалы Уральской международной выставки и форума промышленности и инноваций «ИННОПРОМ — 2010», Екатеринбург, 15-18 июля 2010 г . / Электронный ресурс. – Режим доступа: http://www.midural.ru/news/exposition/100431/