WEB-ресурс научно-практических конференций

Савчук К. Д.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана, Україна

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА

Інтернаціоналізація як попередня складова глобалізації, вважається однією з найважливіших рис сучасного економічного розвитку і господарського життя. Її сутність полягає у формуванні всебічних та стійких взаємовідносин у міжнародній сфері, побудованих на ґрунті міжнародного поділу праці, що являє собою продовження поділу праці всередині країни, але вже на більш масштабному рівні. Іншими словами це своєрідний процес об’єднання країн з метою кооперування виробників для спільного випуску кінцевої продукції та її майбутньої реалізації.

Глобалізація, як похідна від інтернаціоналізації, має набагато серйозніші передбачення, масштаби, характер та глибші перетворення. Глобалізація являє собою невід’ємну частину сучасної світової системи, в умовах якої економічний розвиток в національному масштабі та зовнішньо економічні зв’язки нерозривно пов’язані один з одним.

Багато науковців та носіїв економічної думки визначають саме подолання світової фінансово-економічної та енергетичної кризи першої половини 70-х років ХХ століття, як один із найважливіших моментів для стрімкого розвитку глобальних процесів в економіці багатьох розвинутих країн світу. Вагома перевага глобалізації на той час проявила себе в подоланні причин багатьох конфліктів, особливо які створювались через розрізненість соціально-культурної сфери на рівні соціуму та інформаційно-психологічних факторів. Глобалізація неначе штовхала до подолання проблем загальними зусиллями багатьох країн, що зробило кожного учасника частиною одного потужного механізму. Тобто починаючи з 70-х років, глобалізація стала двигуном подолання багатьох економічних та фінансових негараздів того часу через оперативність, узгодженість та злагодженість дій багатьох країн з метою подолання кризи.

Слід відмітити, що саме завдяки глобалізації у 80-х – 90-х роках ХХ ст. практично в усіх країнах з ринковою економікою була створена необхідна для роботи з іноземними інвесторами інфраструктура. Відбулося створення більш гнучкої та відносно стабільної міжнародної валютної системи, яка більше не була пов’язана із золотою грошовою масою. Що технологічно сприяло забезпеченню швидкої фінансової глобалізації на тлі постійного зростання потреб у фінансових ресурсах, як з боку розвинених країн, так і з боку великої кількості нових незалежних країн, що утворювались в цей період.

Динамічно просунулась справа уніфікації національного законодавства у сфері бізнесу та інвестицій. Саме в цей час відбувається остаточне становлення позицій ТНК – основного джерела приватних інвестицій у світову економіку. Розвинені країни, спільно із міжнародними фінансово-кредитними організаціями, починаючи з 1995 року, наполегливо працюють над створенням правової бази міжнародного ринку капіталів – Багатосторонньої угоди про інвестиції (БУІ). Основним елементом цієї угоди треба визначити ідею переважання пріоритетів міжнародних операторів фінансового ринку над пріоритетами, які встановлюються національними системами. Тобто капітали отримують змогу вільного руху, мають право «приходити» та «йти» з «національних економік», керуючись виключно власними корпоративними інтересами. При цьому їх свобода має бути забезпечена національними судовими інстанціями, які при необхідності «можуть притягнути до відповідальності будь-якого прем’єр-міністра, якщо інтереси цього капіталу будуть знехтувані».

Саме у 80-ті -90-ті роки ХХ ст. остаточно сформувалася система інститутів та інструментів глобального впливу на рух фінансових засобів у всіх значних ланках світового господарства, яка ввібрала в себе:

· національні фінансові інститути;

· міжнародні фінансові інститути;

· приватні фінансові інститути;

· світову резервну валюту;

· глобальний борг;

· феномен глобального ризику;

З часом роль фінансових інститутів значно підвищувалася, особливо після домінування концепції монетаризму у багатьох країнах світу при формуванні економічної політики. Прямопропорційно їх розвитку, очевидно, що політика держави вже не є повністю самостійною, навіть на національному рівні. Оскільки вона знаходиться у системі зв’язків з фінансовими інститутами та багатьма їх інструментами, що обслуговують та забезпечують глобальний рух капіталів, фінансових засобів та різноманітних віртуальних потоків. Загалом в глобальному русі капіталів, чи не провідну роль відіграють міжнародні валютно-фінансові інститути, такі як Міжнародний валютний фонд (МВФ), функції якого значно трансформувалися у процесі становлення глобальної економіки, Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк) МБРР, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС), Банк міжнародних розрахунків (БМР), Паризький та Лондонський клуби, тощо.

