WEB-ресурс научно-практических конференций

Тімар І.В., Куян О.О.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

ПЕРСПЕКТИВИ СтратегічнОГО планування: забезпечення довгострокової конкурентоспроможності, міцності та стійкості положення об'єкта управління на ринку

Незаперечною позитивною ознакою сучасного етапу суспільного розвитку України є посилення уваги як політиків та науковців, так і пересічних громадян до проблеми формування та досягнення стратегічних пріоритетів, створення стратегії розвитку.

А.Л. Гафоненко та А.П. Панкрусина вважають, що основне завдання планування в умовах формування нової економіки може бути сформульовано так: забезпечення довгострокової конкурентоспроможності, міцності та стійкості положення об'єкта управління на ринку.

Поняття "стратегію" досить часто спрощено розуміють як план дій, розрахований на довготерміновий період. В економічному словнику за редакцією С. Мочерного зазначається: економічна стратегія – це "довготерміновий курс економічної політики, який передбачає вирішення великомасштабних економічних і соціальних завдань".

А. Чанднер, відомий фахівець зі стратегічного планування, розглядав стратегію як "визначення базових довготермінових цілей та орієнтирів підприємства, вибір основних дій та забезпечення необхідних для досягнення таких цілей ресурсів". Основним процесом у виборі та розробці стратегії він визначав раціональне планування.

На сучасному етапі ринкової економіки вітчизняні підприємства України повинні самостійно визначати цілі функціонування на перспективу та вибирати шляхи досягнення ключових результатів своєї діяльності. У разі, коли керівники (власники) підприємств націлені на довготермінове функціонування на ринку, то закономірно, щоб система планування діяльності підприємства набула стратегічного характеру.

Стратегічне планування – це діяльність, яка передбачає визначення орієнтирів розвитку підприємства, необхідних ресурсів та шляхів досягнення встановлених цілей. Тому основні завдання стратегічного планування полягають у визначенні перспективних цілей та напрямків діяльності, визначенні раціонального шляху досягнення цілей та формуванні моделі розвитку підприємства.

Вакуленко В.М. в свою чергу зазначає, що с тратегічне планування є закономірним етапом еволюції системи планування, а в умовах багатоукладної економіки - основним інструментом державного регулювання соціально-економічного розвитку міських поселень та раціонального використання ресурсів як на загальнодержавному рівні, так і на рівні територіальних громад.

Згідно з проведеним дослідженням анкетного опитування економістом В. Пастуховою на дану тему, на запитання "Виберіть найприйнятнішу стратегію для Вашого підприємства" – відповіді керівників обстежених підприємств розподілилися таким чином. Так, більша частина респондентів (35,7-65,5 %), як найбільш прийнятну із запропонованих в анкеті базових стратегій, визначила стратегію зростання – найбільш ризиковану порівняно з рештою. Це свідчить про наміри керівників даних підприємств на майбутнє розширювати масштаби своєї діяльності. Також становить інтерес те, що стратегію ліквідації серед обстежених підприємств Центрального регіону обрали тільки 3,5 % керівники підприємств Вінниці та Західного регіону – 5,2 % керівників підприємств Хмельницького. Оскільки основою стратегічного планування є аналіз зовнішнього оточення та внутрішнього середовища підприємства, то в анкеті були передбачені запитання, що стосуються даного елемента стратегічного планування. Так, за результатами анкетування було виявлено, що на більшості підприємств (85,7 % – по Києву, 79,3 % – Вінниці, 94,1 % – Чернівцях, 84,2 % – Хмельницькому, 75 % – Донецьку) здійснюється аналіз внутрішнього середовища. Керівники мають інформацію про сильні та слабкі сторони підприємства, одержувану на основі результатів спеціалістів, які проводили аналіз. Що стосується вивчення зовнішнього середовища, то на цих підприємствах значна увага приділяється такому зовнішньому чиннику, як конкуренти.

На підставі вище викладеного можна зробити наступні висновки:

1. Стратегічне планування являє собою сукупність науково обґрунтованих напрямів, методів та прийомів, які становлять методологію управління адміністративно-територіальними одиницями в умовах підвищеної нестабільності та невизначеності зовнішнього середовища та містить значний потенціал щодо підвищення ефективності прийняття управлінських рішень.

2. C тратегічне планування дає змогу об'єктам управління на ринку поєднувати аналіз поточних подій, прогнози соціально-економічного розвитку і сценарії можливого майбутнього з виробленням стратегії, а також формувати загальне бачення перспектив, розробляти плани розвитку, прийнятні для територіальної громади та суспільства в цілому, тобто стимулює їх до стратегічного мислення та дій.

3. Для стратегії розвитку вітчизняних підприємств потрібен свій модифікований підхід до стратегічного планування, який би врахував вітчизняний та зарубіжний досвіди планування. Адже саме стратегічне планування може стати інструментом ефективного сучасного управління.

4. Також варто підкреслити, що в умовах ринку змінилися завдання, принципи, підхід до планування, однак незмінною залишилася впевненість у тому, що незалежно від умов господарювання, функція планування є необхідною і актуальною.