WEB-ресурс научно-практических конференций

Вишневський Є.І.

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана

СУЧАСНА ПРОБЛЕМАТИКА РЕФОРМУВАННЯ СВІТОВОГО ФІНАНСОВОГО СЕРЕДОВИЩА

“Глобализация — величайшая афера XX века”

Линдон Ларуш

“Globalization is not something we can hold off or turn off . . .

It is the economic equivalent of a force of nature -- like wind or water.”

Bill Clinton

“Globalization presumes sustained economic growth.

Otherwise, the process loses its economic benefits and political support.”

Paul A. Samuelson

Феномен глобалізації, до якого в кінці ХХ – на початку ХХІ ст. прикута пильна увага як науковців і політиків, так і всього соціуму є чи не найбільш контроверсійним у сучасній соціальній науці, та по різному оцінюється представниками науково-економічних шкіл, політичних партій і рухів [ 7 ]. Проте важко заперечити той факт, що глобалізація, а точніше фінансова глобалізація, являється одним з основних факторів, що вплинув і впливає на формування теперішньої світової фінансової системи та в той же час створює нове глобальне середовище функціонування для суб’єктів фінансової діяльності. Спричинені глобалізацією структурально-трансформаційні зміни в світовій економіці разом з фінансовою лібералізацією починаючи з 70-х років XX століття призвели до формування глобального фінансового ринку, пік розквіту якого припадав на першу декаду ХХІ ст. [8].

Проте неочікуваний спад, який розпочався на ринку нерухомості США в 2006 році, з часом переріс в Світову фінансова кризу, яка наочно продемонструвала всі слабкі місця існуючого світового фінансового устрою. І що найголовніше, криза призвела до стрімкої революції у поглядах на фінансовий сектор економіки та спричинила справжній резонанс у світовій спільноті. Підтвердженням цьому є надзвичайно велика кількість коментарів та пропозицій, наукових праць, досліджень, резолюцій, законів, дискусій щодо шляхів реформування фінансової справи. Починаючи від галузевих лобістів та міжнародних регуляторів і до простих індивідуумів - усі сповнені ідеями.

На даний момент можна виявити доволі багато справді актуальних напрацювань, що вже внесли значний вклад у аналіз причин кризи та шляхів реформування фінансів. Деякі з них можна побачити на Рисунку 1.

Рис. 1. Пропозиції фахівців щодо реформування світових фінансів

Їх авторами є: економісти - Нуріель Рубіні, Пол Кругман та Джозеф Стігліц, чиновники – Бен Бернанке, Марвен Кінг та Жан-Клод Тріше, фінансові аналітики – Ерік Нюман, Роберт Пестон та Джим О’Нілл, політики – Барак Обама, Ангела Меркель та Дейв Камерон. Серед напрацювань вітчизняних фахівців можна виділити праці Антона Філіпенка та Олександра Барановського.

Як бачимо, необхідність проведення кардинальних змін у фінансовому секторі не викликає сумніву ні у політиків, ні у економістів, ні у суспільства в цілому, і, на перший погляд, це єдина обставина в якій спостерігається єдність думок та поглядів. Адже – наскільки не однорідна світова спільнота, настільки і різні в ній погляди на реформи і реформування. Проте завдяки старанням світових лідерів, на Пітсбургському саміті Великої двадцятки (G-20) серед глобальних регуляторів (МВФ, Банк для міжнародних розрахунків або Базельський комітет, ФРС США, ЄЦБ та інші провідні центробанки ) були досягнуті певні домовленості щодо принципів фінансових реформ [3]. Не зважаючи на те, що їх зміст не був опублікований, аналіз перебігу реформування фінансового сектору в більшості країнах світу (і зокрема в країнах G-20) дає можливість зробити висновок, що проведення глобальних фінансових реформ має три рівні [8, 2].

