WEB-ресурс научно-практических конференций

Петренко Т.В., Зеленюк В.В.

Кіровоградський інститут розвитку людини «Україна»

МОРАЛЬНО-ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ПІДПРИЄМЦЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО РІВНЯ

В даній статті розглянуто процес становлення бізнес-етики у світі; розглянуті та досліджені проблеми розвитку та вкорінення морально-етичних норм і принципів ведення бізнесу в українському суспільстві в розрізі історії та у період сьогодення. Доведено, що більшість проблем зумовлені як об’єктивними, так і суб’єктивними чинниками; бізнес-етика залежить також від особистої етики бізнесмена, на яку впливають не тільки життєві цілі та цінності, а й ставлення до грошей.

Ключові слова: бізнес-етика, відповідальність, цінності, соціоморальна культура, трансформація.

Постановка проблеми в загальному вигляді. Докорінна перебудова всієї системи соціально-економічних відносин, що відбувається в „постсоціалістичних” країнах, актуалізує проблему запровадження ефективних в соціальному та моральному відношенні форм господарювання. Як свідчить сучасний соціоекономічний досвід (США, Японія, Німеччина, Ізраїль, Канада), така ефективність забезпечується тим, що власне економічні важелі виробництва істотно доповнюються чинниками етичного, соціально психологічного характеру. Втім, в українській та суспільствознавчій науці ця тенденція прослідковується недостатньо. Наявний гострий дефіцит досліджень морального компонента бізнес-діяльності, її соціального значення. Недооцінка морального чинника соціоекономічної й господарської діяльності – один із стратегічних прорахунків індустріалістського шляху суспільного розвитку. Усвідомлення цих недоліків стимулювало розвиток соціально-філософської теорії, центр якої утворює „людський вимір” суспільних процесів, етична оцінка характеру господарювання всіх його діючих осіб.

Актуальність дослідження полягає в тому, що численні емпіричні виміри практики бізнес-діяльності у її моральних значеннях до цього часу не одержали відповідного соціально-етичного концептуального оформлення. А це, у свою чергу, не дозволяє повною мірою зрозуміти своєрідність формування етичних начал бізнес-культури українських підприємців, її обумовленість соціально-статусним положенням і мотиваційними інтересами суб’єктів цієї діяльності.

Об’єктом дослідження є прикладна етика – система соціально і етично значимих принципів; формування етики європейського рівня для українських підприємців.

Предметом виступає етика бізнесу як соціально-філософська рефлексія моральної сутності підприємництва, діяльності її суб’єктів.

Мета дослідження полягає у концептуальному осмисленні етики бізнесу в контексті сучасного економічного та соціального буття українського суспільства. Реалізації цієї мети слугувала постановка і розв’язання наступних завдань:

? визначити основні етапи становлення етики бізнесу в процесі формування теоретичного образу прикладної моралі;

? розкрити своєрідність прояву основних категорій моралі в свідомості підприємців-бізнесменів;

? виявити основні суспільно-функціональні орієнтації етики бізнесу;

? проаналізувати основні установки системи формування соціально-моральної культури підприємців сучасної генерації.

Проблема втілення етичних засад у господарську діяльність – одна із найскладніших в соціально-економічній теорії. З різних ракурсів цю тему розглядали класики соціальної філософії і етичної думки – Сократ, Аристотель, Платон, І. Кант, Г. В. Ф. Гегель, А. Сміт, М. Вебер, М. Бахтін, І. Бентам, Н. Макіавеллі, М. Бубер. В українській соціально-філософській та етичній літературі інтерес до дослідження моральних аспектів бізнес-діяльності виник нещодавно. При цьому увага приділялася переважно з'ясуванню практичної функції моралі (праці В. Пазенка, А. Єрмоленко, І. Надольного, В. Малахова, О. Левіцької, Т. Аболіної, О. Кисельової, О. Шинкаренко). В них містяться методологічно значущі положення щодо зростання ролі етичних принципів в житті сучасного соціуму, в тому числі такого, що „трансформується”. Разом з тим появилася ціла низка робіт українських теоретиків, в яких досліджуються моральні аспекти господарчої діяльності в умовах становлення ринкової економіки – праці О. Цимбаленко, А. Герасимчук, С. Шейко, Е. Донченко, В. Пилипенко, З. Тимошенко.