Підсумовуючи все вище зазначене, важливо зауважити, що з проявом часу та тривалих перетворень, «шалена» пристрасть до глобалізації та кількість прихильників почали спадати. Саме поступове захоплення світу глобалізацією показали інші аргументи, основані на дослідженні процесів економічної глобалізації. Певні причини та вагомі аргументи, підтверджені багатьма доказами реалій світу призвели до формування негативного ставлення до всіх процесів, пов’язаних з глобалізацією. Мається на увазі той факт, що з часом глобалізація продемонструвала «іншу сторону медалі». Тобто окрім вигідних переваг на стадіях динамічного розвитку глобалізаційних процесів під час економічних негараздів, коли формування глобальної світової економіки було вкрай необхідно для об’єднаного «лікування» кризових явищ – людство зітнулось з іншою низькою не менш серйозних проблем, більшість з яких дуже тісно пов’язані з наслідками глобалізаційних перетворень.

Одна з найважливіших проблем глобалізації сьогодення пов’язана з тим, що структура глобального фінансового ринку стала надзвичайно складною, як з теоретичної, так із практичної та технологічної точки зору – що дає змогу значно посилювати загальну нестабільність усієї глобальної системи як у скрутні та кризові часи, так і безперешкодно створювати зайві ризики під час будь-яких економічних коливань та змін. Пов’язаність фінансових ринків призводить до того, що при найменшому економічному коливанню на одному з ринків, за принципом «доміно», миттєвою «хвилею» чіпляє і інші ринки, що як результат не може не сказатися негативно на світову фінансово-економічну систему. Ці тенденції призводять до не контрольованості як глобальної економіки пов’язаних між собою країн, так і до ймовірної загрози економічної безпеки кожної окремої країни.

Також важливо зазначити, що під час підвищення нестабільності глобального фінансового ринку існує пряма загроза економік країн, що розвиваються та країн з перехідною економікою. Що пояснюється залежністю фінансових систем цих країн від глобального фінансового ринку. Для країн, що розвиваються також виникає питання фінансово-інвестиційної асиметрії та нерівності світових фінансових ринків. Розвиток фінансової глобалізації стимулюється нерівномірністю економічного розвитку і розподілення фінансових ресурсів. Основним виявом фінансово-інвестиційної асиметрії є випереджальний розвиток фінансових ринків та формування соціально-економічного розриву між невеликою групою країн-глобальних лідерів та іншими країнами світу.

З точки зору сьогодення, слід зазначити, що фінансовий сектор багатьох країн у вигляді тенденцій світового бізнесу, а загалом і економіки країн бурно відреагували на ряд серйозних проблем та наслідків змін спричинених глобалізацією – з’явились антиглобалізаційні процеси.

Яскравим доказом серйозності проблем, пов’язаних з глобалізацією – є саме зміни, впроваджені впродовж тривалого періоду розвитку глобальної світової економіки. Як результат можна розглядати сучасну світову фінансово-економічну кризу – це перший виняток, коли криза досягла глобальних масштабів. Людство не тільки не навчилось вирішувати проблеми такого ґатунку, але нажаль і не має належного досвіду в вирішенні глобальних кризових явищ, які вражають економіки багатьох країн за принципом «доміно». Через нестабільність та кризові явища в основних сферах глобальної економіки поширюється рецесія. Саме кризові явища та нестабільність в основних сферах глобальної економіки – відображають структурні суперечності сучасного економічного розвитку та кризу регулювання національних та міжнародних фінансових процесів.

Список використаних джерел:

1. Лукьяненко Д.Г. Инвестиционный глобализм: современные проблемы экономических исследований / Д.Г. Лукьяненко // Рынок ценных бумаг Украины. – 2002. – №5-6. – С. 17-21.

2. Долгов С.И. Глобализация экономики: новое слово или новое явление? / С.И. Долгов. – М.: Экономика, 1998. – 213 с

3. Бакаєв О.Л. Розвиток фінансових ринків в умовах глобалізації: Дис. канд. екон. наук. – К.,КНЕУ, 2005.

4. Білорус О.Г. Глобалізація і безпека розвитку, Київ, 2001