Перший, національний рівень є основоположним. Дана обставина спричинена не лише тим, що запорукою стабільності глобального фінансового сектору є стабільність національних фінансових ринків, а й тим, що уряди країн вирішили, що краще посилити регулювання фінансового сектору на національному рівні ніж довести ситуацію до неминучості створення Єдиної глобальної організації контролю фінансової діяльності втрачаючи при цьому монетарні важелі впливу на економіку [15]. На даному рівні стабільність державних фінансів виноситься на перше місце і являється запорукою нормального функціонування фінансової системи. Реформування національного фінансового сектору зводиться до проведення якісних структурних змін в банківській системі та на фондовому ринку, державної підтримки системних банків та впровадження швидкої процедури банкрутства проблемних компаній, створення нових та розширення повноважень старих регуляторних органів та основ діяльності рейтингових і аудиторських агентств, перегляду методів оцінки надійності фінансових інститутів, відокремлення традиційних банківських операцій (таких як залучення депозитів) від торгівлі цінними паперами. Всі перераховані заходи спрямовуються на відновлення довіри до фінансового сектору та його стабілізації.

На другому, регіональному рівні проводяться реформування на рівні інтеграційних об’єднань. Так в рамках ЄС планується створення двох нових органів (не рахуючи кількох нових агентств, комітетів та підкомітетів з нагляду за суб’єктами фінансової діяльності) для пруденційного регулювання фінансового сектору – Європейської ради по системним ризикам (Europian System Risk Board), яка буде займатися загальним моніторингом фінансової системи ЄС і попереджувати Єврокомісію про можливі ризики та Європейської системи фінансових наглядачів (Europian System of Financial Supervisors), яка буде контролювати дотримання загальноєвропейських правил банківської діяльності та приймати екстрені антикризові заходи [5]. В рамках НАФТА планується перегляд і доповнення деяких положень (наприклад статті 14 North American Free Trade Agreement ) щодо впровадження певного мінімуму вимог для ведення банківської діяльності (норми капіталу, ліквідності, ризик менеджменту та ін.) [8]. Країни АСЕАН, Японія та Китай планують узгоджувати свої реформи з МВФ, Банком для міжнародних розрахунків та рішеннями G-20.

Третій, глобальний, рівень реформування в даний час спрямований на створення єдиних світових стандартів регулювання та нагляду. Так G-20 на своєму останньому саміті, який відбувся в Сеулі, запропонувала проводити більш жорсткий контроль за G-SIFI (global systemically important financial institution), тобто за компаніями, діяльність яких впливає на ситуацію на світових фінансових ринках [12]. Механізм такого контролю буде складатися з взаємоузгоджених вимог до діяльності G-SIFI з боку всіх національних та міжнародних регуляторів та через проведення між ними постійних міжнародних консультацій. Щоправда методика визначення глобально важливих компаній поки що не відома широкому загалу. На цьому ж саміті було узгоджено введення нових принципів банківського регулювання “Базель 3” з 2013 року (за підрахунками консалтингової компанії McKinsey та аналітиків Barclays Capital найкрупнішим європейським та американським банкам доведеться додатково залучити акціонерний капітал в розмірі 400 млрд. дол. США та 150 млрд. дол. США відповідно [2, 6]).

Ще одним заходом запропонованим G-20 є здійснення уніфікованого глобального регулювання через координацію діяльності фінансових регуляторів різного рівня. Таким чином, наприклад, діяльність підрозділів HSBC, Royal Bank of Scotland, Citigroup чи BNP Paribas в різних країнах буде регулюватися однаковими нормами.

На більші поступки, такі як створення всесвітньої фінансової організації (World Finance Organization), або розширення функцій МВФ уряди G-20 поки що не йдуть. Анне-Марія Слаутер, директор з планування Державного департаменту США, пояснює це так званим “глобальним парадоксом” – “нам потрібна більша кількість глобальних та регіональних органів регулювання фінансової діяльності, але ми не хочемо щоб рішення такого рівня приймалися централізовано та автократично ”. Крім того, як зазначає О. Барановський, масштабне запровадження загальних принципів регулювання навіть в країнах G -20 малоймовірне внаслідок надвеликих якісних і кількісних відмінностей у рівнях національних економік і фінансових систем [1].