Зміст роботи. У повсякденній свідомості поняття “підприємець” найчастіше асоціюється з поняттями “власник”, “господар”, “бізнесмен”, що нерідко позначено негативним сприйняттям підприємця як такого, що дбає винятково про власний інтерес. Втім, починаючи з Девіда Юма (“Дослідження про принципи моралі”), діяльність приватного власника почали оцінювати не тільки за допомогою економічних категорій, а й застосовуючи до неї моральний критерій. На думку Юма, людина, визначаючи своє ставлення до суспільства, керується двома схильностями: прагненням до власного задоволення і почуттям симпатій до інших. Втім, Юм попереджав: ділові люди не повинні брати безпосередню участь в політиці, щоб не виникало спокуси лобіювати власні корисливі інтереси політичними засобами. З праць Юма та його послідовників в західній соціально-філософській та етичній літературі почала розроблятися проблема ціннісних аспектів підприємнцької діяльності.

Як відносно самостійна частина соціально-філософської теорії та етики, підприємницька етика конституюється у другій половині ХХ-го століття. Правомірно виділити три етапи становлення етики бізнесу як наукової проблеми. Перший: кінець 50-х – початок 70-х років минулого століття. Поштовхом до осмислення моральних чинників економічної діяльності в сфері бізнесу слугували численні факти зловживань в роботі відомих виробничих компаній в ряді європейських країн. Реакція теоретичної моральної свідомості на ці події знайшла відображення в таких працях, як „Боротьба за етику в Паблік Рілейшнз” (1959 – Д. Фінн), „Ситуації в етиці бізнесу” (1968 – Г. Томас, Р. Баумхарт, Т. Пурял, П. Роетс); „Моральні проблеми в бізнесі” (1979 – Б. Вінянт); та багатьох інших. Ці роботи містили низку положень, що формували концептуальний зміст етики бізнесу: з'ясування її сутності, визначення співвідношення універсальних і „службових” моральних вимог, розуміння взаємодії етичних стандартів з теорією „організованої поведінки” і „соціально відповідального” менеджмента, маркетинга, стратегічного планування розвитку бізнесу тощо.

Другий етап: 80-ті – початок 90-х років. Він знайшов відображення в працях „Етика в освіті менеджерів бізнесу” (1980 – С. Пауерс, Д. Вогел); „Нова атака на легітимність бізнесу” (1981 – П. Бергер); „Етичний бізнес” (1981 – П. Дракер) та інші. Саме в цей період формується і запроваджується в практику етика бізнесу не тільки як наукова, але й як навчально-освітня дисципліна. В США, наприклад, цей предмет до своїх навчальних програм включила більшість шкіл бізнесу. З’явилися узагальнюючі документи, які мали для бізнес-політики стратегічне суспільне значення. Третій етап еволюції і розповсюдження етики бізнесу: 90-ті –2000-ні роки. Він пов’язаний із створенням і розвитком Всесвітньої комп’ютерної мережі (Інтернет), утворенням єдиного інформаційного простору. В численних публікаціях цього періоду обґрунтовується думка про те, що використання етичних засад в професійній діяльності ділових людей вдосконалює бізнес, посилює його соціальну ефективність і привабливість.

Підприємець – конкретна особа в ряду професіоналів. Особливість діяльності підприємця – бізнесмена, банкіра, тур-агента, брокера, володаря ріелторської контори, транспортного перевізника, приватного нотаріуса – його прагматичний інтерес, який зумовлює своєрідний етнос господарської ділової поведінки, “ментальний настрій”, визначає аспект зв’язку з суспільними нормами, що найбільше стосуються намірів і уподобань бізнесмена.

Підприємницька етика, як і будь-яка інша, спирається на властиву їй систему цінностей. Західні дослідники бізнес-етики вважають, що базовими в цій системі є доброчесність, сумлінність ( intergrity ), обов’язкове виконання обіцянок ( promise - keeping ), надійність ( fidelity ), порядність ( fairness ), публічна підзвітність ( accounttability ). Велику соціоморальну значущість мають такі цінності етики підприємницького бізнесу, як турбота про інших, шанування інших, соціальна відповідальність. Саме ці цінності утворюють ядро етичних кодексів всесвітньовідомих підприємницьких корпорацій США, Великобританії, Німеччини, Японії, України, Росії, Ізраїля. Однією із найвиразніших цінностей в підприємницькій етиці є соціальна відповідальність. Вона відбиває добровільну чи змушену залежність суб’єкта підприємництва від зовнішніх, насамперед соціальних, умов.

Відповідальність - одна з граней такої універсальної моральної цінності, як свобода - свобода вибору “прийняття рішення”, свобода дії. Відповідальність - це також свідчення незалежності, автономії особистості. Міра її усвідомлення є водночас показником ступеня індивідуальної свободи. Відповідно до розширення кола тих людей, щодо яких особистість, вважає себе відповідальною, зростає масштаб її свободи. Щира підприємницька діяльність сприяє суспільному благу не тільки в економічному, а й у соціальному, моральному плані. Втім, проблема співвідношення соціальної відповідальності бізнесу, власно підприємницького, і морального у відповідальності є предметом гострої дискусії. Практика виробила три моделі витлумачення співвідношення цих елементів соціовідповідального бізнесу: американську, європейську та східно-азіатську. Згідно з американською моделлю, заснованої на принципах індивідуалізму і конкуренції, особистість підприємця сприймається як самоціль суспільного розвитку, а сутність соціальної відповідальності вбачається у прагненні одержувати найбільший прибуток і чесно сплачувати податки. Справжнє призначення бізнесу - “використання його енергії і ресурсів в діяльності, спрямованій на збільшення прибутку, при дотриманні правил гри і відкритості, конкурентної боротьби без шахрування та обману”. Європейська модель (Німеччина, Франція, Швеція), заснована на цінностях протестантської етики (М.Вебер), спирається на систему корпоративного солідаризму, акцентує увагу на встановленні і забезпеченні консенсусу бізнесу, його різних угруповань та держави. Основою східно-азіатської моделі (Японія, Китай, Південна Корея, Сінгапур) є концепції “конфуціанського капіталізму”, згідно з якою людина (підприємець) завжди є частиною спільноти, і повинна, передусім, враховувати інтереси соціальних угруповань, громадську думку, національні традиції - за будь-яких обставин “зберігати лице”. В цій моделі пріоритет завжди полишається за суспільним. Порівняльний (компаративістський) аналіз американського та европейського тлумачення цінностей та їх обов’язковості для підприємства показує наявність досить серйозної відмінності цих розумінь. Якщо “американська” модель сприймає етичність відношень зацікавлених сторін (підприємець і споживач) переважно як засіб повного задоволення інтересів власників, то “європейська” - наполягає на необхідності рівного ставлення до всіх учасників системи “виробництво (підприємство) - споживання” При цьому особлива увага приділяється соціальним та економічним програмам. Один із провідних теоретиків сучасної етики бізнесу К. Годпастер, фіксуючи суперечності цих двох моделей, пропонує третю, синтетичну, теоретичну конструкцію, засновану на ідеї “корпоративної совісті”, згідно з якою корпорація безумовно є суб’єктом моралі і має визнавати рівні етичні зобов’язання щодо власників-підприємців, так і всіх громадян, з якими вони контактують [2].

Чинник етичного бізнесу – на­явність морально-правових передумов його функціонування. Такими передумовами є су­купність правових і етичних принципів, норм та правил, які регулюють відносини економіч­них суб’єктів ринку з державою, зі спожива­чами, суспільством у цілому, а також міжособистісні відносини в підприємництві та особисту етику керівника. До принципів і норм моралі бізнесу й моральності бізнесмена на­лежать чесність, довіра, справедливість, парт­нерство у відносинах, добросовісне виконання обов’язків, відкритість, вірність слову, Золоте правило, принцип золотої середини, здатність ефективно функціонувати на ринку відповідно до чинного законодавства та вста­новлених стандартів, правил і традицій, здо­рова конкуренція та винагорода, співмірна кількості та якості праці.

У найбільш загальній формі етика бізне­су визначається як ділова етика, основними принципами якої є справедливість і ефек­тивність. Проблеми етики бізнесу в усі часи розг­лядалися крізь призму особистої етики бізнес­мена – тих моральних засад, на яких він будує свою справу. Соціальний портрет українсь­кого підприємця суперечливий, складний і неоднозначний. Цей новий соціальний клас сформувався з різних прошарків: підприємців, які раніше працювали в тіньових структурах, номенклатурників, виробничників, творчої інтелігенції, яка втратила надію зайняти гідне місце в своїй професії, молодих людей, які ще не встигли набути професії, але вже ово­лоділи азами бізнесу. Більшість із них, як правило, не знає етики бізнесу. Аналіз до­сліджень, представлених у різних джерелах, експертної оцінки і самооцінки українських підприємців і бізнесменів, матеріали власних і зарубіжних досліджень дозволяють визна­чити основні характеристики моральної по­ведінки підприємців Так, зок­рема, група канадського професора етики Рейні Петерсона виявила 7 основних мораль­них проблем українських підприємців:

? повна відсутність звички і традицій прислуговувати, особливо у сфері послуг. На думку вчених, процвітати будуть ті під­приємці, які не просто ідеально обслужать, а й дадуть відчути клієнтові, що роблять це із задоволенням. Знання етикету й відповідна поведінка є визначальними критеріями відмінного обслуговування;