Зважаючи на вищенаведене можна дійти висновку, що заходи щодо реформування світових фінансів хоча і не повністю усувають всі ті проблеми, які існують в фінансовому секторі, проте наочно демонструють рішучість національних та міжнародних регуляторів щодо недопущення повторення фінансових потрясінь подібних Світовій фінансовій кризі 2008 року.

Література

1. О. Барановський - “ Регулювання і нагляд у банківській сфері: quo vadis ?”// Журнал “Вісник Національного Банку України”, липень 2010;

2. Н. Задерей – “Капитальные реформы Базеля”// Журнал “Эксперт”, №45(282);

3. С. Моисеев – “За кулисами банковской реформы”, у вільному доступі: http :// www . slon . ru / blogs / moiseev / post /267351/ ;

4. В. Отрощенко – “Они заплатят”// Журнал “Банковская практика”, №8/2010;

5. В. Отрощенко – “Никогда больше”// Журнал “Банковская практика”, №10/2010;

6. Е. Хвостик – “По базельскому счету”//Журнал “Коммерсантъ”, №203;

7. А. Філіпенко – “ Глобальні форми економічного розвитку ” , Київ, “ Знання ”,2007;

8. L.G. Baxter – “Exploring the WFO option for global banking regulation” [ Електронний ресурс// Duke law working papers] у вільному доступі: http://scholarship.law.duke.edu/cgi/viewcontent.cgi?article=1057&context=working_papers ;

9. M . D . Kellerhals Jr. – “International Bank Regulators Impose Financial Reforms”, у вільному доступі: http://www.america.gov/st/business-english/2010/September/20100913151349dmslahrellek0.1748163.html ;

10. A. Filipenko – “The main reasons of the global Financial Crisis”, у вільному доступі: http://www.iir.kiev.ua/ru/press/publication/2010/10/news162.html ;

11. The banks battle bank A behind-the-scenes brawl over new capital and liquidity rules [ Електронний ресурс// the Economix] у вільному доступі: http://www.economist.com/node/16231434 ;

12. R. Peston – “G20 is iffy about G-SIFIs”, [ Електронний ресурс ], у вільному доступі: http://www.bbc.co.uk/blogs/thereporters/robertpeston/2010/11/g20_is_iffy_about_g-sifis.html ;

13. M. King – “Banking: From Bagehot to Basel , and back again”, у вільному доступі: http://www.bis.org/review/r101028a.pdf ;

14. A.-M. Slaughter – “A New World Order: Government Networks and the Disaggregated State”, 2004. Princeton: Princeton University Press ;

15. H . M . Schooner , M W. Taylor – “Global Bank Regulation: Principles and Policies”, Academic Press , USA ;

16. N. Roubini – “Crisis Economics: A Crash Course in the Future of Finance”, Penguin Press HC.

17. Paul Krugman’s Blog [ Електронний ресурс// The New York Times] у вільному доступі: http://krugman.blogs.nytimes.com/ ;

18. Джозеф Стігліц - а вторська колонка " Особлива думка : Нетрадиційна економічна мудрість " [ Електронний ресурс// the Project “Syndicate”] у вільному доступі: http://www.project-syndicate.org/series/11/description ;

19. The Dodd–Frank Wall Street Reform and Consumer Protection Act [ Електронний ресурс// Wikipedia] у вільному доступі: http://en.wikipedia.org/wiki/Dodd–Frank_Wall_Street_Reform_and_Consumer_Protection_Act ;

20. Basel III: A global regulatory framework for more resilient banks and banking systems, [ Електронний ресурс// The Basel Committee] у вільному доступі: http://www.bis.org/publ/bcbs189.htm ;