? комплекс неповноцінності, покірність, боязнь ризикувати; психологія переможено­го ще до початку роботи і разом з тим спо­дівання на миттєві результати;

? рабська агресивність, нетерпимість, підвищена конфліктність, небажання йти на компроміс;

? психологія рантьє: не ототожнює себе з фірмою, доки не досягне бодай середнього за споживчими стандартами рівня життя; праг­ не накопичувати, а не інвестувати в розши­рення власного бізнесу;

? потяг до обмеження конкуренції – ку­мівство, мафіозні групи тощо;

? відсутність іміджу ділової людини, що виявляється у стилі мислення, манері одяга­тися, поводитися [3].

Загальні поради західних фахівців україн­ським бізнесменам з приводу їх особистої етики зводяться до кількох груп вимог:

– бізнес робиться на етико–економічній і правовій основі. Неприпустимо порушувати загальноприйняті правила підприємництва. Діловий ризик не має нічого спільного із ри­зиком переступати закон. Порядність – візитна картка підприємця;

– головний показник ефективного під­приємства – практичні результати: прибуток, професійне задоволення, утвердження серед партнерів і в суспільстві позитивної репутації, фінансова стійкість;

– морально-психологічна стійкість, яка виявляється у відповідній психології та по­ведінці, стратегічному мисленні – орієнтації не на швидкі прибутки, споживання, а на довготривалу перспективу й розширення ви­робництва, готовності до чесної конкурент­ ної боротьби. Вміння йти на розумний – “каль­ кульований” ризик, зазнати невдачу і знову поринути в бізнес – справжня перевірка діло­вих якостей бізнесмена;

– володіння технологіями ділових відно­син: знання й дотримання етики ділового спілкування, техніки переговорних процесів, ділового етикету й протоколу, достатня орі­єнтація в національних і регіональних особ­ливостях психології й ділової культури парт­нерів;

– наявність сучасного світогляду, подо­лання комплексу меншовартості, спрощеної ділової мотивації, прагнення до чесної ефек­тивної самореалізації;

- гордість за своє підприємство, незалеж­но від галузі і масштабів: нема поняття “пре­стижний бізнес”. Якщо бізнес слугує задово­ленню потреб споживачів і приносить прибуток, то він престижний. Важливі його якість і надійність, а їх ґарантом виступає ім’я власника, яке часто присутнє в назві підприємства або його продукції [1, с. 13-14].

За сучасних обставин реалізація назва­них та інших рекомендацій, спрямованих на формування нового типу підприємця, зале­жить від того, яке місце в духовній системі суспільства посяде блок орієнтацій, на яких ґрунтується класичне ринкове підприємницт­во: розмежування економічної і політичної влади, а також правове регулювання діяль­ності у формі договорів і контрактів.

Філософія ринку – це філософія свобо­ди. Ринкове підприємництво – ризиковий тип продуктивної діяльності, який пов’язаний із конкуренцією виробників лише перед лицем незалежного споживача. Нинішній типовий “успішний” підприємець ґрунтується на безпосередньому переплетенні економічної і політичної влади. Його розви­ток зумовлений безконтрольністю влади. Га­рантією того, що продукт зусиль підприємця не буде вилучено за жодних обставин, а отже, буде стимулювати його подальшу ініціативу й високопродуктивну працю, є закон. Аналіз інтерв’ю молодих бізнесменів сто­совно їх оцінки власних досягнень дозволяє зробити висновок, що попри всі негаразди, становлення етичних норм у бізнесі є динаміч­ним процесом. Більшість опитаних самокри­тично оцінює власні успіхи. Причому, особ­ливу увагу вони звертають на систему цінностей, які сповідують або радше прагнуть сповідувати.

Провідною цінністю є матеріально-фінан­сове забезпечення себе, сім’ї, своєї справи. Це амбіційні люди, які прагнуть успіху, од­нак вони свідомі того, що їм бракує професіо­налізму в бізнесі, а також у суміжних галу­зях (особливо в фінансах, менеджменті), вміння тримати “етичну дистанцію” в роботі з персоналом тощо. Внутрішня мотивація має протилежні якості: в однієї частини – це праг­нення довести собі свої можливості, досягти перемоги, яка асоціюється з фінансовими до­сягненнями і соціальним статусом, в іншої – збагатитися будь–якою ціною.

Як уже зазначалося, однією з детермі­нант особистої етики бізнесмена є ставлення до грошей. Дослідження виявили три групи бізнесменів, які різняться за цінностями, віком, стажем у бізнесі, рівнем професіона­лізму:

· ті, для кого багатство є найвищою цінністю (гроші дають все!);

· ті, для кого багатство є передумовою забезпечення власної свободи, внутрішнього комфорту, незалежності;

· ті, хто використовує можливості ба­гатства для власного добробуту, зберігаючи практично незмінними звички, норми спожи­вання і стиль життя.

Порівнюючи становище багатих у нас і за кордоном, бізнесмени не бачать принципо­вої відмінності у можливостях. Маючи гроші, вважають вони, можна забезпечити собі та­кий самий рівень споживання. Суттєву відмінність більшість вбачає у тому, що там захищено майбутнє грошей. В Україні цієї стабільності не можна гарантувати. Саме ця нестабільність стримує різні форми соціаль­ної відповідальності, які досить поширені на Заході (вклад у соціальні програми, благо­дійництво, спонсорство тощо) [5, с. 10–28].

Висновки. Етичний імідж сучасного молодого бізнесу вже має певні позитивні ознаки. Однак рівень їх розвитку зумовле­ний умовами, в яких він розвивається. У ньо­му виражається індивідуальний характер. Нечіткі якісні характеристики, невизначеність значної частини в етичних засадах господа­рювання зумовлені, з одного боку, відсутні­стю цілеспрямованої діяльності держави в напрямку всебічного сприяння розвиткові й підтримки цієї сфери суспільної діяльності, відсутністю громадського руху за мораль­ний бізнес, а з другого – низьким рівнем професіоналізму, відсутністю ринкового мис­лення, усвідомлення бізнесменами соціаль­ного призначення бізнесу та володіння етич­ними моделями поведінки і морального вибору.

В ході дослідження були визначені основні етапи становлення етики бізнесу в процесі формування теоретичного образу прикладної моралі. Ми з’ясували, що так звана «бізнес-етика» почала формуватися відносно нещодавно і зараз в Україні є недостатньо розвиненою, вивченою і поширеною.

Розкрили своєрідність прояву основних категорій моралі в свідомості підприємців-бізнесменів. Основною проблемою становлення правильної бізнесової етики і її вкорінення у підприємців є те, що на даному етапі існує стереотип про те, що людині-підприємцю необхідно робити вибір між етичним веденням бізнесу і збільшенням прибутків.

Проаналізували основні установки системи формування соціально-моральної культури підприємців сучасної генерації. Зазначимо, що в структурі моральних нормативів регулювання поведінки бізнесменів домінуючою цінністю є соціальна відповідальність. Морально-відповідальна поведінка бізнесменів дедалі більше враховує загальносуспільні потреби узгодження виробничих, комерційних, споживацьких і суспільних інтересів, врахування обов’язковості забезпечення «соціального блага» та здійснення «соціальної анімації», утворення в соціумі атмосфери ділового партнерства та співробітництва.

Список використаних джерел:

1. Йонас Ганс. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації. К., – 2009.

2. Goodpaster K. Conscience and Corporative Culture. Blackwell Publishing, 2006.

3. Герет Томас М., Клоноскі Річард Дж. Етика бізнесу/пер. з англійської О. Ватаманюк. – К., 2007.

4. Соціальна відповідальність бізнесу:принципи системної дії. Форум соціальної відповідальності бізнесу України. – К., 2006.

5. Корпоративна соц іальна відповідальність в Україні:експертна думка. – К., 2007.

6. М. Рудакевич. Етика бізнесу в умовах трансформації ринкової економіки. – К., 2008.

In this article, becoming business-ethics is considered in the world; considered and investigational problems of development and taking root of морально-етичних norms and principles of conduct of business in Ukrainian society in the cut of history and in this period . It is well-proven that most problems are predefined both objective and subjective , factors; business-ethics depends also on the personal ethics of businessman, on which not only vital aims and values but also relations , influence to the money.

Keywords : business- ethics , responsibility, values, socialmoral culture, transformation.

В данной статье рассмотрен процесс становления бизнес-этики в мире; рассмотренные и исследованные проблемы развития и укоренения морально-этических норм и принципов ведения бизнеса в украинском обществе в разрезе истории и в период настоящего. Доказано, что большинство проблем предопределено как объективными, так и субъективными, факторами; бизнес-этика зависит также от личной этики бизнесмена, на которую влияют не только жизненные цели и ценности, но и отношения, к деньгам.

Ключевые слова: бизнес- этика, ответственность, ценности, социальноморальная культура, трансформация.